Экономические науки/1. Банки и банковская деятельность

Буряченко В.В, Авратинська О.В., Орішич Ю.В.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

Важелі та стимули підвищення ефективності діяльності банківського сектора України

Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.

Банківська система України сьогодні вважається одним із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було розпочато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Нинішні показники діяльності у банківському секторі країни значно кращі за ті, які спостерігалися у минулі роки. Сьогодні спостерігається зростання ділової активності населення, продовжує розвиватись випуск та інфраструктура кредитних карток, впроваджуються нові продукти, різноманітні форми депозитів, Інтернет-банкінг та ін. Здійснюється широкий спектр кредитних, гарантійних, розрахункових, документарних і депозитарних операцій, посилюється міжбанківська конкуренція за види та обсяги надання приватному сектору послуг, банківських продуктів, підвищується їх якість.

Проте, незважаючи на усі позитивні зрушення, банківський сектор України залишається на сьогодні недосконалим і не відповідає вимогам реальної конкурентноздатності економіки. За загальними результатами діяльності він є збитковим і містить численні проблеми, викликані як кризовими явищами економіки, так і грошово-кредитною політикою Національного банку України, діями влади і внутрішньобанківськими факторами.

Такі проблеми практично унеможливлюють припущення про дійсну конкурентоспроможність банківського сектору України. Для цього варто подивитися хоча б на той факт, що активи українського банківського сектора становлять близько 30 млрд. грн., що є меншим за 1% активів Deutsche Bank AG або Citigroup Inc. І це не враховуючи інших недоліків, таких як відставання кількості та якості банківських послуг від світового рівня, недосконалий менеджмент, фінансові результати діяльності та ін.

У результаті український банківський сектор не виконує ефективно своїх функцій, якими є:

мобілізація грошових ресурсів на вклади від клієнтів;

надання клієнтам позик і створення нових платіжних засобів;

здійснення розрахунків між клієнтами.

Таким чином, банки мають здійснювати посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників та виконувати функцію створення грошей і регулювання грошової маси.

В Україні ж виконання цих функцій банками пов'язане з викладеними нижче проблемами, серед яких:

відсутність довіри до банків з боку населення, а, отже, і незначна мобілізація ресурсів банками порівняно з потенційними її можливостями;

низький рівень кредитування (особливо довгострокового, адже короткострокові кредити займають близько двох третин кредитного портфелю українських банків);

низький (порівняно зі світовим) рівень розрахунків між клієнтами (хоча і відбувається досить активний розвиток у даному напрямі - введення платіжних карток, утворення національної системи масових електронних платежів населення як один із основних напрямів роботи НБУ і т.д.).

На виконання банками України своїх функцій впливає також те, що більшість грошей перебуває поза банками у вигляді готівки, що безпосередньо стосується функції мобілізації ресурсів банками. Якщо у розвинутих країнах світу готівка становить лише 5-7% грошової маси, то в Україні вона складає близько 50% грошового обороту. Це пов'язано зокрема з тим, що готівкова маса зростала високими темпами у період інфляції, а також із тим, що ця інфляція зумовила знецінення заощаджень населення і викликала проблему його недовіри до банків, яка і досі залишається досить серйозною проблемою банківської системи України.

Аналіз стану банківського сектору української економіки дає можливість виявити декілька проблем, вирішення яких сприятиме підвищенню конкурентоздатності українських банків і створення в країні банківської системи світового рівня. Такими проблемами є:

- Висока концентрація капіталу у групі найбільших банків

- Нераціональна територіальна структура.

- Низький рівень капіталізації комерційних банків.

- Низькі обсяги кредитування реального сектора економіки.

- Проблема надійності і забезпеченості виданих кредитів.

- Проблема гарантування вкладів населення та відновлення довіри до банків.

- Низька кредитоспроможність переважної частини підприємств-позичальників.

Отже, за відсутності розвиненого фінансового сектора говорити про конкурентоздатність банківського сектора досить проблематично.

Для розв'язання наведених проблем необхідно здійснити такі заходи:

- розширити мережу комерційних банків в інших регіонах країни;

- звузити процентну маржу комерційних банків;

- розробити механізм розмежування банківських фінансів і урядових фінансів;

- Кабінет Міністрів повинен здійснювати фінансово-економічну політику, спрямовану на підвищення ефективності державних підприємств;

- удосконалити податкову систему країни;

- ввести єдині загальнодержавні реєстри рухомого і нерухомого майна;

- ввести спрощену процедуру банкрутства підприємств;

- розвивати та стимулювати приватну власність;

- розвивати спеціалізований сегмент у структурі банківських установ країни шляхом створення належного правового поля діяльності відповідних банків, нормативного диференціювання їхніх функцій та створення у разі потреби належних стимулів для розвитку з метою забезпечення ефективного функціонування різних сфер фінансового ринку;

- швидкими темпами проводити реорганізацію, об'єднання або ліквідацію проблемних банків;

- налагодити роботу Фонду гарантування вкладів населення та зробити її ефективною;

- створити сприятливий інвестиційний клімат, атмосферу масового інвестування в українську економіку;

- збільшити кількість та підвищити якість банківських послуг на основі використання сучасних технологій і обладнання;

- впроваджувати нові банківські продукти;

- запровадити цілодобове надання банківських послуг у комерційних банках;

- розвивати кредитування малого бізнесу;

- сформувати та підтримувати режим справедливої конкуренції як у банківському, так і в реальному секторах економіки;

- зміцнювати фінансовий потенціал шляхом залучення нових акціонерів та збільшувати капітал за рахунок розширення клієнтської бази;

- розвивати методологію прогнозування попиту на кредити, ризиків інвестиційно-кредитної діяльності в умовах невизначеності;

- розробити довгострокові стратегії із застосуванням міжнародного досвіду та національних особливостей і специфічних характеристик кожного банку;

- розвивати Інтернет-банкінг, залучати для цього відповідних висококваліфікованих спеціалістів, використовувати новітні інформаційні технології;

- розвивати і надалі удосконалювати законодавство і нормативну базу;

- підвищити рівень інформаційного забезпечення у діяльності комерційних банків;

- удосконалити державний контроль і нагляд, зокрема за проблемними банками;

- сформувати нову, ринкову психологію людей та довіру в них до банківської системи.

Наведені пропозиції спрямовані на подолання тих проблем, які існують сьогодні у банківському секторі України та впливають на його глобальну та регіональну конкурентоздатність.

Література

1.Грудзевич У. Проблеми розвитку комерційних банків на регіональному рівні // Регіональна економіка. - 2007. - №2. - С. 59-66.

2.Остапець А. І., Остапець А. В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку // Фінанси України. - 2010. - №8. - С. 114-117.