Економічні науки / 1. Банки та банківська система

к. е. н., доц. Смоляку В. А., Бедрицька О. І.

Харківський національний економічний університет, Україна

Особливості управління ризиком валютних операцій банку

Процеси фінансової глобалізації, активізації торговельних і фінансових операцій, що характеризують сучасний розвиток світової економіки, зумовлюють постійне зростання обсягів торгівлі іноземною валютою. Безперервне функціонування світового валютного ринку, а також фінансові кризові ситуації призводять до постійного коливання валютних курсів і підвищення рівня валютного ризику, в першу чергу, для банківських установ.

Валютний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу банку, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали. Валютний ризик відображає ймовірність фінансових втрат банку внаслідок того, що курс однієї валюти щодо іншої зміниться протягом певного часу [1].

Варто зауважити, що валютний ризик є несталим, однорідним явищем, що піддається легкому розумінню. Так, за характером і місцем виникнення вчені поділяють валютні ризики на операційні, трансляційні та економічні [2]. К. В. Уваров виокремлює такі три види валютного ризику:

1) ризик зменшення вартості портфеля міжнародних активів банку внаслідок несприятливих коливань курсу іноземних валют на світовому валютному ринку;

2) ризик, що виникає під час укладання фінансових угод, які передбачають конвертацію валюти у майбутньому;

3) ризик валютної позиції банку, що характеризується незбалансованістю за термінами та обсягами активів і пасивів банку в кожній з іноземних валют згідно з банківським балансом [3, с. 48].

Валютний ризик існує завжди, коли здійснюється операція з іноземною валютою, відтак він виникає у випадку невідповідності обсягів активів і зобов'язань банку в іноземній валюті. При цьому утворюється відкрита валютна позиція банку - невідповідність між сумою активів і позабалансових вимог та сумою пасивів і позабалансових зобов'язань банку в іноземній валюті у кожний конкретний момент часу. Тому валютну позицію банку можна вважати своєрідним індикатором, який показує міру схильності банку до валютного ризику на ринку.

За мірою схильності до валютного ризику розрізняють закриту (сума активів у певній іноземній валюті банку дорівнює сумі пасивів у цій же валюті) та відкриту валютні позиції (сума активів у певній іноземній валюті банку не дорівнює сумі пасивів у цій же валюті).

Управління відкритою валютною позицією означає, що банк в певних межах допускає для себе валютний ризик. Оцінюючи можливі зміни курсу, а також визначаючи ліміт можливих збитків (прибутків) у зв'язку з коливаннями курсів, встановлюються ліміти оперативної і стратегічної відкритої валютної позиції банку щодо термінів і операцій.

Банки повинні мати письмово викладену політику, що обумовлює діяльність з іноземними валютами. Мета письмового викладу такої політики полягає в тому, щоб передати сподівання і наміри старшого керівництва і Ради директорів (чи іншого еквівалентного органу) лінійному керівництву та персоналу. Таким чином, політика повинна переглядатися й одержувати схвалення Ради директорів.

У цілому політика повинна відображати терпимість Ради і старшого керівництва до різного ступеня ризиків, що виникають як наслідок діяльності з іноземною валютою. Ця політика повинна включати формальне затвердження обмежень на операції в іноземній валюті.

Зазвичай, внутрішні ліміти пропонуються керівництвом відділу зовнішньоекономічних зв'язків. Обмеження щодо позицій, відкритих протягом надзвичайно короткого проміжку часу, повинні бути встановлені для кожного виду валюти окремо і для усіх валют разом за допомогою прийнятних методів агрегування. Мають бути встановлені ліміти одного дня, де це необхідно.

Механізм, за допомогою якого встановлюються обмеження щодо кредитів контрагента, врегулювання й обмеження країн з передачею повноважень зовнішньому відділу, повинен бути зафіксований у документі, що відображає політику банку. На додаток до встановленого агрегованого ліміту щодо кредитів для кожного контрагента має бути встановлений ліміт ризику врегулювання для обсягу угоди (угод), що може бути врегульована за один день.

Повинен бути встановлений ліміт для країни на повний ризик, пов'язаний з усіма контрагентами, що розташовуються на території кожної окремої країни. У тексті викладу політики має бути обговорено, що ліміти повинні бути встановлені чітко, доведені до зовнішнього відділу і повинні періодично переглядатися й поновлюватися.

Ліміти, застосовні до відсоткової ставки щодо іноземної валюти й з ліквідності в іноземній валюті, також повинні встановлюватися політикою банку. Крім того, в документі, в якому викладено політику банку, мають бути визначені мінімальні нормативи бухгалтерської звітності і нормативи переоцінки позицій щодо іноземної валюти, включаючи частоту проведення таких переоцінок для цілей управління і цілей обліку.

Використання «валютної корзини», що являє собою набір валют, взятих банком у певних пропорціях. У «корзину» підбирають валюти з негативною кореляцією зміни курсу, щоб збиток внаслідок несприятливої зміни курсу однієї валюти компенсувався прибутком, отриманим за рахунок сприятливої зміни курсу іншої валюти.

У практичній діяльності банків вказані методи дуже часто переплітаються між собою, використовується не один з них, а кілька методів одразу, що дає змогу уникнути можливих втрат від здійснення валютних операцій й сформувати власну дієву систему ризик- менеджменту в банку. Крім того, зауважимо, що валютний ризик має оцінюватися банківською установою не відокремлено, а комплексно, у тісному зв'язку з іншими видами ризиків: кредитним, процентним, ризиком ліквідності та іншими.

Підсумовуючи вище викладене відзначимо, що при здійсненні валютних операцій банками невід' ємною складовою є валютний ризик, вплив якого на фінансову стійкість і прибутковість банку не варто недооцінювати. Неврахування валютних ризиків може звести нанівець всі сподівання очікуваного прибутку, або ж зовсім призвести до значних втрат і збитків банку. По суті валютний ризик являє собою комбінацію джерел ризику, валютної експозиції банку та наслідків, які виражаються в отриманні додаткових доходів чи небажаних втрат.

Вміле управління валютними ризиками значно знижує рівень ризикованості валютних операцій банку. Але на сьогодні, на жаль, не існує одного, найбільш ефективного методу мінімізації валютного ризику. Страхування валютних операцій банку повністю не усуває ймовірність високого ризику, хоча значно зменшує його вплив і є ефективним способом захисту від непередбачувальних та неконтрольованих ринкових змін. Підбір конкретних інструментів хеджування валютного ризику повинен здійснюватись обов'язково з врахуванням специфіки і тенденцій розвитку вітчизняного валютного ринку, а також загальної стратегії діяльності банківської установи на фінансовому ринку. Відтак, грамотне управління, основане на достовірній інформації та ретельному аналізі, є частковою, а іноді й повною гарантією захисту від валютних ризиків для банківської установи.

Застосування на практиці проаналізованих методів управління валютним ризиком сприятиме забезпеченню стабільності функціонування як окремого банку шляхом врахування в його роботі впливу фінансових ризиків, так і банківської системи загалом.

Література:

1. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку : [підручник] / Примостка Л. О. – [2-е вид., доп. і перероб.]. – К. : КНЕУ, 2004. - 468 с.

2. Ющенко В. А. Управління валютними ризиками : [навч. посібник] / В. А. Ющенко, В. І. Міщенко. – К. : Товариство "Знання", КОО, 1998. – 444 с.

3. Уваров К. В. Управління фінансовими ризиками в банківській справі / К. В. Уваров // Финансовые риски России. – 2002. –- № 3. – С. 48 - 53.