Мохун Я.О.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського,Україна

Особливості формування та використання фінансових ресурсів підприємств

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб'єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ці рішення повинні бути своєчасними,об’єктивними та виваженими, їх мосновною метою має бути оптимальне формування та використання фінансових ресурсів підприємства.

Значний внесок у розроблення теоретичних і практичних питань сутності фінансових ресурсів зробили західні економісти: В. В.Баліцька, М. М. Бердар, А. Гропеллі, К. Друрі, І. М.Котляр, Р. Холт [1].

Виділяють такі основні складові фінансових ресурсів підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, обігові кошти, бюджетні асигнування, надходження з цільових фондів, надходження з централізованих корпоративних фондів, кредити.

Формування оптимальної структури фінансових ресурсів суб’єктів господарювання є найскладнішою і найважливішою проблемою в загальній системі формування капіталу і дприємств.

Особливості складових частин структури капіталу є вирішальним моментом для прийняття рішення про використання того чи іншого джерела коштів, оскільки їм притаманний ряд позитивних та негативних ознак. Власний капітал характеризується простотою залучення, більш високою здатністю генерування прибутку у всіх сферах діяльності, забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно і зниженням банкрутства. Разом з тим йому властиві обмеженість обсягу залучення, а отже і можливостей істотного розширення операційної та інвестиційної діяльності в періоди сприятливої кон’юнктури ринку та висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу. Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку (тому що не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої кон’юнктури ринку) та не використовує фінансові можливості збільшення доходу на вкладений капітал.

Позиковий капітал має досить широкі можливості залучення, забезпечення росту фінансового потенціалу підприємства, низьку вартість в порівнянні з власним капіталом за рахунок зменшення витрат з його обслуговуванню з оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток.

Тобто використання цього капіталу супроводжується найбільш небезпечними фінансовими ризиками такими як: зниження фінансової стійкості та втрати платоспроможності, залежність вартості позикового капіталу від коливань кон’юнктури фінансового ринку та складність процедури залучення. Підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності, але є і позиковим стопом. Так, підприємство у більшій мірі провокує фінансовий ризик, а саме у сферах зменшенням обсягів виробництва, низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції. Також інколи може відбуватися невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, загроза економічних санкцій та загроза банкрутства, особливо,у випадку залучення коштів у неконтрольованій кількості.

Для запобігання та згладжування таких ризиків організовується взаємодія фінансових ресурсів, їх джерел і фінансових відносин за допомогою фінансового механізму. Така взаємодія відбувається в процесі управління формуванням фінансових ресурсів, що включає ряд етапів:

1. аналіз капіталу підприємства;

2. оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу;

3. оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності;

4. оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації фінансових ризиків;

5. оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації середньозваженої його вартості;

6. формування показника цільової структури капіталу.

Вирішення цих проблем повинно здійснюватись з двох сторін: з одного боку - держави, а з іншого – з боку самоврядного управлінського процесу підприємства [3].

Є проблема недосконалості законодавчої бази що регулюють питання формування власного та позикового капіталу підприємств, закони та інші нормативно-правові актив не висвітлюють всіх важливих аспектів цієї галузі. Держава повинна забезпечити виважену, довгострокову політику, яка б спиралася на інтереси основних суб'єктів підприємницької діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала реальний стан у розв'язанні соціально - економічних проблем у країні.

Керівництво підприємства має виважено й об’єктивно вибирати джерела формування та напрямки використання власних і залучених фінансових ресурсів, шляхом здійснення контролю над втратами та проведення їх детального аналізу, для створення ефективної системи управління коштами, яка дає змогу не лише раціонально використовувати наявні ресурси, а й забезпечувати активний системний пошук можливостей подальшого розвитку підприємства.

Список використаної літератури

1. Баліцька В.В. Структурування капіталу підприємств та оцінка ефективності його використання/ В. В. Баліцька// Формування ринкових відносин в Україні. - 2008.-№ 6. - С. 56-61;

2. Марченко А.А. Формування та використання фінансових ресурсів суб`єктів 08.04.01-Фінанси, грошовий обіг і кредит.- К.: , 2008.- C.16 ;

3. Савчук О.В Напрями удосконалення формуваня фінансових ресурсів-Економіст - № 9, 2010 р. ;

4. www.dkrp.gov.ua ; www.ukrstat.gov.ua ; . nbuv.gov.ua .