Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Фаренюк О.П.

Науковий керівник к.е.н. Даценко Г.В.

Контроль формування і використання фінансових результатів діяльності підприємства

В умовах ринкових відносин головною умовою розвитку кожного підприємства є його здатність ефективно вести виробництво, тобто отримувати необхідний прибуток. Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур.

Перевірка фінансових результатів – найбільш відповідальна ділянка контрольно-ревізійної роботи, тому що у даних об’єктах контролю органічно синтезовано усі аспекти здійснення виробничої та фінансово-господарської діяльності. Результати здійснення контролю фінансових результатів необхідні для власників підприємств, які потребують наявності об’єктивної і достовірної інформації про діяльність, що є цінною при визначенні та впровадженні подальшої стратегії розвитку господарюючих суб’єктів, що є актуальним.

Проблематиці контролю формування і використання фінансових результатів діяльності присвячено роботи вітчизняних учених, зокрема: М. В. Кужельного, Б. І. Валуєва, Є. В. Калюги, М. Т. Білухи, В. О. Шевчука, Л. Ф. Зверенчук, Я. І. Гуральника і В. Ф. Журко та ін.

Мета статті полягає в тому, щоб довести, що на сучасному етапі контролю обліку фінансових результатів та розподіл прибутку потребують вдосконалення та є необхідною умовою ефективної управлінської діяльності, адже кожне підприємство прагне досягнути максимально позитивного фінансового результату діяльності.

Завданнями даної наукової роботи є охарактеризувати основні етапи проведення контролю фінансових результатів та удосконалення чинної системи обліку і контролю фінансових результатів.

Першим етапом при виконанні контрольних процедур з перевірки фінансових результатів підприємства відповідно до рекомендованої методики контролю є перевірка правильності визначення доходу. Контролеру слід перевірити, чи застосовується на підприємстві правило нульової прибутковості, яке підряднику доречно використовувати, якщо немає можливості достовірно оцінити загальний фінансовий результат.

Наступні етапи контролю стосуються перевірки первинних документів, правильності кореспонденції рахунків, реєстрів аналітичного та синтетичного обліку, а також різних форм звітності, що містять інформацію про фінансові результати. Контроль правильності складання первинних документів слід здійснювати, використовуючи формальну перевірку, зустрічну перевірку, перевірку за змістом та арифметичну перевірку.

Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку зазначається у реєстрах обліку та у Головній книзі за відповідними субрахунками. Безсумнівно, на увагу заслуговує контроль правильності відображення інформації про доходи та фінансові результати в реєстрах аналітичного та синтетичного обліку.

Кінцевим результатом документообороту з обліку фінансових результатів є складання звітності. Слід звернути увагу на те, що у звітності має бути відображена якісна інформація, адже вона зменшує інформаційний ризик користувачів звітів. Важливою якісною характеристикою інформації, що відображається у звітності, є повнота. Її відсутність досить часто слугує причиною для спотворення даних звітності, яке направлене на заниження або завищення базових показників (залежно від ситуації). При перевірці звітності контролеру слід акцентувати увагу на даних податкової звітності, так як вони теж можуть бути викривлені. Заниження показників валових доходів, не включення до їх складу отриманих авансів спрямовані на заниження валового доходу і ухиляння від сплати податку на прибуток підприємств.

На заключному етапі контролю складаються документи, які відображають узагальнені результати контролю. Контролером може досліджуватись перелік субпідрядних організацій, тривалість та умови виконання договорів, укладених із ними, обсяги отриманих доходів [5].

До 2000 року фінансовий результат на підприємствах України визначався як алгебраїчна сума прибутку від реалізації і позареалізаційних фінансових результатів. Прибуток від реалізації товарів, робіт, послуг обчислювався як різниця між виручкою від реалізації і повною собівартістю продукції.

У зарубіжних системах обліку вихідним моментом і метою є визначення фінансового результату, що віддзеркалює ефективність використання вкладеного власником капіталу. Практична реалізація теоретичних напрацювань щодо розрахунку фінансових результатів у бухгалтерському обліку та відображення їх у фінансовій звітності вимагає врахування концептуальних основ та вимог міжнародних і вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку з урахуванням сучасних економічних тенденцій розвитку національної економіки [6].

Для підвищення ефективності роботи підприємств першочергове значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зростання прибутку. Зокрема, для підвищення прибутку необхідною умовою є зниження собівартості продукції. В більшості випадків підприємства спрямовують свої зусилля на мінімізацію собівартості продукції - такий процес є завжди доцільним, однак він не повинен позначатись на якості, бо може зменшити обсяг продажів. Основним чинником зменшення собівартості продукції є зменшення ємності витрат. Ще однією важливою умовою формування фінансових результатів є рівень рентабельності. Він повинен, з одного боку, забезпечити підприємство достатніми фінансовими ресурсами, а з іншого, не вести до значного зростання ціни, що негативно позначиться на реалізації. Одним з визначальних факторів формування фінансових результатів є ціна. На неї, крім внутрішніх (собівартості і рентабельності) впливають ще й зовнішні фактори, тобто макроекономічні. [7].

Проведений контроль фінансових результатів дає змогу констатувати, чи адекватним є ведення обліку фінансових результатів характеру діяльності підприємства, і сформувати висновки щодо оптимізації даного процесу, а також збільшення обсягів фінансових результатів у подальшій діяльності підприємства.

Таким чином, методика здійснення контролю фінансових результатів спрямована на вдосконалення ведення обліку та оптимізацію фінансових результатів. Методика контролю фінансових результатів передбачає виконання етапів, які сприятимуть також формуванню такої звітності, яка міститиме реальні і достовірні дані про діяльність суб’єкта господарювання.

Для удосконалення контролю фінансових результатів необхідно внести пропозиції щодо єдиних засад розробки облікової політики для забезпечення зіставності інформації фінансової звітності підприємств галузі, які дозволять повніше використовувати можливості організації обліку підприємницької діяльності та сприятимуть уніфікації обліку; розробити методику та алгоритм проведення контролю процесів формування фінансових результатів діяльності підприємств, використання яких забезпечить посилення впливу функцій обліку на управління процесами формування прибутку; проводити аналітичні дослідження формування фінансових результатів та розподілу прибутку та факторів, що впливають на нього; здійснювати прогнозування показників діяльності підприємства.

Впровадження у практичну діяльність вищенаведених пропозицій дозволить покращити обліково-аналітичне забезпечення управління формуванням фінансових результатів діяльності та використанням прибутку підприємства.

Список використаних джерел:

1. Павелко О.В. Методика проведення внутрішньогосподарського контролю доходів та фінансових результатів // - 2010. - № 3. – С.252-160.

2. Боднар О.В. Особливості визначення фінансових результатів та розподілу прибутку // Фінансово-кредитна політика. – 2010. - № 7. – С.230-233.

3. Ільяшенко С. Як боротися зі збитками. Перші кроки. // Все про бухгалтерський облік. - 2009. - №86.