І.Б. Антонюк

старший викладач кафедри фінансів Буковинського університету, Україна

Логістичні системи в процесах міжнародного кооперування.

В сучасному глобалізованому світі національні логістичні системи практично завжди інтегровані в міжнародні логістичні системи (МЛС). Зумовлено це тим, що держава не може бути замкнутою системою і не працювати на міжнародному ринку, навпаки, постійно відбувається обмін продукцією і ресурсами між державами. Дане твердження справедливе і відносно діяльності окремо даного підприємства з його складними і внутрішньо системними і зовнішніми діловими зв'язками.

Саме тому важливим явищем в сучасній світовій економіці стало формування в її рамках міжнародних логістичних систем. До міжнародних логістичних систем відносять міждержавні системи, що формуються на рівні декількох країн і навіть континентів.

В такому сенсі термін «глобальна логістика» сьогодні розуміється як комплекс науково-практичних уявлень про стратегію і тактику створення, як правило, стійких макрологістичних систем різних країн світу, що зв'язують бізнес-структури, на основі розподілу праці, партнерства і кооперації у формі договорів, угод, загальних планів, підтримуваних на міждержавному рівні [1]. Глобальна логістика характеризується прагненням сприяти шляхом надання відповідного теоретичного і прикладного інструментарію трансформації національного підприємництва на його шляху від концентрації і спеціалізації в економіці окремих країн до інтеграції в світове ринкове господарство. Саме глобальні логістичні підходи дозволяють знаходити найбільш ефективні шляхи і форми руху матеріальних ресурсів на світовому ринку.

Роль логістики істотно зросла в епоху постіндустріалізації, що викликала значні зміни в світовій економіці, зокрема зростання частки послуг, у виробництві та споживанні світового ВВП. Означені зміни здійснили на логістику значний вплив, оскільки дана галузь безпосередньо пов'язана з такими явищами постіндустріального розвитку світової економіки, як: активне використання наукових знань і перехід в розвинених країнах на наукоємні технології, що у свою чергу пов’язано з використанням нових технологій та інновацій в логістиці; доступністю і великою кількістю різної інформації — інформатизація логістичних процесів; доступність засобів зв'язку і транспорту; високий рівень освіти і активне використання знань в праці — поліпшення роботи всього логістичного бізнесу за рахунок правильного і раціонального використання трудових ресурсів, зростання професійних здібностей персоналу.

Як наслідок, при загальному світовому ВВП – близько 30 трлн. доларів США – на початку XXI століття світовий прямий експорт товарів перевищив 6 трлн. доларів США, а експорт послуг – 1,7 трлн. У свою чергу, частка комплектуючих виробів, що поступають з інших країн в рамках міжнародної кооперації, тільки в машинобудівній галузі виросла з 19 % у 1980-і роки до 50 % – на початок другого десятиліття ХХІ ст.

Така тенденція зумовила активізацію логістичних інструментів оптимізації виробництва в багатьох країнах.

На рівні міжнародного кооперування логістика відрізняється від внутрішньої, оскільки мова йде не тільки про зміну місць доставки товарів. Найбільш значимим відмінностями в даному контексті можна відзначити:

- логістичні потоки в рамках міжнародного кооперування, як правило, пов'язані з набагато більшими об'ємами замовлень, ніж постачання по замовленнях в рамках окремого національного ринку;

- міжнародні ринки більш різноманітні. Поставляючи з них сировину, комплектуючі чи доставляючи товари потрібно розглядати більше варіантів доставки, оцінювати варіанти з більшою кількістю посередників, ніж при «замиканні» логістичних потоків лише на окремому національному ринку.

Аналіз сучасного етапу розвитку логістики дає можливість виокремити три основні підходи до формування логістичних систем, як на національному, так і на міжнародному рівнях. Перший підхід полягає в тому, що при організації та здійсненні логістичних операцій основний наголос робиться на вдосконаленні процесу управління матеріальними потоками в логістичних системах. Такий підхід можна назвати «операційним», тобто спрямованим на вдосконалення різних операцій в логістичних системах.

Другий підхід полягає в тому, що логістика повинна бути гнучкою і здатною до швидкого реагування на можливі зміни в запитах споживачів. Даний підхід можна назвати «гнучким», і суть його в гнучкому і швидкому задоволенні запитів клієнтури.

Третій підхід концентрує увагу на інтеграції і координації роботи всіх учасників логістичних ланцюгів в рамках діючих на національному або міжнародному рівні логістичних систем. Такий підхід можна назвати інтегрованим.

Глобалізація світової економіки привела до формування міжнародних стандартів функціонування логістичних систем. Вирішення організаційних проблем встановлення належного стандарту обслуговування клієнтів забезпечується шляхом орієнтації логістичного сервісу на виконання основних показників базового рівня: доступності, функціональності і надійності.

Література:

1. Сербин В.Д. Основы логистики: Учебное пособие. - Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2004.

2. Саркисов С.В. Международные логистические системы в условиях глобализации. Автореферат. Москва 2008 г.

3. Бравар Ж-Л, морган Р. Эффективный аутсортинг. Понимание, планирование и использование успешных аутсортинговых отношений . – М.: Баланс Бизнес Букс, 2007. – 260 с.