к.е.н., доц. Хільська І.І., Плаксій Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Зовнішньоекономічна діяльність України в умовах євроінтеграції

В сучасних умовах зростання тенденції регіональної інтеграції та глобалізації світової економіки загалом виникає питання інтеграції української економіки до Європи з метою успішного формування зовнішнього сектору економіки України.

Проблеми розвитку та засади формування зовнішньоекономічної політики України, її вдосконалення на сучасному етапі досліджуються в роботах А. Гальчинського, В. Андрійчука, І. Бураківського, Ю. Пахомова, В. Новицького, А. Філіпенка та ін.

Метою даного дослідження є виявлення тенденцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності України в умовах євроінтеграції, розгляд основних аспектів співробітництва з ЄС.

На сьогодні, зовнішньоекономічні зв'язки України знаходяться в процесі розвитку, перед державою постає важливе завдання зайняти гідне положення у світовому економічному просторі, враховуючи тенденції розвитку світового ринку, міжнародної економічної системи і виходячи з рівня розвитку власної національної економіки [1].

Необхідність інтеграції нашої держави у світогосподарську систему, обумовлена наступними причинами:

1) необхідністю використання переваг міжнародного поділу праці для прискорення економічного і соціального розвитку країни.

2) потребою вирішення екологічних пролем. Об'єктивна необхідність розвитку зовнішньоекономічних відносин доповнюється об'єктивними передумовами їх реалізації. Саме завдяки цим останнім, економічна інтеграція Україниу світогосподарську систему стає не тільки необхідною, а й можливою [4].

3) використання зовнішньоекономічних зв'язків задля прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки.

4) можливість виходу на світові та європейські ринки і на нові види міжнародної співпраці.

Європейський вибір України зумовлюється усвідомленням необхідності європейської інтеграції як важливого фактора державної незалежності, політичної стабільності, економічного розвитку країни, безпеки та соціальної злагоди в суспільстві. Територіальна спільність, наявність зручних транспортних комунікацій роблять європейський регіон головним на даному етапі формування та диверсифікації зовнішньоекономічних зв'язків нашої країни [2].

На даному етапі розвитку зовнішньоекономічних відносин для України головними цілями є:

- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

- створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;

- наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн [4].

Стратегічно важливим та економічно вигідним є південно-східний напрямок зовнішньої політики України, а саме Чорноморський та Близько-Східний регіони, Центральна Азія, Індія, країни АТР. Завдяки цим країнам Україна може забезпечити себе альтернативними джерелами постачання енергоносіїв та ринками збуту своїх товарів. Оскільки населення країн Близького Сходу зростає величезними темпами, перед ними постає проблема харчового забезпечення. Великі потоки біженців прямують до Європи і, зокрема, в Україну, що підриває систему безпеки й стабільності, підвищує рівень злочинності. Завдяки виваженій політиці щодо країн Сходу Україна може наповнювати їх ринки продовольчими товарами в обмін на енергоносії, вирішуючи певною мірою харчову проблему, зменшуючи свою енергетичну залежність від Росії, розвиваючи власне сільське господарство та переробну промисловість і знижуючи масштаби міграції [3].

Україні життєвонеобхідноспівпрацювати з країнами Європейського союзу. Для цього, важливим є створення зони вільної торгівлі. Членство у СОТ є передумовою щодо створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС і відповідно – ефективнішою інтеграцією України у ЄС. Вдосконалення законодавства та інституційна реформа що є передумовою членства в СОТ – частково відображає стратегію інтеграції України у ЄС. Одним з основних політичних та економічних наслідків вступу України до СОТ стала активізація переговорів з ЄС щодо укладення Угоди про створення зони вільної торгівлі у рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Взагалі,

членство в СОТ несе багато переваг для України. традиційні переваги пов'язані з відкриттям економіки і збільшенням обсягів міжнародної торгівлі переважно випливають з раціональними розміщеннями ресурсів. Товари будуть поступово відображати світові ціни і будуть розміщені у "найпродуктивніших" секторах. Але водночас недоліком є те що економіка країни ще не готова до впровадження світових цін, оскільки купівельна спроможність не відповідає світовим вимогам. Одночасно, держава відчуваючи переваги буде розміщувати свої ресурси у секторах які є конкурентноздатними на міжнародних ринках. Економічна активність зростатиме під впливом нових торгівельних можливостей та конкуренції з-за кордону. Виробництво буде мати доступ до ресурсів з імпорту і кінцевий продукт, навіть якщо лише частково, буде краще відображати світові ціни і буде кращої якості. Ці переваги часто нівелюються коштами перехідного періоду, що включають безробіття, перекваліфікацію, підтримку підприємств, загальну реструктуризацію і т.д. Однак, недоліки короткострокового періоду оправдуються довгостроковими виграшами. Переваги для України від членства, в першу чергу залежать від нас самих: від нашої швидкої адаптації до правил світової економіки, внутрішніх реформ, професіоналізму персоналу та службовців, знання та використання правил СОТ.

Можна сформувати декілька стратегічних висновків щодо перспектив розвитку економічних відносин з ЄС на найближчі роки:

- низькі темпи структурних перетворень вітчизняної економіки значною мірою зумовлено непевністю перспектив створення зони вільної торгівлі з ЄС та сумнівністю щодо більшості переваг партнерства з ЄС над партнерством з ЄЕП, а непоступливість ЄС у питаннях забезпечення власних інтересів призводить до закриття окремих виробництв в Україні або переорієнтації на інші ринки;

- диверсифікація експортних поставок України до ЄС є не наслідком цілеспрямованої експортної стратегії, а відповіддю на згортання альтернативних «зручніших» ринків;

- зближення умов конкурентної боротьби на ринках ЄС, РФ та окремих країн Азії зумовлює зниження конкурентного та коопераційного потенціалу вітчизняних експортерів;

- ринок України, маючи значний потенціал споживання, на сьогодні є перспективним насамперед для збуту імпортованої готової продукції, а низька якість митного контролю сприяє насиченню ринку товарами низької якості, небезпечними для здоров'я споживачів [2].

Отже, незважаючи на всі проблеми та труднощі, Україна за загальним рівнем розвитку може увійти до відповідних міжнародних структур і має перспективи у сфері міжнародної конкурентноспроможності, якщо буде забезпечено цілеспрямовану політику захисту вітчизняного товаровиробника, визначено оптимальну структуру експорту та імпорту.

Література:

1. Аналітичний огляд напрямків розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України / В.М.Лисогор, С.А. Яремко // Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми: збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції 11 березня 2010 року – Вінниця: Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2010. – Ч.1. – С. 29-32

2. Зовнішньоекономічна діяльність України в умовах європейської інтеграції / Є.Єрьоміна // Вісник податкової служби. – 2009. – №23. – С. 40-42

3. Зовнішньоекономічні зв'язки України: історичні, геополітичні, соціальні передумови та нормативно-правове регулювання / А. М. Гаврилюк, О.В. Лисунець // Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми: збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції 11 березня 2010 року – Вінниця: Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2010. – Ч.1. – С. 15-20

4. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків регіону в умовах зростання відкритості національної економіки / В. Губіна // Вісник КНТЕУ. – 2009. - №5.- С. 39-45