Студентка Реброва В.А.

Керівник Корнілова О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ В УМОВАХ ВЗАЄМОДІЇ

КОНКУРУЮЧИХ ПІДПРИЄМСТВ

Актуальність даного дослідження зумовлена тим, що будь-яка економічна діяльність пов'язана з використанням певного обсягу інформації, проте не вся інформація, що циркулює в економіці, є загальнодоступною, частина її має конфіденційний характер та існує в режимі комерційної таємниці. Варто підкреслити двояке значення, яке відіграє комерційна таємниця в умовах ринку.

Так, з одного боку, комерційна таємниця є характерною ознакою діяльності будь-якого підприємства, яка дозволяє зробити його виробництво індивідуальним і високоефективним щодо середньогалузевих показників. З іншого боку, інформація, яка має статус комерційної таємниці на підприємстві, призводить до незнання і браку інформації для прийняття управлінських рішень на інших підприємствах і в цілому спричиняє невизначеність на ринку.

Слід наголосити на тому, що питання щодо змісту інформації, яка є комерційною таємницею, дискусійне, адже немає єдиного підходу до визначення даного терміну. В літературі часто зустрічаються суміжні «комерційній таємниці» поняття, такі, як «ділові секрети», «виробничі секрети», «торговельні секрети», «конфіденційна інформація» тощо [3].

Поняття «комерційна таємниця», то її часто пов'язують із засобами захисту від недобросовісної конкуренції в межах реалізації права на інтелектуальну власність. Згідно із Господарським кодексом України, серед об'єктів прав інтелектуальної власності у сфері господарювання є й комерційна таємниця. Зокрема відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею [1].

Мета дослідження полягає у тому, щоб сформулювати визначення «комерційній таємниці», як суто економічного терміна та проаналізувати подвійне значення, яке відіграє комерційна таємниця в умовах конкурентної боротьби та ринкової невизначеності.

На вітчизняний ринок приходить все більше міжнародних конкурентів, успіх кожного підприємства та його конкурентоспроможність оцінюються рівнем ефективності виробництва, який обумовлюється передусім ступенем задоволення потреб суспільства. Інформація, як і інші економічні ресурси, є завжди обмеженою та суперечливою, тому управлінська діяльність на будь-якому підприємстві ведеться в умовах неповної та неточної інформації, тобто в умовах невизначеності. А це, у свою чергу, може призвести до виникнення загрози відхилення фактичних результатів від запланованих, ризику втрати конкурентних позицій на ринку та переходу лояльних споживачів до конкурентів. Тому менеджерам необхідно враховувати вплив невизначеності та породженого нею ризику на діяльність підприємства. Невизначеність визначають як відсутність надійної інформації або недостатність відомостей про умови економічної діяльності та низький ступінь передбачуваності цих умов [2].

Проте слід мати на увазі і те, що саме підприємство ненавмисно спричиняє невизначеність ринку, приховуючи власну комерційну таємницю від суб'єктів недобросовісної конкуренції. Вітчизняне законодавство визначає

недобросовісну конкуренцію як будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям в підприємницькій діяльності.

Комерційна таємниця притаманна діяльності будь-якого підприємства і є його внутрішньою характерною ознакою, а невизначеність зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство, є характерною рисою ринкових відносин. Як уже зазначалося вище, підприємство та його комерційна таємниця не є єдиною причиною виникнення такого невизначеного стану ринку. Невизначеність ринку прийнято вважати його нормальним станом.

Конкуренція – це пріоритетне володіння інформацією, першооснова життя сучасного суспільства, предмет і продукт його діяльності. Однією з основних задач на підприємстві, яке прагне залишатися конкурентоспроможним, має бути ефективна охорона комерційної таємниці. При цьому треба мати на увазі всі можливі способи і джерела втрати даного виду інформації. Адже не тільки конкуренти можуть навмисно полювати за конфіденційною інформацією, але й за рахунок власного недбалого ставлення до комерційної таємниці підприємство її може просто втратити. Перед тим, як переходити до охорони комерційної таємниці, керівництво повинно чітко усвідомити і визначити, яку особливу для підприємства інформацію слід перевести у статус комерційної таємниці.

В підприємницькій діяльності використовується два види інформаційної безпеки. Це так звана активна і пасивна охорона інформації [3].

Види інформаційної безпеки

Активна

Пасивна

вона забезпечується тим, що власник встановлює певний режим доступу до неї, зменшуючи ймовірність несанкціонованого її використання конкурентами. Захистити таким чином можна відомості типу «ноу-хау», тобто відомості технічного характеру – режими, методики, результати різних досліджень, методи управління тощо.

полягає у тому, що власник інформації, який є носієм патентного або авторського права, надає доступ до неї всім зацікавленим особам, але ці особи не можуть використовувати її з комерційною метою, тому що саме власникові належить виключне право дозволяти комусь іншому використовувати цю інформацію. При цьому захист інтересів власника інформації у випадку її несанкціонованого використання реалізується в судовому порядку на підставі законодавства України. Прикладом такої інформації, що підлягає пасивній безпеці, можуть бути винаходи, корисні моделі, промислові зразки (дизайн), товарні знаки, фірмові найменування, музичні, драматичні, аудіовізуальні, літературні, письмові здобутки різного характеру, комп'ютерні програми, лекції тощо.

До складу комерційної таємниці відносяться як результати інтелектуальної діяльності, так і об'єкти, які не містять ознак інтелектуальної власності. Існує безліч способів втрати комерційної таємниці, найпоширенішими серед них є такі: втрата конфіденційної інформації через недбале до неї ставлення співробітників підприємства; на запит державних органів, які проводять перевірку підприємства; під час проведення різноманітних досліджень; методами недобросовісної конкуренції.

Комерційна таємниця є невід'ємною внутрішньою ознакою успішної діяльності підприємства, тому для її захисту варто комбінувати обидва способи інформаційної безпеки.

Використані джерела:

1. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 №436-IV // zakon1.rada.gov.ua.

2. Економічна енциклопедія: / Б.Д. Гаврилишин (гол. ред. ). – К.: Академія, 2000. – Т. 2: К (концентрація капіталу) – П (портфельний аналіз).

3. Князєв С.О. Комерційна таємниця в Україні: особливості організаційно-правового впровадження // Юридичний журнал.– 2006.– №6.