Самсонов М.І.

АНАЛІЗ АДЕКВАТНОСТІ РЕЙТИНГІВ БАНКІВ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ МОЖЛИВОСТІ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТУ МОНІТОРИНГУ

Рейтинги комерційних банків відіграють важливу роль у процесі моніторингу за діяльністю банків, раннього попередження виникнення кризових ситуацій, що особливо актуально на даному етапі розвитку банківської системи. Рейтинг комерційного банку є індикатором довіри до нього не тільки населення (фізичних осіб) а й різного роду інвесторів, в тому числі й іноземних, які довіряють кошти надійним банкам, і в результаті створюють основне джерело фінансового «живлення» економічної системи в цілому.

Проаналізуємо десять найбільш популярних онлайн-рейтингів комерційних банків України з позиції можливості їх застосування для моніторингу за діяльністю банків.

У результаті дослідження було визначено, що 8 із 10 проаналізованих рейтингів повністю посилаються на «офіційних рейтинг» НБУ, який по суті не є якісною інтегральною оцінкою надійності банку, а лише відображає кількісні значення активів, капіталу та зобов’язань банків. Навіть рівень прибутковості / збитковості першої десятки приведених у фінансовій звітності НБУ банків вже сигналізує нам про неадекватність такого «рейтингу». Справжній рейтинг НБУ є закритою інформацією і не можу бути опублікований на інтернет-ресурсі. Але все-таки більшість відвідувачів сприймає ці індикатори, як найбільш пріоритетні оцінки надійності банків України. Дійсно, банки з найбільшим об’ємом активів займають перші сходинки. А от порівняння рейтингу НБУ з фінансовим результатом сигналізує доволі суттєві розбіжності. Звичайно, не можна сприймати лише фінансовий результат, як індикатор надійності банку, але приведене вище дослідження говорить про те, що 80% вітчизняних онлайн-рейтингів ґрунтуються на кількісній оцінці фінансової звітності НБУ по банківському нагляду, яка не може бути прирівняна до рейтингу надійності комерційних банків, оскільки не носить інтегрального характеру і не враховує навіть аналогічний фінансовий зріз по прибутковості банків.

Дві з проаналізованих широкодоступних методик оцінки рейтингу банків України виявилися все ж таки коректними. Ці методики надані інформаційними вісниками bizkiev.com та prostofinansy.com. Обидві включають детальний опис використаних у процесі побудови рейтингу підходів, що підтверджує високий якісний рівень та комплексність оцінки надійності та стабільності банків.

Особливої уваги заслуговує методика надана bizkiev.com. Цей підхід досить швидко адаптує базис комплексної оцінки (використовувані для розрахунку показники та коефіцієнти) до нестабільної динаміки розвитку кон’юнктури українського ринку. Наприклад, рейтинг по результатам 2009 року включав у якості базису інтегральної оцінки десять факторів, у той же час наступний опублікований вісником рейтинг все основувався на попередніх десяти (модифікованих з урахуванням змін на ринку) та чотирьох нових, актуальність включення у розрахунок яких була повність обґрунтована.

Також було проаналізовано рейтинги комерційних банків України, зроблені передовими міжнародними рейтинговими агентствами (Moody's Investors Service, Standard & Poor's, Fitch Ratings та Thomson Financial Bank Watch). Нажаль, більшість проаналізованих агентств надає шукану інформацію на платній основі (Moody's Investors Service та Thomson Financial Bank Watch) або ж представляє увазі користувачів рейтинг лише малої частини українських банків (Standard & Poor's). Тому для подальшого дослідження можна використовувати результати лише одного з агентств – Fitch.

Враховуючи результати проведення зазначеного дослідження, було проведено порівняння результатів рейтингу першої десятки комерційних банків України за «офіційним рейтингом НБУ», методиками наданими інформаційними вісниками bizkiev.com та prostofinansy.com, а також результатами міжнародного інформаційного агентства Fitch Ratings.

Оскільки більшість рейтингових агентств відсіює доволі питому частку банків з аналізу через недотримання ними певних визначених агентством нормативів (це дає змогу відразу сказати, що банк не є надійним), то перш за все було проаналізовано результати рейтингів з точки зору наявності окремого банку у рейтингах взагалі. У результаті аналізу виявилося, що лише 5 банків було включено в усі проаналізовані рейтинги; 11 банків містилися у двох рейтингах; 24 – лише в одному; і 139 банків були відразу відкинуті рейтинговими агентствами як ненадійні (у т.ч. «IHГ БАНК Україна», який посідає 21-е місце за обсягами активів).

На даний момент існує досить велика кількість рейтингів банків визначених за різними підходами та методиками, але жодна з них не дає впевненості у адекватності її результатів реальній ситуації на ринку банківських послуг. Більшість опублікованих рангів надійності банку представляють собою просту впорядкованість установ за кількісними показниками їх діяльності, що суперечить самій цілі побудови рейтингу – визначення рівня надійності, який за своєю сутністю є показником якісним.

Лише мала частина публічно відкритих рейтингів побудована у вигляді комплексного підходу, але навіть вони враховують лише декілька аналітичних зрізів фінансової діяльності банків, що й призводить до суттєвих розбіжностей у результатах зазначених методик.

Нажаль, більшість популярних міжнародних рейтингових агентств не зацікавлені у дослідженні банківської системи на якість її елементів. А ті одиниці, що розширили спектр свого аналізу на вітчизняні простори, у цілях окупності витрачених ресурсів, вимагають з користувача плату непідсильну більшості підприємців.

Відсутність коректного рейтингу банків також спричинена ще одним не мало важливим фактором – конфіденційністю інформації, щодо результатів діяльності. Через інформаційну асиметрію методології побудови рейтингу вимагають доволі трудомісткого та доволі складного процесу розрахунку якісних індикаторів діяльності установи. Також це призводить до унеможливлювання перевірки адекватності побудованих моделей, через відсутність реальних даних, які б послужили базою для порівняння.