Марченко С.К., Чернелівська Я.В.

Вінницький національний аграрний університет

РИНОК ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ

Анотація. В статті розглянуто сучасний стан ринку державних цінних паперів України. Розглянуто основні види державних цінних паперів. Визначено роль державних цінних паперів у розвитку економіки держави в сучасних економічних умовах. Проаналізовано обсяги зростання окремих видів державних цінних паперів та інших параметрів ринку за останні декілька років. Виявлено основні проблеми, що гальмують формування, становлення та розвиток ринку цінних паперів.

Ключові слова: державні цінні папери, ринок державних цінних паперів, облігації внутрішніх державних позик, інвестиційні процеси, державний бюджет.

Вступ. У сучасних умовах ринок державних цінних паперів відіграє одну з ключових ролей у формуванні бюджетної політики держави, проведенні грошово-кредитної політики центральними банками з метою регулювання грошової маси та підтримки ліквідності банківської системи. Державні цінні папери виступають головним інструментом державних запозичень, дозволяючи залучати значні фінансові ресурси на прийнятих умовах. За умови ефективного та прозорого використання залучених коштів державні цінні папери можуть стати дієвим інструментом, здатним позитивно впливати на інвестиційні процеси в Україні. Тому існує необхідність у детальному дослідженні економічної природи та призначення державних цінних паперів.

Результати досліджень. Ринок державних цінних паперів – важливий сегмент економіки будь-якої країни. Світова практика свідчить, що державні цінні папери вважаються найліквіднішим і надійнішим видом капіталовкладень, який приваблює корпорації та населення. Подібно до компанії уряд може залучати кошти за рахунок продажу різних видів цінних паперів інвесторам. Головне завдання ринку є оптимальне забезпечення потреб державного бюджету.

Державні цінні папери – це державні зобов’язання, що випускаються в документарній або електронній формах центральним урядом, місцевими органами влади і окремими державними підприємствами з метою розміщення позик і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети.[4]

Сьогодні в Україні ринок цінних паперів все ще перебуває у стадії розвитку та не повною мірою виконує головне призначення – створення фінансового механізму для запуску інвестиції у промисловість, мобілізацію інвестицій і забезпечення трансформації накопичень у доступній на виробництві фінансові ресурси. Ринок цінних паперів забезпечує залучення та запозичення капіталу для інвестиційної діяльності у сфері реальних інвестицій, що безпосередньо сприяє зростанню ВВП і рівня життя в країні.[5]

Однією з основних причин випуску державних цінних паперів в Україні є необхідність фінансування поточного дефіциту державного бюджету. Окрім цього, до причин випуску державних цінних паперів відносять наступні:

ü Регулювання грошової маси в обігу;

ü Переоформлення раніше випущених цінних паперів;

ü Касове виконання державного бюджету;

ü Згладжування нерівномірного надходження податкових платежів;

ü Забезпечення комерційних банків ліквідними активами.[10]

В Україні існують такі види державних цінних паперів :

- Облігації внутрішніх державних позик України;

- Облігації зовнішніх державних позик України;

- Цільові облігації внутрішніх державних позик України;

- Казначейські зобов’язання України. [6]

Цільові облігації внутрішніх державних позик та казначейські зобов’язання в Україні не набули широкого розповсюдження та займають незначну частку у структурі державних цінних паперів, а обіг облігацій зовнішніх державних позик України, як правило, здійснюється за межами країни, при цьому найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації внутрішніх державних позик, що в основному мають на меті покриття касових розривів та фінансування дефіциту держбюджету.

Облігації внутрішніх державних позик (ОВДП) – це державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.[1]

Варто зазначити, що 2009-2010 рр. в Україні стали періодом гігантського зростання обсягів випуску облігації внутрішньої державної позики.

За даними Національного банку України та Міністерства фінансів відомі показники обсягів випуску облігацій внутрішніх державних позик за 2007-2010 роки. Дані наведені на рис.1

Рис.1 Обсяги випуску облігації внутрішніх державних позик в Україні у 2007-2010рр., млрд. грн.[9]

Як видно з рис. 1, випуск облігації внутрішніх державних позик постійно зростає, це обумовлено тим, що з середини 2008 року в результаті світової фінансової кризи відбулося значне погіршення макроекономічної ситуації в Україні в результаті чого дефіцит фінансових ресурсів змусив державу вдатися до різноманітних запозичень у вигляді позики. Найкращим джерелом запозичень є внутрішні позики, тому що повертаючи відсотки за користування позики держава робить внесок в національний розвиток власної країни.

Ще однією важливою причиною поширеності серед державних цінних паперів та причиною залучення державою саме внутрішніх позик є те, що внутрішні боргові зобов’язання, які виступають переважно у вигляді ОВДП не несуть для держави такої небезпеки щодо втрати фінансової незалежності, як зовнішні позики. Крім того, розвинутий внутрішній ринок державних цінних паперів дозволяє використовувати кошти фізичних осіб та інших суб’єктів господарювання як одне із джерел інвестиційної діяльності.

Головним завданням ОВДП, як основного виду державних цінних паперів є збільшення доходів до бюджету, адже для досягнення своїх цілей держава здійснює витрати з державно бюджету. З оглядом на різноманітні обставини бюджет часто зводиться з дефіцитом, тобто видатки перевищують доходи. З метою залучення коштів на покриття дефіциту органи державної влади в Україні випускають ОВДП.[9]

Розглянемо обсяги коштів, залучених до бюджету органами державної влади шляхом розміщення ОВДП на первинному ринку, за строком обігу 2008-2011рр. в таблиці 1.

Таблиця 1

Обсяги коштів, залучених до бюджету шляхом розміщення ОВДП на первинному ринку, за строком обігу 2008-2011рр., млн. грн.[3]

За строком обігу	2008	2009	2010	2011 за 1 квартал
До 1 року	1188	12470	22921	5967,2
до 2 років	1033	1054	7786	962,6
До 3 років	3410	3913	6626	2868,3
До 4 років	3461	-	2601	-
До 5 років	679	366,0	490	-
Понад 5 років	-	1038	-	-

З таблиці видно, що частка залучення ОВДП до бюджету в період 2008-2011 років значно зростає та найбільш поширеними є облігації короткострокового терміну обігу, це здійснюється для того, щоб держава швидко могла покрити дефіцит державного бюджету та сплатити державний борг, адже основною причиною збільшення залучення державою ОВДП до бюджету є зростання дефіциту. За даними Міністерства фінансів дефіцит 2008 році становив 12,50 млрд. грн, 2009 - 19,87 млрд. грн., 2010 – 52,24 млрд. грн, а за січень – ківтень 2011 дефіцит становив 3,971 млрд. грн. Враховуючи ці дані можна сказати, що держава з кожним роком потребувала збільшення доходів до бюджету, при цьому органи влади збільшували випуск ОВДП для отримання потрібних їм коштів на покриття дефіциту в державному бюджеті.[2]

Механізм ринку державних цінних паперів використовується в Україні не тільки для наповнення Державного бюджету, а і для досягнення інших цілей – наприклад у 2009 році з метою рекапіталізації окремих банківських установ випущено облігації внутрішньої державної позики на суму 23,3 млрд. грн., для реструктуризації боргу перед Національним банком України – 7,99 млрд. грн., який на певному етапі перетворився в одного із найбільших «інвесторів» на ринку державних інструментів.[9]

Важливо також зазначити що державні внутрішні боргові зобов’язання Уряду виступають головним чином у вигляді облігацій внутрішніх державних позик. Так, державній внутрішній борг України станом на 2011 рік виріс до 11 млрд 441млн 085,57 тис. грн., в основному за рахунок випуску облігацій внутрішніх державних позик для фінансування дефіциту Держбюджету, капіталізації НАК "Нафтогаз України" на суму 5 млрд грн і капіталізації ПАО "Родовід Банк" на суму 3,95 млрд грн.[3]

Для того щоб внутрішній ринок державних запозичень ефективно функціонував, необхідно створити відповідну структуру його учасників, зокрема інституціональних інвесторів (страхові компанії, банківські установи, пенсійний фонд, інститути спільного інвестування).[7]

Український уряд може залучати короткострокові та довгострокові кошти за рахунок продажу різних видів цінних паперів інвесторам, що потребують значної довіри до нього з боку суспільства. Але, за останніми даними в Україні на операції з державними цінними паперами припадає 8,5% загального обсягу торгів, що показує їх непопулярність з боку інвесторів.[10]

За підсумками 2010 року підраховано, що серед інвесторів Національний банк України (НБУ) займає 68%, банки – 26%, нерезиденти – 3%, інші – 3%.[3]

Отже, банк є одним із основних інвесторів . А головна організаційна роль на ринку ОВДП належить НБУ – агенту Міністерства фінансів, оскільки на нього покладене обслуговування випусків облігацій, а також виконання функцій дилера і контрольного органу. У його компетенції організація і проведення аукціонів з розміщення облігації, здійснення погашення їхніх випусків, регулювання торгівлі на вторинному ринку.

Визначальним елементом при купівлі державного цінного паперу інвестором є його дохідність. Середньозважена дохідність ОВДП за строком обігу 2010 - 1 кварталу 2011 років (за даними Міністерства фінансів) представлена в таблиці 2.

Таблиця 2

Середньозважена дохідність ОВДП за строком обігу у % за 2010 – 1 квартал 2011рр.[3]

Рік	До 1 року	До 2 років	До 3 років	До 4 років	До 5років	Понад 5 років
2010	11,39	12,48	17,44	12,52	13,24	-
1 квартал 2011	7,2	9,9	10,8	-	-	9,4

З даних наведених в таблиці 2, можна сказати, що загальний рівень дохідності ОВДП за 2010 – 1 квартал 2011 років в Україні є досить низьким. Це призводить до зменшення попиту на державні цінні папери з боку різноманітних інвесторів, адже чим менша дохідність, тим менш привабливими є цінні папери для здійснення інвестицій, що знижує рівень ліквідності державних цінних паперів на ринку.

Недостатній попит на внутрішні державні цінні папери з боку інвесторів свідчить про:

· незацікавленість фінансових установ у вкладені фінансових ресурсів у цінні папери з низьким рівнем поточної ліквідності; [6]

· недовіру до суб’єктів фінансового ринку і держави в цілому.

Тому першочерговим завданням є відновлення довіри інвесторів до держави і розробка нових видів державних цінних паперів для задоволення потреб різних груп інвесторів.

З метою підвищення довіри до держави як високонадійного позичальника на ринку цінних паперів треба забезпечити прозорість діяльності держави стосовно випуску її цінних паперів, що забезпечує передбачуваність емісій державних облігацій і містить у собі два основних аспекти:

- завчасне оголошення детального календаря емісій;

- побудова регулярних емісійних циклів.

В Україні значною проблемою функціонування вітчизняного ринку державних запозичень є низький рівень інформаційної культури інвестора, як власника надлишкових грошових коштів. Саме тому, після прийняття рішення про тип цінного паперу, що вводиться, необхідно провести рекламну компанію. Адже, для будь якого інвестора важливо володіти інформацією, що стосується ціни придбання, дохідності, умов виплати відсотків, дострокового погашення, погашення основної суми після закінчення строку та інше.[8]

Проблема ефективного функціонування і подальшого розвитку ринку державних цінних паперів в умовах становлення фінансової системи України, може бути розв’язана за рахунок підвищення його ліквідності, внаслідок таких його напрямків удосконалення:

- забезпечення прозорості діяльності держави щодо випуску її цінних паперів та доступність і зрозумілість умов інвестування у такі інструменти;

- вдосконалення організаційної бази функціонування внутрішнього ринку державних цінних паперів;

- підвищення інвестиційної привабливості внутрішніх боргових зобов’язань держави;

- підвищення довіри з боку інвесторів до держави, шляхом своєчасного та повного виконання органів державної влади своїх обов’язків, пов’язаних з цінними паперами, особливо заходів з погашенням відсотків і основної суми заборгованості. [8]

Удосконалення та розвиток ринку державних цінних паперів України потребують розробки і запровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання вдосконалення нормативно – правового та інституційного забезпечення політики державних запозичень, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків.

Висновки. Ринок державних цінних паперів – важливий компонент фінансового ринку країни. Завдання ринку полягає у оптимальному забезпеченні потреб державного бюджету, у підтримці ліквідності фінансової системи та регулювання економічної активності. В Україні ринок державних цінних паперів є досить недосконалий, що негативно впливає на економіку країни.

Найбільш поширеним видом державних цінних паперів в Україні займають облігації внутрішніх державних позик.

Держані цінні папери виступають привабливим інструментом інвестування, але в Україні інвестування в державні папери є досить непоширеним явищем через низку проблем, які держава повинна вирішувати для стабілізації та підвищення ролі місця ринку державних цінних паперів в Україні.

Література:

1. Закон України « Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого у, стаття № 10.

2. Прогнозування показників Державного боргу як фактора економічної безпеки України // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. – С.211-215. - Ражим доступу: http://www.nbuv.gov.ua

3. Національне рейтингове агентство « Рюрік» // Аналітичний огляд ринку облігацій України за 1 квартал 2011 року. – С. 17-18. – Режим доступу : www.rurik.com.ua

4. Боринець, С. Я. Економічна природа та призначення державних цінних паперів / С. Я. Боринець, Л. В. Могилко // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - № 13. - C. 29-31.

5. Івахненко, І. Активізація діяльності ринку цінних паперів як наслідок зростання його інвестиційних можливостей / І. Івахненко // Ринок цінних паперів України. - 2010. - № 5/6. - C.13-19.

6. . Ільченко В. Ринок державних цінних паперів у сегментованому поділі фінансового ринку / В. Ільченко // ринок цінних паперів України. – 2009. - № 1/2. – с.63-67.

7. Приказюк, Н.В. Ринок державних цінних паперів: світовий досвід та вітчизняні реалії / Н.В. Приказюк, Т.П. Моташко // Фінанси України. - 2009. - № 2. - C. 73-81.

8. Моташко Т.П. Напрями підвищення активності населення на внутрішньому ринку державних запозичень України / Т.П. Моташко // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - №6. – С.45-47.

9. Стеценко, Б.   До питання місця та ролі державних цінних паперів на фондовому ринку України / Б. Стеценко // Ринок цінних паперів України. - 2011. - № 1/2. - C. 57-64.

10. Кириченко О.А. Держава на фінансовому ринку України в умовах подолання глобальної фінансової кризи/ О.Кириченко//Івестиції: практика та досвід. -2010. - №14. – С.25-29.