Окселенко Н.О.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Оборотні активи як об'єкт та інструмент фінансового управління

 Згідно з Господарським [ст. 139, 1] та Цивільним кодексами України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи …сировину, продукцію, права вимоги, борги… [ст. 191, 3] і залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів [ст. 139, 1]. 

Перехід економіки України до якісно нової моделі управління господарським механізмом підприємства, зумовлює необхідність нового підходу до поглибленого дослідження питань сутності оборотних активів та вивчення тих функцій, які вони виконують у господарській діяльності підприємств.

Раціональне використання оборотних активів являється одним з ключових факторів, підвищення темпів розвитку сільського господарства, зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва.

Дотепер немає єдності поглядів на економічний зміст категорії «оборотні активи». В економічній літературі можна зустріти різноманіття трактувань і визначень оборотних активів. Різні наукові джерела дають не тільки різне трактування, але також по-різному називають дану категорію. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». У сучасній літературі як синоніми оборотних активів вживаються такі терміни як оборотний капітал, оборотні кошти, оборотні засоби, мобільні активи, поточні активи, робочий капітал. Оскільки в економічній літературі дана велика кількість визначень оборотних активів, є необхідність в їх узагальненні та деякому уточненні.

У сучасних економічних умовах поняття "оборотні засоби" вважається застарілим. Ринкова система економіки, реформування вітчизняної системи обліку й звітності з метою наближення її до міжнародних стандартів обумовили появу терміна "оборотні активи".

Популярна економічна енциклопедія зазначає, що термін "активи" введений у міжнародну практику бухгалтерського обліку й статистики відповідно до нового міжнародного стандарту національного рахівництва, схваленим Соціальною та економічною радою ООН в 1993р. Цим терміном охоплюються терміни, широко вживалися раніше - "засоби", "фонди", "майно" та інші елементи нагромадження.

В практиці українських підприємств, а також в економічній літературі термін активи, зокрема оборотні активи, з’являється після прийняття національних положень стандартів бухгалтерського обліку. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" визначає оборотні активи як грошовi кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також iншi активи, призначені для реалiзацiї чи споживання протягом операцiйного циклу чи протягом дванадцяти мiсяцiв з дати балансу. [2].

До оборотних засобів деякі автори відносять витрати майбутніх періодів [с. 31, 4]. Оборотні активи, згідно з діючими нормативними документами витрати майбутніх періодів не включають.

Тлумачення оборотних активів як самостійної економічної категорії має розкривати його економічний зміст та ту роль, яку він виконує в процесі відтворення.

Таким чином, нами пропонується наступне визначення категорії "оборотні активи" - це група мобільних активів, призначена для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу, а їх ефективне розміщення й використання забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку при збереженні ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості в умовах припустимого рівня ризику.

У цьому визначенні підкреслена роль оборотних активів, як фінансового важеля управління поточною господарською діяльністю підприємства; підкреслена їх роль в забезпеченні платоспроможності, рентабельності й інших цільових результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Всі управлінські рішення викликають зміни в розмірах і структурі оборотних активів. У результаті правильних управлінських рішень сукупний ефект від руху оборотних активів приводить до росту ринкової вартості підприємства. При певних обставинах рух оборотних активів викликає зміну в їх структурі, які під дією всіх рішень визначають у довгостроковому періоді фінансову життєздатність підприємства.

В умовах глобалізації економіки та підвищення конкуренції одним з найважливіших напрямків управління підприємством є забезпечення ліквідності, тобто підтримка здатності підприємства вчасно оплачувати витрати й боргові зобов'язання. Якщо в умовах економічної стабільності акцент ставиться на ріст підприємства і його прибутковості, то в умовах економічної невизначеності, інфляції, високих процентних ставок керівник повинен постійно піклуватися про виживання й підтримку ліквідності.

Компанії використовують різні методи управління оборотними активами: планування руху грошових (платіжних) засобів, формування оптимального обсягу та структури оборотних активів, управління дебіторською заборгованістю тощо. Черговість використання тих або інших методів визначається внутрішньою фінансовою ситуацією на підприємстві.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями) /Сайт «Законодавство України» [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.zakon1.rada.gov.ua

3. Цивільний кодекс України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356

4. Ильин А.И. Экономика предприятия. Краткий курс /А.И. Ильин. – Минск: Новое знание, 2007. – 236с.