Экономические науки/ 13. Региональная экономика

К.е.н. Бутирська І.В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Інновації як фактор регіонального розвитку

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується спрямуванням на випереджальний розвиток науково-технічних виробництв і галузей, що працюють для задоволення споживчого попиту населення, підвищення ефективності стратегічного розвитку регіонів, динамічного функціонування господарських одиниць, що виготовляють високоякісну та конкурентоспроможну продукцію і потребує формування цілісної системи змін у зазначених сферах.

Перехід економіки на інноваційну модель розвитку передбачає створення на фоні наукомістких виробництв проривних конкурентоспроможних технологій. Наявний вітчизняний науково-технічний потенціал є достатнім для інтенсивного інноваційного піднесення економічної сфери. Однак все ще суттєвою проблемою залишається невідповідність між нагромадженим науково-технічним потенціалом і продуктивністю національної економіки. Актуальність пошуку шляхів розв'язання цієї проблеми спричинена також тим, що зараз у світі формується нова парадигма розвитку, котра ґрунтується на використанні знань як найважливішого економічного ресурсу. У найбільшій та довгостроковій перспективі вирішальною умовою подальшого розвитку сучасних еколого-економічних систем стає врахування інноваційного чинника.

Вирішення проблем розроблення і реалізації регіональної політики в Україні, яка б забезпечувала зростання рівня соціально-економічного розвитку регіонів, підвищення рівня життя населення, є неможливим без активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, що дозволяє здійснити прогресивні структурні зрушення в економіці та забезпечити соціально-економічний розвиток як регіонів, так і держави загалом [1, с.7].

Нові методи швидкої й ефективної реалізації інноваційних завдань, новий зміст виробничої діяльності, нові вимоги до ресурсного забезпечення визначають необхідність пошуку нетрадиційних підходів до розробки стратегії розвитку територій. Сьогодні спостерігається тенденція, яка свідчить, що суспільство загалом бажає збільшити загальний рівень своїх збережень та інвестицій, щоб досягнути стійкості прибутку в майбутньому, а також субсидіювати пошукові дослідження чи інноваційні розробки в галузі відновлюваних джерел ресурсів, які повинні замінити вироблені. Цього можна досягнути шляхом переконання, підкріпленого відповідною монетарною і податковою політикою, в тому, що розрахунки за використання невідновлюваних ресурсів повинні додаватися до поточних інвестицій. Ці додаткові інвестиції могли б бути спрямовані на суспільно корисні заходи, як наприклад, відновлення і збереження природних ресурсів під дією ретельно продуманої системи податків і субсидій [2, с.10-14]. Тому можна стверджувати, що реалізація комплексу екологічно орієнтованих стабілізаційних рішень (механізмів екологічного регулювання), має інноваційний зміст і повинна розглядатися як інвестиційний ресурс.

Впровадження досягнень науки і техніки у реальне життя, що передбачає інноваційна модель розвитку, приведе до модернізації економіки, яка полягає в заміні одних елементів виробничої системи іншими, сучаснішими. Це можуть бути принципово нові технології, які є результатами завершених наукових досліджень і розробок, або такі, що вдосконалені на базі використання нових знань.

Таким чином, наука як генератор нових знань має бути визнана національним пріоритетом розвитку і головним фактором реформування економіки. Можливим це стає лише за умови послідовної державної науково-технічної політики, в основі якої лежать забезпечення інноваційної безпеки країни, визначення і реалізація стратегічних пріоритетів науково-технічного розвитку та створення через заходи державного регулювання сприятливих інвестиційних умов для підприємств, які активно впроваджують інновації [3, с. 53].

Розуміння інноваційного процесу як центрального внутрішнього фактора розвитку регіону стало основною парадигмою системи сучасних ринкових відносин. Економічний розвиток неможливий без науково-технічного прогресу, а успіх технологічної політики залежить від її інтеграції з науковою та промисловою політикою, що повинно охоплювати всі стадії процесу створення нової технології − від нової ідеї до її перетворення у кінцевий продукт та його реалізації. Для прискорення процесу утвердження в Україні інноваційної моделі розвитку економіки необхідним є посилення державного впливу на розвиток інноваційної діяльності.

Література:

1. Долішній М.І. Актуальні завдання інтенсифікації соціально-економічного розвитку регіонів України // Регіональна економіка. – 2005. 5. – С.7-15.

2. Costanza, R., Cleveland, C., Perrings, C. (Ed), 1997. The Development of Ecological Economics. Edwin Elgar, London. – P. 10-14.

3. Федулова Л. Інноваційний розвиток економіки: модель, система, управління, державна політика. – К.: Інститут економічного прогнозування, 2004. – с. 51-55.