Економічні науки / 3. Фінансові відносини

К.е.н. Кізима Т.О

Тернопільський національний економічний університет, Україна

Перспективи запровадження сімейного оподаткування в Україні

У світовій практиці податок з доходів фізичних осіб виконує роль важливого інструменту реалізації соціально-економічної політики уряду, спрямованої на зменшення соціальної нерівності у суспільстві. Високорозвинені країни світу, формуючи політику оподаткування доходів населення, використовують різноманітні системи прибуткового податку з врахуванням таких важливих факторів як величина прожиткового мінімуму, характер діяльності, і що найважливіше – сімейний стан платника податку, кількість членів сім’ї, розмір середньодушового доходу тощо.

В Україні понад 85% населення проживає у сім’ях. Однак останніми роками ми спостерігаємо негативні зміни як у кількісному, так і якісному стані українських сімей. На погіршення демографічної ситуації, окрім несприятливих екологічних та економічних факторів, суттєвий вплив здійснюють масштабні зовнішні міграційні процеси серед працездатного населення репродуктивного віку, а також нівелювання сімейних цінностей в результаті поширення урбанізаційних процесів, які провокують падіння престижу інституту сім’ї.

Проте серед перелічених вище причин, що призвели до погіршення демографічної ситуації в Україні, виділимо, на наш погляд, одну з найважливіших – не просто знецінення морально-етичних компонент формування сучасної сім’ї, але й неврахування економічних домінант її розвитку, що у теперішніх умовах є неприпустимим, адже ринкові відносини, які постійно удосконалюються у виробничій, фінансовій та іншій сферах, сьогодні активно проникають і у сферу сімейно-шлюбних відносин. При порівнянні двох сфер (виробничої і сімейної) з точки зору отримання особистого доходу виявляється, що вкладення коштів у власну освіту, здоров’я, кар’єрний ріст забезпечують у грошовому еквіваленті значно більший дохід, є більш вигідними інвестиціями, ніж затрати часу, матеріальних та духовних зусиль, спрямованих на повноцінний розвиток сім’ї та виховання дітей. Рівень народжуваності, що існує нині в Україні (1,24 дитини на одну жінку репродуктивного віку), не просто один із найнижчих у світі, це – об'єктивний результат недолугої сімейної політики, яка не тільки не стимулює до багатодітності, але і не може сприяти реалізації вже існуючих репродуктивних настанов. Потенціал для підвищення цього показника в нашій країні є, але умови для його розкриття, на жаль, не створені.

Відтак переконані, що окреслені вище невтішні тенденції повинні стати об’єктом пильної уваги з боку владних структур для вжиття негайних і, що найважливіше, дієвих заходів щодо стимулювання народжуваності та підвищення соціального й економічного статусу сім’ї в українському суспільстві. Держава має захищати українські родини від впливу цих негативних тенденцій, і не в останню чергу, за допомогою зваженої фінансово-економічної політики загалом та податкової політики зокрема, активно використовуючи бюджетні, кредитні та податкові важелі. Для цього потрібно насамперед змінити підходи та саму філософію оподаткування доходів населення.

У зарубіжних країнах (Австрії, Бельгії, Іспанії, Греції, Канаді, Чехії, Данії, Єгипті, Естонії, Франції, Німеччині, Ірландії, Ізраїлі, США) упродовж багатьох десятиліть існує комплексна сімейна політика, спрямована на підтримку і захист сім’ї як найважливішого соціального інституту. Відтак, досвід економічно розвинених країн світу у цій сфері може слугувати позитивним прикладом для використання окремих його елементів на вітчизняних теренах.

Сімейне оподаткування, тобто оподаткування доходів домогосподарств з урахуванням кількості працездатних і непрацездатних членів сім’ї, набуло стрімкого поширення у ХХ ст. у зв’язку зі становленням соціально орієнтованої моделі держави, яка функціонує на ринкових засадах. Оскільки соціальна держава враховує не лише первинні потреби людини, але й її репродуктивні функції (і не тільки у вузькому фізіологічному контексті, але й у більш широкому – морально-етичному, культурному, освітянському), то механізм оподаткування сімейного доходу враховує ці обставини як за доходами, так і за витратами, беручи до уваги сімейний та соціальний статуси платника податку.

У світовій практиці існують різні форми сімейного оподаткування, але їх основне призначення полягає у врахуванні сімейного стану платника податку, кількості дітей та інших утриманців з метою гарантування мінімального прожиткового рівня для кожного члена родини.

Безумовно, не кожна країна світу може запровадити сімейну систему оподаткування доходів, оскільки вона вимагає відповідного механізму соціальних гарантій і допускає ймовірне зменшення надходжень до бюджету, що, у свою чергу, може негативно вплинути на міцність та збалансованість системи державних і місцевих фінансів. Це, на нашу думку, і є найголовнішим обмеженням при використанні сімейного оподаткування у світовій практиці.

Проте незважаючи на те, що у більшості високорозвинених країн домінуючими стають соціально орієнтовані форми оподаткування доходів населення, вважаємо, що стандарти одних країн можуть бути недосяжними для інших через суттєву диференціацію у рівнях їхнього соціально-економічного розвитку. Тому, критично проаналізувавши досвід зарубіжних країн, можемо стверджувати, що для умов України найбільш придатною є схема спільного оподаткування доходів подружніх пар, оскільки саме вона більшою мірою відповідає чинній податковій системі і є зручною з погляду ефективності оподаткування та податкового контролю, а також не вимагає значних податкових змін.