Экономические науки. Финансовые отношения.
Дудник А.И.
Научный руководитель: ст.
преподаватель Беляева Е.В.
Донецкий
национальный университет экономики и торговли
имени Михаила
Туган-Барановского
ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОДАТКІВ ТА ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ В
УКРАЇНІ
Податки –
обов'язковий елемент фінансової системи у всі часи і у всіх державах
незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона обирає. Відсутність
податків паралізує фінансову систему загалом, роблячи її недієздатною, а в остаточному
підсумку позбавленою будь-якого сенсу. В сучасних умовах нестабільності та
кризових явищ постає потреба у створенні ефективної системи оподаткування,
що спонукає поглянути у минуле, щоб не припускатися помилок сьогодні.
Питаннями
визначення сутності податків займалося багато вчених як зарубіжних, так і
вітчизняних. Серед них: Ф.
Бекон, А. Сміт, М.П. Кучерявенко, А.Н. Поддєрьогін , Ю.Б. Іванов, А.І.
Крисоватий і О.М. Десятнюк , П.В. Мельник. Такі вчені як
Н.Н. Британська, Д.В. Шпильова, К.Г. Синиченко, М.С. Грушевський, О. Субтельний
, Ф.О. Ярошенко вивчали еволюцію податкової системи України, але багато питань
все ще залишаються дискусійною та недостатньо дослідженою.
Мета цієї роботи полягає в аналізі теоретичні
підходів, щодо визначення сутності податків запропонованими різними авторами та розглянути етапи еволюції податкової системи в Україні.
З часу виникнення держави,
податки є необхідною ланкою економічних відносин в рамках найрізноманітніших
способів виробництва. Вони були і є об'єктом досліджень багатьох видатних
економістів і філософів. Очевидно, що з моменту появи податків, визначення їх
економічної природи і суті пройшло у фінансовій науці достатньо складний і
довгий шлях.
У XIII столітті Ф. Аквінський, відомий
церковний діяч і філософ, однозначно висловився щодо податків, визначивши їх як
«дозволену форму грабежу» [1]. Проте, в процесі розвитку суспільства,
відношення до оподаткування перестає бути таким категоричним. Вчені приходять
до висновку, що збір податків впливає не тільки на матеріальний, але і на внутрішній
стан платників податків. Так, англійський філософ Ф. Бекон (1561 – 1626),
лорд-хранитель великої печатки при королі Якові Стюарті, в книзі «Досліди або
повчання етичні і політичні» пише: «Подать, що стягується з відома народу або без
такого, може бути однакова для гаманців, але не однакова її дія на дух народу»
[2].
Віктор Рікетті Мірабо, економіст-фізіократ писав: «Податок – попередня сплата за надання
захисту громадського порядку».
А. Сміт, шотландський економіст, один з основоположників класичної
школи оподаткування, вважав: «Податок – це тягар, який накладається державою у
формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати»[3].
Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий і
О.М. Десятнюк, автори підручника «Податкова система», відзначають, що виходячи
із сутності категорійного поняття, податки – це фінансові відносини між
державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову
створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів,
необхідних для виконання державою її функцій. Таким чином, податки – це
обов'язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними
і фізичними особами в процесі розподілу та перерозподілу частини вартості валового
внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового
забезпечення виконання державою покладених на неї функцій [4].
Досліджені
теоретичні положення були підґрунтям
для того щоб розглянути розвиток
податків в Україні. Процес еволюції податкової системи можна розділити на такі
історичні періоди: Київська Русь;
Галицько-Волинське князівство, Велике Князівство Литовське, Українська козацька
держава, Запорізька Січ,перебування українських земель у складі
Австро-Угорської та Російської імперій, Радянська Україна, Незалежна Україна.
В часи Київської Русi (VIII ст.) податки існували у вигляді безсистемних платежів,
що мали переважно натуральну форму і називалися данина, подимне, полужне,
полюддя тощо [5].
Данину, що стягувалась на утримання княжого двору, сплачували здебільшого
продуктами сiльського господарства й промислiв [6]. Близько 1/3
зібраної данини князь брав на свої особисті потреби, а решта йшла на утримання
дружини, органів управління, ведення війни. До прямих податків також належали
дари та оброк. Найхарактернiшою особливістю феодальної податкової системи, що
виявлялась під час збирання данини, була неврегульованiсть розмiрiв та
перiодичностi збирання податкiв, їх величезна кiлькiсть i рiзнорiднiсть. Крім
того мали місця випадковiсть свавiлля поборiв, збирання їх особами, що мали особисту
зацiкавленiсть в максимальному доходi. Все це зумовило значні зловживання,
результатом яких були заворушення i навiть повстання.
Однiєю з характерних
особливостей розвитку феодальних вiдносин на Галицько-Волинських землях було
видiлення серед феодалiв дуже сильної i впливової боярської верхівки, яка на
змiну вiдробiтковiй рентi встановила продуктову ренту. За такої форми ренти
безпосереднiй виробник стає бiльш
самостiйним i дiстає змогу створювати деякий надлишок.
У першiй половинi ХІІІ ст. роздроблена
Київська Русь була завойована татаро-монголами, які встановили на деяких
землях свою податкову систему i для стягнення податкiв перiодично здiйснювали
переписи населення, господдарств та майна. Усе чоловiче населення змушене було
платити на користь завойовникiв спецiальний грошовий податок –
"вихiд" з кожного чоловiка та з кожної голови худоби. Крiм того,
збирачi податкiв "баскаки" стягували натуральну данину
("татарщину", "ям", "тамгу" тощо), призначали
примусовi роботи тощо. Проте податковий тягар на цих українських землях був
слабшим, ніж на тих, де управляли українські князі і бояри [7].
Наприкінці
XVI ст. – на початку XVII ст. широкого розповсюдження в Речі Посполитій,
зокрема в Україні, набула практика здавання збирання надзвичайних і міських податків в оренду. Подібна ситуація значно
збільшила нерівність і зловживання під час збирання податків, адже орендарі
намагались зібрати не лише суму, яка йшла до коронної казни, а й значні кошти
для себе [8].
Наприкінці XV ст.
на історичну арену вийшло козацтво, яке відіграло значну роль в економічному
розвитку українських земель. Запорізька Січ мала свою власну податкову систему,
особливістю якої було те, що вона одночасно включала до свого складу:
традиційні, характерні для нашого народу фіскальні інструменти з минулого;
запозичені елементи; оригінальні, що були лише в козацькій державі. Під час
формування козацької податкової системи використовували досвід Київської Русі та Великого Князівства
Литовського [9].
Її основними складовими були військовий оклад, мито, господарська частина та
кладове, торговельні акцизи ("торгове"), куфовий збір, податок із
шинків, подимне, руга та роговщина.
Наприкінці 20-х –
на початку 30-х років минулого століття в українських селах існувала система натурально-продуктових
та грошових повинностей селян. Особливості оподаткування селянських господарств
в Україні у цей період випливали з класового принципу податкової політики
радянської держави, її фіскального характеру. Єдиний сільськогосподарський
податок офіційно визначали однією з форм повинностей населення. Відзначимо,що
сума цього податку автоматично збільшувалася зі зростанням дохідності з ріллі,
від продажу худоби, городини, продуктів садівництва. Існувала також специфічна
форма селянських повинностей – самообкладання.
У роки Другої світової війни податки в
розрахунку на душу населення зросли більш ніж утроє, вартість життя – на 72 %.
Надалі фінансова система Радянського Союзу еволюціонувала в напрямі
діаметрально протилежному до процесу загальносвітового розвитку. Поряд з
податками вона активно використовувала адміністративні методи вилучення
прибутків. Повна централізація грошових засобів і відсутність будь-якої
самостійності підприємств у вирішенні фінансових питань поступово зумовили
фінансову кризу.
Після проголошення Україною незалежності
почалася кропітка робота зі створення власної податкової системи. Вагомий вклад
у розроблення власної концепції системи оподаткування вніс Закон України
"Про систему оподаткування", прийнятий Верховною Радою України 25
червня 1991 р. [8]. Пізніше, в 1994 р.
він був доповнений з врахуванням соціально-економічних змін, які сталися в
країні в 1992-93 рр. Але цей змінений і доповнений закон діяв тільки до 1997 р.
коли Верховна Рада внесла у нього нові доповнення, викликані потребою
поліпшення податкового законодавства.
Тому, можемо стверджувати,
що в Україні зроблено спробу створити податкову систему як баланс фіскальної й
регулюючої функції податків на основі завдань економічної політики держави.
Вирішальним у складному та довготривалому процесі становлення податкової системи,
що розпочався ще у 1991 році із проголошенням незалежності, став прийнятий 2 грудня
2010 року Податковий кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.
Прийняття Податкового кодексу в
Україні стало першим кроком у створенні прогнозованого і зрозумілого правового
поля. Водночас, законодавчі зміни не повинні полягати виключно у кодифікації
діючих норм. Податкова політика нині потребує не лише коригування переліку
податків та їх ставок, а й реформування ідеології, пріоритетів діяльності та
механізмів реалізації поставлених цілей, виражених за допомогою ключових принципів.
Безперечно, що податки є дуже важливою ланкою фінансових
відносин в суспільстві. Історично, процес формування систем оподаткування
здійснювався під впливом таких чинників, як політичний устрій, стан економіки,
рівень розвитку ринкових відносин і тому подібне. Це, у свою чергу,
відображалось в появі різноманітних теоретичних підходів до визначення суті
податків. У різні періоди розвитку суспільства
змінювались не лише види податків і форми їх стягнення, але і ставлення до них.
Податки стають ефективним знаряддям втілення державної політики з питань
економіки та соціального розвитку. Дослідження еволюції податкової системи
України повинно використовуватись для створення ефективної системи
оподаткування, оскільки часто сьогодні повторюються ті ж самі помилки і
прорахунки, які вже не раз негативно впливали на економічний розвиток нашої
держави.
Використана література
1.Энергия: экономика, техника, технология. – 1991. – № 7. –
С. 52.
2. Бэкон Ф. Соч. / Бэкон Ф. – М., 1972. – Т. 2. – С. 416.
3. Смит А. Исследование о природе и причинах багатства
народов / Смит А. – М. : Соцэкгиз, 1992. – С. 782.
4. Іванов Ю. Б. Податкова система : [підручник] / Іванов Ю. Б.,
Крисоватий А.І.,Десятнюк О. М. – К. : Атіка, 2006. – С. 22 – 24.
5. Цимбал Т.Я. Держава, право
та податкова система України (у схемах) : навч. посібн. / Т.Я. Цимбал. –
Ірпінь, 2001. – 45 с.
6. Податкова система Київської Русі
// Сайт Держаної податкової адміністрації у Львівській області. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.sta.lviv.ua / index.php? id=1050
7. Грушевський М.С. Ілюстрована
історія України / М.С. Грушевський. – К. : Вид-во "Лібра", 1992. –
544 с.
8. Субтельний О. Історія України
/ О. Субтельний. – К. : Вид-во "Либідь", 1998. – 340 с.
9. Британська Н.Н. Податкова система Запорізької Січі / Н.Н. Британська, Д.В. Шпильова, К.Г.Синиченко. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.intkonf.org/britanskann-shpilova-dv-sinichenko-kg-podatkova-sistema-zaporizkoyi-sichi/
10.Про систему оподаткування:
Закон України від 25.06.91 № 1251-XII. [Електронний
ресурс]. – Доступний з http://www.zakon.rada.gov.ua..
11.Податковий
Кодекс України, Закон,
Кодекс вiд
02.12.2010 № 2755-VI
[Електронний
ресурс]. – Доступний з http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17