К.е.н., доцент Клокар О.О.

Білоцерківський національний аграрний університет

Підвищення екологічної безпеки землекористування в сільському господарстві

Підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників, стабільний розвиток усіх сфер суспільної діяльності, можливий лише за умови екологобезпечного землекористування, передусім, в аграрному секторі економіки. Проте не зважаючи на наявність безпечних, з екологічної точки зору, технологій сільськогосподарського виробництва, в Україні вони майже не застосовуються. Це, насамперед, пов’язано з відсутністю позитивних наслідків аграрної реформи (розпаювання землі та майна господарств) та, як наслідок, необхідної грошової та матеріально-технічної бази в агросфері. Також попит закордонних споживачів лише на технологічні культури (рапс, ріпак тощо) істотно підвищують частку останніх в сівозмінах сільськогосподарських підприємств (понад 24% від загальної кількості посівів) [3, с.74]. Як наслідок, концентрація товаровиробників тільки на одному сегменті ринку, зробили їх залежними від нього та істотно погіршили родючість сільськогосподарських угідь. Тому актуальним питанням на сучасному етапі розвитку аграрного сектора економіки є розвиток екологічно безпечного землекористування.

У результаті аналізу нами встановлено, що існують різні підходи до трактування соціально-економічної сутності екологобезпечного землекористування в аграрному секторі економіки. Вони подібні та мають лише окремі відмінності. Так, більшість науковців і практиків трактують дану категорію як процес багатоаспектного використання земель за умови збереження і підвищення її природних кондицій та стану навколишнього середовища під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників [1, с.25; 4, с.7]. Ураховуючи даний підхід нами адаптовано розробки Б. Данилишина, В. Шевчука щодо визначення основних взаємодоповнюючих складових механізму екологобезпечого землекористування в агросфері (рис. 1).

Рис. 1. Складові механізму забезпечення екологобезпечного землекористування в аграрному секторі економіки.*

*Адаптовано автором підхід Б. Данилишина, В. Шевчука [2, с.55; 4, с.6].

Із вищевказаної схеми слідує, що механізм забезпечення екологобезпечного землекористування базується на таких основних складових як: економічна, політико-правова, інституційна, екологічна, соціальна, інформаційна. Вони передбачають формування комплексної загальнодержавної екологічної земельної політики, а саме:

- економічне стимулювання високоефективного використання земель (гарантована закупівля сільськогосподарської продукції за економічно обґрунтованими цінами в землевласників з екологічно безпечним і ефективним землекористуванням, їх дотування, пільгове кредитування та оподаткування);

- фінансова підтримка впровадження екологобезпечного землекористування (формування структури видатків і виділення коштів на екологічне забезпечення сільськогосподарського виробництва в межах національної програми розвитку аграрного сектора економіки);

- стимулювання страхування земель щодо зниження їх якості за не передбачуваних обставин (введення обов’язкового страхування земель сільськогосподарського призначення з компенсацією частини відповідних витрат за рахунок державного та місцевих бюджетів);

- розробка системи адміністративних стягнень за неефективне землекористування (формування групи показників оцінки рівня екологічної безпеки земель, шкали адміністративних санкцій та на підставі їх розрахунку застосування штрафів);

- визначення стандартів і норм щодо постійного землекористування (визначення єдиних стандартів щодо оформлення всіх необхідних документів на землю, технологій сільськогосподарського виробництва, якості кінцевої продукції та ін.);

- проведення екологічного моніторингу та екологічного аудиту якості використання земель (формування екологічних карт окремих земель з комплексною характеристикою їх якості, виявлення екологічно депресивних сільськогосподарських угідь та поліпшення їх стану, оцінка ефективності використання матеріально-технічних, грошових та інших ресурсів на екологобезпечне землекористування) тощо.

Вважаємо, що описаний вище підхід забезпечить підвищення екологобезпечного землекористування та відтворення земельних ресурсів агросфери.

Література:

1. Данилишин Б. Н. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України / Данилишин Б.Н., Дорогунцов І. С., Мищенко Р. С. – К.: РВПС України НАН України, 1999. – 716 с.

2. Данилишин Б.М. Природно-ресурсна сфера України: проблеми сталого розвитку і трансформації / Під заг. редакцією чл.–кор. НАН України Данилишина Б. М. – К.: ЗАТ “Нічлава”. – 2006. – 704 с.

3. Сільське господарство України: Статистичний збірник. – К.: Державний комітет статистики України, 2010. – 376 с.

4. Шевчук В. І. Еколого-економічний підхід до проблем природокористування і охорони навколишнього середовища / В. І. Шевчук // Український географічний журнал. – 1997. – №2. – С. 3 – 9.

Авторська довідка

Клокар Олег Олександрович, к.е.н., доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту, Білоцерківського національного аграрного університету.

Адреса: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, 20, кв. 81., поштовий індекс: 09100, електронна адреса: klokar@rambler.ru.

Контактні телефони: (04563) 9-30-30 – дом., (050) 346-46-34 – моб.