Перша світова війна мала руйнівний вплив на економіку
України. Припинилася зовнішня торгівля ,війна відірвала від праці 4млн.жителів
України. Зріс попит на метал для воєнних потреб, зменшувався випуск хімічної, текстильної
продукції. Зазнало розрухи сельське
господарство, зменшилась кількість коней, випуск нових машин
припинився. Внаслідок руйнувань
скорочувались обсяги перевезень. Нестримна інфляція зробила ще тяжчим становище
людей:збільшились податки,підвищились ціни,скоротилась заробітна плата
Складний етап економічної історії
України ознаменувала національно-демократична революція 1917-1919. Завданням
Центральної ради була підготовка та проведення аграрної реформи. Третій
Універсал проголосив про скасування приватної власності на землі і про передачу
їх «земельним комітетам,обраним народом». Перед урядом УНР було поставлено
завдання-піднести добробут, відбудувати підприємства. На початку 1918р в УНР з’явились
власні гроші.
Функції головної скарбниці та
Держбанку виконували Київська скарбниця і Київська контора Держбанку.
З приходом гетьмана Скоропадського
в УНР розпочався етап, який відновляв правопорядок та ліквідував соціалістичні
експерименти Центральної ради, в сфері економіки.
Велике значення у державі набуло
аграрне питання, були створенні губернські і повітові комісії. У жовтні 1918р. створено Вищу земельну
комісію.
У грудні 1918р. Гетьманат був
повалений Директорією, яка заявила про намір експропріювати землі для
перерозподілу їх серед селян. Згодом селянство, яке підтримало Директорію, почало
виявляти невдоволення, заявив, що Директорія не здійснила обіцяних реформ.
В результаті повстання,
законодавчим органом ЗУНР стала УНР, яка проголошувала
народовладдя, національну та соціальну рівність. Законодавчим органом УНР стала
Рада Секретарів, які намагались забезпечити населення продуктами. Навесні
1919р.економічний стан ЗУНР наближався до катастрофи. Лютував тиф.
Першим законодавчим актом Уряду
УСРР було проголошення 1919р.державної монополії на хліб,цукор,сіль. Введено
Декрет «Про вилучення хлібних лишків», але цих заходів було недостатньо для
забезпечення народу.
Раднарком УРСР видав Декрет «Про
розверстку лишків урожаю 1918р.та попередніх років».Декрет мав наслідки. Він
позбавляв селян заінтересованості виробляти більше продуктів. Щоб заспокоїти
селянство, третій уряд припинив колективізацію.
У системі «воєнно-комуністичних
заходів» була спроба негайно
запровадити «соціалістичний ідеал» в промисловості.
Важливими напрямами політики стали
введення Української трудової армії (21.01.1920). Стан господарства України у
1920р.був катастрофічним. Часта зміна політичної влади зривала роботи з
налагодження виробництва.
У 20-х роках українські землі потрапили під іноземне панування. Народ
пережив страхіття тоталітарного режиму. Ленін визнав повний крах політики
«воєнного комунізма» і перейшов до нової економічної політики НЕПУ.
Запровадження непу повністю звільняло селян від податків, країна почала
виходити з економічної кризи. 4 грудня 1921р.прийнят Декрет про повернення
підприємств власникам.06.02.1923 утворено Всеукраїнську спілку «Сільський
господар»,яка здійснювала позики. Важливе значення мала грошова реформа,суть її
полягала в тому,що в країні були випущені банкноти-червінці. Однак експеримент-неп
не було завершено, Сталін поклав край неп.
- УРСР увійшовши до Радянського Союзу втратила незалежність,відтепер рішення
приймалися Москві. Був взят курс на
індустріалізацію і колективізацію. Сталін почав розвивати промисловість за
рахунок сільського господарства,посилилась інфляція. Індустріалізація змінила
обсяги валової продукції. Згодом Сталін взяв курс на колективізацію,щоб змусити
хліборобів сплачувати данину за розвиток промисловості. У 1928р.Сталін закрив
ринки вільної торгівлі зерном. У 1932р. Україна не змогла виконати план
хлібозаготовель, почався масовий голод. Колективізація призвела до розорення
селянства.
В роки другої світової війни
Україна стала ареною жорстокої боротьби двох тоталітарних систем, які змагалися
за володіння її багатствами. Німці широко використовували досвід сталінського
режиму: формування таборів, депортація працездатного населення, використання
організованого голоду.
Відбудова господарства України
відбувалась, коли українські землі опинились у межах однієї держави. Складним
було демографічне становище, господарство розвивалося на основі директивних п’ятирічних планів. Відбудова продовжувалась
до 1950р. Перевага надавалась палівній, металургійній промисловості, відбудовано
2тис. підприємств. Важливою проблемою відбудови країни були капіталовкладення, основним
джерелом інвестицій були внутрішні резерви. Економічне зростання продовжувалося
на основі «примітивної індустріалізації». Розвивалися газова і нафтова галузі, почали
виплавляти сталі більше, ніж чавуну, розвивалась хімічна промисловість, з’явились
нові промислові центри. З кінця 70-х років розпочався новий етап перетворень у
системі керівництва господарством, яка охоплювала всі галузі господарства.
Підвищилась роль Рад народних депутатів, вдосконалювалась система
довгострокових п’ятирічних та річних планів.
В наслідок серйозних деформацій в управлінні господарством існувала негативна динаміка зростання економічних показників в Україні.
На середину 70-х років, радянська
економіка розвивалась суто екстенсивними методами. Це вкрай негативно
позначилося в першу чергу на Україну. Україна була перетворена на інтегральну
частину "загальносоюзного народногосподарського комплексу", тут
розміщувалися виробництва з незавершеним циклом, розвинуті галузі економіки
респуб-
ліки швидко занепадали через брак нових технологій. Серйозною вадою , яка
негативно позначилася на Україні, стала продукція, що призводило до суттєвого
зниження її якості.
В Україні було побудовано близько 40% атомних енергоблоків , частина з них
працювали не на Україну, а для європейських країн . Основою радянської
економіки, як і раніше, були паливно-енергетичний і військово-промисловий
комплекси. У середині 70-х років частка ВПК у загальному обсязі промислового
виробництва становила понад 60%. У 70-ті роки Україна потребувала нових
поштовхів для подальшого розвитку економіки. Всі ці елементи були відсутніми. Цей період став часом
уповільнення економічного розвитку, який перетворився на якісний занепад на
початку 80-х років. Розвиток промисловості відбувався шляхом надмірних витрат. Аналогічною
була ситуація в аграрному секторі. Здавалося що саме в 70-ті роки було зроблено
найбільше для підвищення сільськогосподарського виробництва у республиці. Однак
усе це давало мізерний, а часом протилежний результат. Відповідно з року в рік
не виконувалися плани виробниц-
тва у сільському господарстві. Певний час радянському керівництву вдавалося
послаблю-
вати негативні наслідки економічної політики форсованим постачанням на світовий
ринок енергоносіїв — нафти і газу. Враховуюче значне зростання цін на нафту в
70-ті роки, Радянський Союз отримав від експорту енергоносіїв величезні кошти —
сотні мільярдів доларів. Однак вони використовувалися неефективно. Відповідно
до цього змінювався і добробут народу. На початку 70-х років спостерігалося
певне зростання життєвого рівня людей, то в подальшому цей процес
уповільнився. Кількість грошей на руках
громадян збільшувалася, однак витрачати їх було дедалі важче через постійні
дефіцити тих чи інших товарів широкого попиту, які до того ж здебільшого мали
низьку якість. Про це свідчить неймовірне зростання заощаджень громадян. Отже,
цей дисбаланс між доходами і можливістю їхньої реалізації був однією з причин
інфляційних процесів, які набирали силу саме з кінця 70-х років, а також однією
з головних причин хронічних дефіцитів на споживацькому ринку, які, у свою
чергу, призводили до зловживань
спекуляції ,
формування мафіозних угруповань.
Для української економіки були характерні такі явища, як гігантоманія,
боротьба кланів, корупція, хабарництво. Важливою причиною кризи радянської економіки
було існування політичної системи, в якій одна партія повністю монополізувала
право на владу.
На середину 1980-х років криза а СРСР охопила всі сфери життя. Зниження цін на нафту і природний газ
завдали удар по економічному станові. СРСР опинився перед прірвою. Ця
ситуація змусила генерального секретаря
ЦК КПРС Михайла Горбачова оголосити про зміну економічної, соціальної та
зовнішньої політики. У ході проведення економічних реформ, можна виділити три
етапи:
1. Реформа А. Аганбегяна, суттю якої, було соціально-єкономічне прискорення
розвитку країни, на основі створення нового господарського механізму.
2. Реформа М. Рижкова – Л.Абалкіна, суттю якої, була формула
«самостійність», «самофінансування».
3. Концепція переходу до регульованої ринкової економіки, суттю якої, було
запровадження ринкових механізмів. Спроба економічних реформ позитивного
результату, стало подальше падіння виробництва, продуктивності праці.
Гігінтськими темпами почав зростати внутрішній та зовнішній борг. Значною
перешкодою на шляху реформування економіки України був її структурний
дисбаланс. Величезною проблемлю для української економіки стала й Чорнобильська
трагедія 26.04.1986р. На час, коли Україна приступила до становлення своєї
державності, особливо помітно тривав спад виробництва в усіх галузях
господарства. Відбувалося зниження продуктивності, суспільної праці. Дефіцитом
стали молочні продукти, вершкове масло. Зростав «чорний ринок», значна частина
продукції вивозилася за межі України. У червні 1991р. Верховна Рада України
ліквідувала контроль над єкономікою України з боку центральних відомств.
Загальносоюзна власність на теріторії України була перетворена у
республіканську. Створювалася власна грошова-фінансова система, податкова і
митна служби. Однак все це не змогло врятувати єкономіку України від подальшого
розвалу. Аналогічні процеси відбувалися по всій території СРСР. Стало
очевидним, що імперія вичерпала свої можливості. Стагнація економіки переросла
у тяжку кризу. Товарний голод, тотальний дефіцит посилювали соціальну напругу в
суспільстві. Спроби кремлівської верхівки розв”язати проблему силовими засобами зазнали невдачі.
Список літератури:
Лановик Б.Д.,
Матисякович З.М., Матейко Р.М., «Економічна історія України і світу»
Проскурін П.В.,
«Історія економіки та економічних учень»