Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Опанасюк А.В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Окремі аспекти аналізу інновативності економіки України

В сучасних умовах глобалізації інноваційний розвиток держави є важливим чинником її загального розвитку. Розвиток суспільства, його економічна стабільність залежить від ефективного розвитку науково-технічного прогресу в країні. Процеси інноваційної діяльності потребують дослідження і аналізу стану та перспектив впровадження інновацій на підприємствах. Про важливість інноваційного чинника в економічному розвитку свідчить, зокрема, той факт, що питома вага нових знань, які втілюються в товарах, технологіях, освіті, організації виробництва в розвинутих країнах, становить від 70 % до 85 % їх ВВП.

В зв’язку із значним ускладненням економіки і технологій інноваційний процес також ускладнився, почав охоплювати більш широкий спектр діяльності, відтак аналіз інноваційної діяльності вступив у нову фазу. В зв’язку с цим аналіз і оцінка інноваційних процесів країни набуває особливої актуальності.

На даний час інноваційні процеси в економіці України не набули вагомих масштабів: кількість підприємств, що впроваджують інновації, зменшується з кожним роком і становить на даний час 12–14 %, що менше в 3–4 рази, ніж в інноваційно розвинутих економіках. Наукоємність промислового виробництва знаходиться на рівні 0,3 %, що на порядок менше від світового рівня(табл. 1).

Таблиця 1

Інноваційна активність промислових підприємств України протягом 2000- 2010р.р.

Показники	Роки
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Кількість підприємств, позаймались інноваційною діяльністю всього, од.	1490	1479	1477	1487	1505	1510	1452	1404	1378	1340	1303
% від загальної кількості промислових підприємств	18	16,5	18	15,1	13,7	11,9	11,2	14,2	13	12,8	13,8
Кількість підприємств, що впроваджували інновації: всього, од	1403	1421	1142	1482	1727	1808	1145	1419	1647	1893	2043
% від загальної кількості промислових підприємств	14,8	14,3	14,6	11,5	10	8,2	10	11,5	10,8	10,7	11,5

При цьому майже третина коштів, що витрачаються на інноваційну діяльність, припадає на закупівлю обладнання, в той час як на придбання прав на нову інтелектуальну власність або на проведення НДДКР витрати на порядок менші. Таке становище обумовлено як браком коштів, так і відсутністю в останні роки дійової державної системи стимулювання інноваційної діяльності.

Проте низький рівень наукоємності вітчизняного виробництва визначається не тільки дефіцитом коштів або браком стимулів і пільг. Фундаментальне значення має структура економіки. В українській економіці домінують низькотехнологічні галузі виробництва, які природно відносяться до малонаукоємних галузей: добувна, паливна, харчова, легка промисловість, агропромисловість. У цілому в Україні домінує відтворення виробництва 3-го технологічного укладу (гірнича металургія, залізничний транспорт, багатотоннажна неорганічна хімія та ін.). Відповідно майже 95 % вітчизняної продукції належить до виробництв 3-го та 4-го технологічних укладів. Зростання ВВП за рахунок введення нових технологій в Україні оцінюється всього у 0,7–1 %.

Для об’єктивної оцінки стану інноваційного розвитку України важливе значення має визначення її відносної позиції в рамках країн ЄС за допомогою Європейського інноваційного індексу, Європейського інноваційного табло. За ЄІТ Україна знаходиться в останній за рівнем інновативності четвертій групі — «країни, що рухаються навздогін» зі значенням індексу 0,23. Цю групу складають: Угорщина — 0,24, Росія — 0,23, Україна — 0,23, Латвія — 0,22, Польща — 0,21, Хорватія, Греція — 0,20, Болгарія — 0,19, Румунія — 0,16, Турція — 0,08. У порівнянні з іншими країнами ЄС відставання України становить: від «країн-лідерів» — приблизно у 3 рази (Швеція — 0,68), від «країн-послідовників» — 2 рази (Великобританія — 0,48), від країн «помірні інноватори» — 1,6 рази (Норвегія — 0,35). Ранжування країн на основі цього комплексного індикатора інноваційного розвитку має цінність в тому плані, що цей показник визначає, наскільки економічне зростання країни базується на інноваціях. Причому інновації в термінах ЄІТ розуміються в більш широкому контексті, ніж просто технологічні нововведення. Окрім досліджень, розробок, технологій, вони включають показники технологічних дифузій, показники поширення нових знань і ступінь використання інформаційних технологій.

Забезпечення стійкого економічного зростання, вирішення соціальних питань є найважливішими стратегічними завданнями інноваційного розвитку держави. Для досягнення цих цілей необхідна ефективна національна промислова політика і механізми її послідовної реалізації. На даний час конкурентоспроможність української промислової продукції є недостатньою як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Повільно розвиваються наукомісткі виробництва. В структурі експорту переважає продукція сировинного напрямку. Обробні галузі і особливо машинобудування відстають від рівня індустріально розвинутих країн. Більшість українських підприємств не готові до активної конкурентної боротьби. Сьогодні першочерговим є питання виживання в умовах кризи, подолання фінансових проблем. В таких умовах необхідна повноцінна ревізія конкурентного потенціалу, без чого неможливо розробити ефективну стратегію подальшого розвитку країни. Необхідно перевести країну на інтенсивний шлях розвитку, шлях розвитку технологій і інновацій. Переміщення України сходинками інноваційного розвитку вимагатиме величезних зусиль, ресурсів, політичної волі і високої мобілізованості суспільства.