Економічні науки/2.Зовнішньоекономічна діяльність

Поляруш М.М.

Науковий керівник Левчук О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут,Україна

Хеджування валютних ризиків в міжнародній діяльності

Постановка проблеми. Валютний ризик в умовах ринкової економіки щороку стає все більш непередбачуваним для суб’єктів міжнародної діяльності. Його виникнення пов`язане з короткостроковими чи довгостроковими коливаннями курсу валют на фінансовому ринку. Даний вид ризику характерний для підприємств, які купують чи продають товари за іноземну валюту в Україні чи за кордоном, мають мережу філій і представництв за межами країни чи здійснюють операції з валютою. Будь-яке підприємство, що має справу з міжнародною діяльністю стикається з валютними ризиками. Одним із найбільш розповсюджених у ринковій економіці способів їх зниження є хеджування з використанням похідних фінансових інструментів.

Актуальність проблеми. Дослідження проблеми хеджування валютних ризиків стає дедалі більш актуальним в економічній думці. Це спричинено тим, що хеджування валютних ризиків вже використовується в практиці ризик-менеджменту, проте його методологія ще не повністю розроблена.

Об'єктом дослідження є процес хеджування валютних ризиків.

Метою дослідження є аналіз основних методів хеджування фінансових ризиків за допомогою похідних фінансових інструментів.

Основними завданнями є дослідження інструментів хеджування та

способів їх використання з метою зниження валютних ризиків.

Дослідженню хеджувальних операцій присвячені праці таких вчених- Я.М. Міркіної, Б.Б. Рубцової, Л.Н. Буреніної, О. Кузьміна, Т. Лемішевської, Б. Луціва,О. Мозгового, Л. Примостка, О. Сохацької.

Валютний ризик - небезпека збитків та можливих додаткових втрат при проведенні зовнішньоторговельних валютних та інших операцій у зв'язку зі зміною курсу іноземної валюти.

Термін "хеджування" (англ. heaging - огороджувати) використовується в банківській, біржовій та комерційній практиці для визначення різних методів страхування валютних ризиків.

Контракт, який використовується для страховки від ризиків зміни цінових курсів в результаті волатильності ринку, носить назву "хедж" (англ. hedge – огорожа). Інвестор, або сам трейдер як торговий суб'єкт, який здійснює хеджування, називається "хеджер". Існують дві основні операції хеджування: хеджування на підвищення та хеджування на пониження.

Хеджування на підвищення, або хеджування на купівлю, являє собою біржову операцію з купівлі контрактів на певний термін або опціонів. Хедж на підвищення застосовується в тих випадках, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення цін (курсових коливань) у майбутньому. Він дозволяє встановити купівельну ціну набагато раніше, ніж був придбаний реальний контракт на обрану валюту чи акцію, якщо говорити про хеджинг на фондовому ринку.

Хеджування на зниження, або хеджування по продажу, - це біржова операція з продажем торгового контракту дія якого розрахована на певний термін. Хеджер, здійснює хеджування на зниження, передбачає здійснити в майбутньому продаж валюти, і тому, продаючи на біржі терміновий контракт або опціон, він страхує себе від можливого зниження курсу у майбутньому.

Хеджування валютних ризиків може здійснюватись допомогою форвардних угод, ф'ючерсних контрактів, свопів та опціонів.

Хеджування валютних ризиків за допомогою форвардів є найпоширенішою формою. Під форвардною угодою розуміють буль-яку купівлю-продаж певної суми валюти на конкретну дату в майбутньому за наперед визначеним курсом. Оскільки сторони форвардного контракту рівноправні та схильні до одного й того ж ризику, то в момент укладення вартість контракту дорівнює нулю (поточна ринкова вартість контракту дорівнює нулю).

Хеджування валютних ризиків за допомогою ф’ючерсних угод. Валютний ф’ючерс – термінова угода на ринку, що передбачає купівлю – продаж визначеної валюти по зафіксованому курсу на момент укладання угоди з виконанням у майбутньому через визначений термін. Відмінність валютних ф’ючерсів від форвардних операцій полягає у тому, що:

· ф’ючерси – це торгівля стандартними контрактами;

· обов’язковою умовою ф’ючерса є гарантійний депозит;

· розрахунки між контрагентами здійснюються через клірингову плату при валютній біржі, що виступає посередником між сторонами й одночасно гарантом угоди.

Перевагою ф'ючерса перед форвардним контрактом є висока ліквідність і постійне котирування на валютному ринку. При допомозі ф'ючерсів контрагенти мають можливість страхувати свої валютні операції.

Хеджування валютних ризиків за допомогою валютних свопів. Свопом або своповим контрактом називається угода про обмін потоку платежів від одних активів на потік майбутніх платежів від інших активів з певними інтервалами та в рамках встановленого періоду часу. В їх основі лежить одна загальна риса – всі вони представляють собою обмін вигодами, які отримуються певною стороною на певному ринку, в обмін на вигоди отримані іншою стороною на іншому ринку. Головною перевагою існування своп-контракту є те, що він дає можливість займачу вийти на найбільш вигідний для нього ринок, а потім використати своп-контракт для оптимального управління процентними платежами та валютними курсами.

Валютний своп полягає в купівлі валюти з одночасним її продажем, але з різними термінами поставки за наперед встановленим валютним курсом. Процентний своп – це договір між двома сторонами, який стосується обміну грошових потоків, подібних до тих, які виникли б, якщо вказані сторони замість цього обмінялись еквівалентними грошовими вартостями активів різних типів.

Хеджування валютних ризиків за допомогою валютних опціонів. Валютний опціон – термінова угода двох сторін – продавця і покупця опціону, внаслідок якої покупець отримує право купити у продавця або продати йому в майбутньому визначену суму інвалюти за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.

Покупець опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитись від нього залежно від того на скільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу. За право вибору покупець сплачує продавцю опціонну премію – це плата за страхування ризику.

Продавець опціону зобов’язаний виконати валютну операцію за курсом обміну (ціною виконання), та забезпечити покупцеві виконання умов угоди.

Залежно від характеру прав, яких може набути покупець опціону розрізняють:

- опціон „кол” (call) – контракт, що надає покупцеві опціону право купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу;

- опціон „пут”(put) – це контракт що надає покупцеві опціону право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу.

1. Покупці опціону „кол”:

- імпортери, які зобов’язані виконати платіж в іноземній валюті;

- вкладники, які бажають вигідно розмістити в банку певну суму грошей.

2. Покупці опціону „пут”:

- експортери, які очікують поступлення на рахунок в іноземній валюті

- вкладники, які бажають покрити ризик іноземної валюти власного портфеля цінних паперів.

Якщо опціон виконано, то продавець опціону „кол” повинен продати валюту власникові (покупцю) опціону, а продавець опціону „пут” мусить купити валюту у власника опціону. Це є обов’язковою угодою виконання опціонної угоди.

Висновки. Отже, похідні фінансові інструменти - свопи, опціони, форварди та фючерси з’явились на євроринку в 70 - х роках і стали органічним доповненням до основних фінансових інструментів. Вони сприяють ефективнішому управлінню фінансовими ризиками, безпечнішому фінансовому посередництву на міжнародному ринку.

Вони дали змогу як позичальникам, так і кредиторам захистити очікувані прибутки від впливу процентного та валютного ризиків, використати арбітражні можливості євроринків, а при сприятливій кон’юнктурі ринку реалізувати спекулятивні стратегії.

Список використаної літератури

1.Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник., – 4-те вид. – К.: Т-во Знання, КОО, 2007, – с.409

2.Гроші та кредит: Підручник / M.I. Савлук, A.M. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2009. - 602с.

3.Івасів Б.С. Міжнародні розрахунки: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2006. – 223с.

4.Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2009.