Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Викладач Павленко Л. І.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

Дослідження сутності оборотного капіталу

Постановка проблеми. Раціональне використання оборотного капіталу є однією з проблем, що має важливе значення для підвищення ефективності виробництва. А шляхи розв’язання її можливі лише за умови правильного і всебічного розкриття економічного змісту даної категорії. Ряд питань теорії оборотного капіталу є дискусійним, насамперед необхідно розглянути його економічну сутність, тому що це являється основною теоретичною передумовою для правильного його розуміння, визначення принципів організації і пошуку шляхів найбільш ефективного їх використання.

Проведений аналіз визначень оборотного капіталу протягом століття показує, що є певні протиріччя у визначенні даного поняття. На сьогодні можна відзначити, що значний обсяг літературних джерел і нормативних актів з цієї проблематики повністю та однозначно не визначають оборотного капіталу як економічної категорії і це не лише тому, що існує безліч визначень, а тому, що існує безліч різних підходів до змісту цієї категорії, виходячи з її економічних меж та функцій.

Формування оборотних активів відбувається за рахунок інвестованого в них оборотного капіталу. Саме тому оборотний капітал як економічна категорія, розглядається багатьма вченими протягом останніх століть. Так, у 1766 році Франсуа Кене, осмислюючи роль капіталу в своїй економічній таблиці, поділив його на «первинні» і «річні» аванси, які пізніше стали називати основним та оборотним капіталом. Адам Сміт, а з часом Давід Рікардо, також досліджували поняття оборотного капіталу. Сміт вперше визначив оборотний капітал як суму грошових коштів, авансованих на придбання сировини та матеріалів для здійснення виробничого процесу. А Рікардо поглибив поняття оборотного капіталу, розглянувши швидкість його обертання в порівнянні з основним капіталом, пов’язуючи із нормою прибутку. Отже, перші згадки про оборотний капітал датуються XVIII століттям. Вони мали подальший розвиток. [1, c.151]

Поняття оборотного капіталу досліджували різні вітчизняні та зарубіжні науковці. Проте єдиного чіткого визначення немає і різними вченими воно трактується по – різному. Постає необхідність визначити, як трактуються поняття «оборотний капітал», «оборотні активи», «оборотні кошти». (табл. 1.1)

Так, наприклад, А.А. Мазаракі, Л.О. Ліготенко, Н.М. Ушакова під оборотними активами розуміють сукупність матеріальних і грошових цінностей (економічних ресурсів) підприємства, що знаходяться у постійному кругообігу, при цьому змінюють свою матеріальну форму протягом одного операційного циклу та в повному обсязі переносять свою вартість на товари, які реалізує підприємство. Вчені ототожнюють це поняття з оборотними коштами, але не виділяють окремо категорії «оборотний капітал». [3, c.96]

Таблиця 1. 1

Визначення категорій у контексті розуміння «оборотний капітал»

Науковці	Визначення
Вчені ототожнюють поняття оборотних активів з оборотними коштами, але не виділяють окремо категорії «оборотний капітал»
1. Мазаракі А. А., Ліготенко Л. О., Ушакова Н. М.	Оборотні активи – це сукупність матеріальних і грошових цінностей (економічних ресурсів) підприємства, що знаходяться у постійному кругообігу, змінюють свою матеріальну форму протягом одного операційного циклу та в повному обсязі переносять свою вартість на товари, що реалізує підприємство.
Вчені визнають дані поняття з точки зору бухгалтерського обліку без урахування їх економічної суті.
2. Стоянова Є. С., Бикова Є. В., Бланк І. А., Нікбахт Е., Гроппеллі А., Ковальов В. В., Крутік А. Б., Хайкін М. М.	Використовують поняття «чистий оборотний капітал» (як синоніми йому вживають: працюючий, робочий капітал чи власні оборотні засоби), яке трактують як різницю між оборотними активами і оборотними пасивами. Оборотні активи вони визначають за змістом статей другого розділу активу балансу. Термін «оборотний капітал» (його синонім у вітчизняному обліку «обороні засоби») відноситься до мобільних активів підприємства, які є грошовими коштами чи можуть бути перетворені в них протягом року або одного виробничого циклу. І. Бланк у своїй праці «Управління використанням капіталу» вказує, що в сумарному вираженні обсяг оборотного капіталу та оборотних активів підприємства збігається (незалежно від структури фінансових джерел їх формування).
Вчені у своїх визначеннях торкаються тільки однієї властивості оборотних коштів. Відображають лише облікову суть цих категорій.
3. Пасс Крістофер, Борісов А. Б., Райзберг Б. А.	Оборотний капітал – це короткострокові поточні активи фірми, які швидко обертаються протягом виробничого циклу. Оборотні активи – це оборотні засоби підприємств, які відображаються в активі бухгалтерського балансу. Оборотні кошти – це частина засобів підприємства, які повністю споживаються протягом одного виробничого циклу.
Не розглянуто всі аспекти функціонування оборотного капіталу на підприємствах. Категорії розглянуто з точки зору методів їх формування, що не дозволяє сформувати цілісне бачення їх суті та взаємозв’язків.
4. Солопов Є. Ф., Носова С. С.	Оборотний капітал – це капітал, який робить повний оборот за один виробничий цикл і свою вартість повністю переносить на вартість створюваного продукту. Оборотні засоби – це сукупність оборотних фондів і фондів обігу, які використовуються для фінансування економічної діяльності підприємств та господарських організацій різних форм власності.

У працях Є,С. Стоянової, Є.В. Викової, І.А. Бланка використовується поняття «чистий оборотний капітал» (як синоніми: працюючий, робочий капітал чи власні оборотні засоби), яке трактують як різницю між поточними активами та поточними пасивами. Е. Нікбахт, А. Гроппедлі під цим визначенням розуміють саме робочий капітал. Оборотні активи вони визначають за змістом статей другого розділу активу балансу. Цю думку також розвинув В.В. Ковальов, який вважає, що «термін «оборотний капітал» (синонім у вітчизняному обліку «оборотні засоби») відноситься до мобільних активів підприємства, які є грошовими коштами, чи можуть бути перетворені в них протягом року або одного виробничого циклу». Подібне трактування дають А.Б. Крутік, М.М. Хайкін, на думку яких різниця між поточними активами та короткостроковими зобов'язаннями називається оборотним капіталом. Тобто ці вчені визначають дані поняття в основному з точки зору бухгалтерського обліку, без урахування економічної суті.

І. Бланк у своїй праці «Управління використанням капіталу» визначає, що «в сумарному вираженні обсяг оборотного капіталу і оборотних активів підприємства збігаються (незалежно від структури фінансових джерел їх формування)». Таке визначення категорії «капітал» є не зовсім точним, оскільки це поняття є ширшим і включає в себе ще й оборотні активи.

Можна зробити висновок, що у переважній більшості вчені виділяють категорію «оборотний капітал», але по-різному її визначають. Оборотний капітал розглядається або як виключно економічна категорія, і тоді на перший план виступають матеріально-речовинна сторона оборотного капіталу, або як суто фінансова категорія, і тоді переважна увага приділяється джерелам формування оборотного капіталу.

Проте двоїстість природи капіталу полягає як у його матеріально-речовинній, так і вартісній (грошовій) характеристиках. Капітал є і джерелом, і результатом діяльності підприємства незалежно від специфіки виробничої діяльності. Таким чином, оборотні активи завжди відображають характер розміщення інвестованого у процес господарської діяльності оборотного капіталу, а оборотні кошти та оборотні засоби - відображають конкретний склад оборотних активів.

Правильне розуміння економічної суті оборотного капіталу потребує, насамперед, усвідомлення його фінансово-грошової природи. Отже, оборотний капітал є комплексним поняттям, що характеризує процес обороту на підприємстві. Це широке поняття, яке доцільно трактувати так:

1) кошти, вкладені в активи (обсяг яких повинен забезпечувати позитивну динаміку всіх показників фінансового стану підприємства та безперервність його функціонування),

2) майнові цінності, що обслуговують поточну виробничо-господарську діяльність (їх обсяг і структура визначається внутрішніми та зовнішніми факторами підприємства), які здійснюють повний оборот за один виробничий цикл і свою вартість повністю переносять на вартість створюваного продукту. Під внутрішніми факторами варто розуміти: тривалість і специфіку виробничого циклу, відносини підприємства з контрагентами та ін. [5, c.62]

Оборотні активи - це економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, і що мають вартість і здатність створювати дохід у процесі свого функціонування, ефективність яких визначається з урахуванням факторів часу, ризику і ліквідності.

Таким чином, всі елементи, які формують безперервний оборот на підприємстві, повинні бути раціонально як сформованими та ефективно використовуватися.

Деякі вчені в своїх дослідженнях використовують термін «робочий капітал, який визначають різницю між оборотними активами та поточними зобов'язаннями підприємства чи, інакше кажучи, частина оборотних активів компанії, що фінансується за рахунок довгострокових джерел. Коли оборотні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство має позитивний робочий капітал. Якщо оборотні активи менші за поточні зобов'язання, компанія має від'ємний робочий капітал. На рис. 1. 1 зображено взаємозв’язок елементів оборотного капіталу підприємства.

Рис. 1.1 Елементи оборотного капіталу підприємства [5, c.63]

Багато видів оборотного капіталу в процесі виробництва змінюють свою форму, перетворюючись в інший продукт праці, а деякі поглинаються ним, втрачаючи свою речову форму.

Група науковців - Н.В. Колчина, Г.Б. Поляк, Л.П. Павлова досліджують стадії і форми кругообігу капіталу (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Стадії і форми кругообігу оборотного капіталу

Вони акцентували увагу саме на формах, в яких перебуває оборотний капітал на кожному етапі кругообігу.

Проаналізувавши думки вчених щодо кругообігу оборотного капіталу, можна зробити висновок, що більшість авторів виокремлюють три стадії обігу: грошову, виробничу і товарну, але кожен по-своєму розкриває їх сутність. Так, В.Г. Андрійчук, виділяє в загальному мале коло кругообігу капіталу. Як стверджує автор: «Особливістю руху авансованих оборотних засобів є те, що не всі вони здійснюють повний кругообіг, оскільки певна частина готової продукції не реалізується, а спрямовується на відновлення і поповнення виробничих запасів з метою подальшого використання в наступному циклі виробництва (наприклад корм, насіння), тобто утворюється мале коло кругообігу...»

Вивчення сутності оборотного капіталу слід також здійснювати з погляду системного підходу, тобто підходу, при якому будь – який об’єкт має сукупність елементів, яким належить мати мету, ресурси, зв'язок із зовнішнім середовищем і зворотній зв'язок. Основна властивість системи – це її цілісність. Система «засоби виробництва підприємства» - це сукупність засобі та предметів праці, що становить основу оборотного капіталу. А цілісність системи характеризується її структурою – сукупність компонентів системи і їх зв’язків, що визначають внутрішню будову та організацію об’єкта. [6, c.54]

Структура повинна мати мінімальну кількість компонентів, але в той же час вони повинні повною мірою розкривати об’єкт. Отже, при вивченні оборотного капіталу важливою є класифікація, оскільки визначення структури і виявлення напрямків зміни його елементів дають змогу прогнозувати параметри розвитку підприємств. Вчені класифікують оборотний капітал за різними ознаками (рис. 1.3).

За функціональним призначенням оборотний капітал поділяють на оборотні виробничі фонди та фонди обігу. Оборотні виробничі фонди обслуговують виробництво і представлені, як правило, виробничими запасами, незавершеним виробним виробництвом, напівфабрикатами власного виготовлення, а також витратами майбутніх періодів.

В залежності від матеріально – речової форми, виділяють такі види оборотного капіталу: предмети праці, виробничі запаси, засоби у виробництві, дебіторська заборгованість, грошові активи, готова продукція.

Виходячи з принципів організації і регулювання, виділяють нормовані і ненормовані оборотні кошти. Нормування – це процес встановлення оптимальної величини оборотних коштів, які потребує організація і проведення нормальної діяльності підприємства і є предметом внутрішньовиробничого планування, одним з провідних напрямків управління, формування і використання оборотного капіталу. [4, c.45]

Виходячи з періоду функціонування оборотного капіталу, виділяють постійну частину оборотних активів (сталий залишок оборотних активів для ведення оперативної діяльності) та змінну частину (сезонне підвищення виробництва).

Рис. 1. 3 Класифікація оборотного капіталу [2, c.86]

У складі оборотного капіталу виділяють за ступенем ліквідності найбільш ліквідні, швидко реалізовувані і повільно реалізовувані активи. Найліквіднішими активами є грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення. Швидко реалізовуваними є товари відвантажені, дебіторська заборгованість, інші оборотні активи. Повільно реалізовуваними є напівфабрикати, незавершене виробництво, сумнівна заборгованість.

Висновки. Отже, автором проаналізовано трансформацію поняття «оборотний капітал». Розмежовано поняття «оборотний капітал», «оборотні активи», «оборотні кошти», розкрито елементи оборотного капіталу.

Література:

1. Бартош О. М. Джерела формування оборотних коштів та ефективність використання комерційного кредиту. // Збірник наукових праць ЧДТУ. Серія: Економічні науки. Вип. 14. – Черкаси, 2005. – с. 149 – 155

2. Безкровна Г. Д. Формування оборотних коштів підприємств у меблевій промисловості України. // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007 - № 10. – с. 84 – 88

3. Боровик О. А. Аналіз динаміки оборотних коштів за видами економічної діяльності. // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008 – № 2. – с. 95 – 99

4. Доманіцький В. Удосконалення фінансового аналізу оборотних коштів підприємств торгівлі. // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2004. – Вип. 3. – с. 43 – 51

5. Кравчук Н. Організація оборотних коштів промисловості на сучасному етапі. // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2004 - № 4. – с. 62 – 69

6. Куців Н. П. Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства. // Облік. Контроль та аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю. – Черкаси: ЧДТУ, 2008. – с. 53 – 55