Економічні науки/10.Економіка підприємства

 

Кондратюк К.В.

Науковий  керівник Левицька А.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут,Україна

Забезпечення конкурентоспроможності підприємства в Україні

 

Нерівномірність сучасного розвитку національної економіки, нестабільність ринковою середовища, супроводжується ускладненням економічних явищ, що зумовлює об'єктивну необхідність удосконален­ня механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Сьогодні практично відсутні загально визначені наукові розробки, що дозволяли б вирі­шувати проблемні питання цього рівня на єдиній діа­лектичній основі досвіду, сучасного стану і перс­пективних завдань діяльності суб'єктів господарю­вання.

У цілому можна визначити, що конкуренція є важ­ливим елементом ринкового механізму, без неї рин­кові відносини теоретично уявити неможливо, а прак­тично вони не можуть існувати. Конкуренція є виз­ начальною рушійною силою підприємства. Конку­ренція - це боротьба між суб'єктами господарюван­ня економічної сфери за більш вигідні умови вироб­ництва та продажу товарів, послуг. [3]

Підприємство є основною ланкою всієї економіки, а також ру­шійною силою створення потрібної суспільству продукції та надання необхідних послуг. Саме тому особливу увагу потрібно приділити розробці такого механізму, який би не тільки створив сприятливі умови для ефективного функціонування підприємств, а й забезпечив йому високий рівень конкурентоспроможності.

Управління конкурентоспроможністю підприємства - це сукуп­ність заходів, які спрямовані на систематичне вдосконалення виробу, постійний пошук нових каналів збуту, нових груп покупців, поліп­шення сервісу, реклами. Його необхідно розглядати, як складову час­тину системи управління підприємством. Фактори управління конку­рентоспроможністю підприємства можуть бути внутрішніми й зовнішніми.

До внутрішніх факторів відносяться: організаційно-правова форма підприємства, структура підприємства, науково-технічний рівень виробництва, соціальний потенціал підприємства, культура, ресурси, психологічний клімат колективу, налагодженість шляхів постачання,створення ділового іміджу.

         До зовнішніх факторів відносяться : ринок товарів (технологій , робочої сили),  фондовий ринок, виробниче середовище , науково-технічне середовище, соціальне середовище , державне регулювання. [1]

Однією з головних причин сучасної еконо­мічної кризи та низької конкурентоспромож­ності українських промислових й сільськогосподарських товарів та наданих послуг є нездат­ність вітчизняних підприємств боротися за роз­ширення своєї частки на внутрішньому і на зовнішньому ринках, просувати свої товари та фор­мувати свого споживача, поставивши його інте­реси у центр всієї виробничої та комерційної діяльності.

На конкурентоспроможність впливає ряд факторів, що об'єктивно впливають па підпри­ємство, а також суб'єктивних, які залежать від команди управління підприємства, організації, цілеспрямованості робіт, пов'язаних і забезпе­ченням конкурентоспроможності. [4]

Виробництво конкурентоспроможних то­варів — одна з головних цілей реформування і розвитку промислового комплексу України. Сьогодні більша частина продукції неякісна і морально застаріла.

Нерозвинений та деформований ринок не здатний повноцінно виконувати роль механіз­му забезпечення якості продукції. Більшість підприємств не має стимулів для забезпечення якості продукції, ціни не є мірою якості това­рів. Слабкість економічних суб'єктів-підприємств не дає можливості розвивати методи де­централізації відповідальності за якість, утому числі і матеріальної відповідальності підпри­ємств за низьку якість. Проблема підвищення якості па сучасному етапі є найгострішою і зло­боденнішою. Якісна продукція та ефективне виробництво — важливі умови розвитку еконо­міки, необхідні складові економічного зростання та підвищення життєвого рівня населен­ня. Лише за цих умов можна наситити внутріш­ній ринок вітчизняними товарами широкого вжитку, реалізувати взаємовигідне міжнародне співробітництво та розширити експорт. [2]

         На жаль, з переходом України до ринкових відносин, якість вітчизняної продукції не тільки не поліпшується, а навпаки, погіршується. Саме від досягнень у галузі якості сьогодні залежить інтегрованість економіки України та її підприємств у світове господарство. Або Ук­раїна увійде у світове товариство як рівноправ­ний партнер, або залишиться па положенні си­ровинного придатка. Успішна ж інтеграція ук­раїнських підприємств неможлива без стабіль­ної якості і забезпечення на її основі конкурентоспроможності продукції.

Перешкоджає досягненню необхідного рівня якості. Насамперед:

·        усунення держави від проведення ціле­спрямованої політики у галузі підвищення якості та конкурентоспроможності української продукції;

·        відсутність зовнішньоекономічного ре­жиму, який забороняв би ввозити в Україну готову низькоякісну продукцію;

·        відсутність дієвих заходів з боку держави, спрямованих па боротьбу з недоброякісною конкуренцією на внутрішньому ринку. [2]

Найважливішими завданнями державної по­літики у сфері підвищення конкурентоспроможності можна визначити такі:

·        усунення бар'єрів у підприємницькій діяльності, зменшення податкового тиску;

·        вдосконалення законодавства в галузі підприємницької діяльності, розробка антимонопольного законодавства;

·        стабілізація національної валюти, зміц­нення фінансово-банківської системи та при­пинення відтоку капіталів за кордон;

·        забезпечення платоспроможного попиту населення;

·        державна підтримка новостворених під­приємств: створення служб інформації про но­вітні технології, зміни у законодавстві, перс­пективні ринки збуту;

·        фінансове стимулювання інноваційної діяльності підприємств щодо створення нових товарів та послуг;

·        створення конкурентоспроможних транс­національних корпорацій, озброєння стратегія­ми глобального маркетингу, технологіями вели­ких міжнародних коопераційних проектів;

·        диверсифікація географічної структури зовнішньої торгівлі, мінімізація критичної за­лежності від окремих держав (ринків), зміц­нення економічної безпеки України.

Перелічені заходи на практиці сприяти­муть підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції і всієї економіки в цілому. [4]

Отже, сьогодні можна з упевненістю сказати, що найважливішою проблемою розвитку економі­ки України є підвищення ефективності сус­пільного виробництва при зосередженні зусиль на випуску конкурентоспроможної продукції і одночасному забезпеченні повної зайнятості працездатного населення. Можна з упевненіс­тю стверджувати, що й довгостроковий курс держави повинен бути зорієнтований па ство­рення широкої номенклатури високотехнологічної продукції. Багатство країни має прирос­тати, експортом товарів і послуг.

Література:

1. Кириченко Л. Механізм управління конкурентоспроможністю підприємства / Л. Кириченко // Вісник КНТЕУ. – 2009. – № 1. – С. 62-66.

2. Мирошок Г. Державна політика у сфері якості // Стандартизація, сертифікація, якість.  – 2001. – №4.

3. Спіріна М. Механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємства/М. Спіріна // Вісник. – Київ : КІБІТ. – 2005. – №1(2). –  С.33-35

4.  Харченко Т.Б. Забезпечення конкурентоспроможності підприємств як засіб ринкового реформування економіки // АПК. –  2003. –  № 2. –  С. 70-73.