Економічні науки / 3. Фінансові відносини
К.е.н. Кізима Т.О
Тернопільський національний
економічний університет, Україна
Перспективи
запровадження сімейного оподаткування в Україні
У світовій
практиці податок з доходів фізичних осіб виконує роль важливого інструменту
реалізації соціально-економічної політики уряду, спрямованої на зменшення
соціальної нерівності у суспільстві. Високорозвинені
країни світу, формуючи політику оподаткування доходів населення, використовують
різноманітні системи прибуткового податку з врахуванням таких важливих факторів
як величина прожиткового мінімуму, характер діяльності, і що найважливіше –
сімейний стан платника податку, кількість членів сім’ї, розмір середньодушового
доходу тощо.
В
Україні понад 85% населення проживає у сім’ях. Однак останніми роками ми
спостерігаємо негативні зміни як у кількісному, так і якісному стані
українських сімей. На погіршення демографічної ситуації, окрім несприятливих
екологічних та економічних факторів, суттєвий вплив здійснюють масштабні зовнішні
міграційні процеси серед працездатного населення репродуктивного віку, а також
нівелювання сімейних цінностей в результаті поширення урбанізаційних процесів,
які провокують падіння престижу інституту сім’ї.
Проте
серед перелічених вище причин, що призвели до погіршення демографічної ситуації
в Україні, виділимо, на наш погляд, одну з найважливіших – не просто знецінення
морально-етичних компонент формування сучасної сім’ї, але й неврахування
економічних домінант її розвитку, що у теперішніх умовах є неприпустимим, адже
ринкові відносини, які постійно удосконалюються у виробничій, фінансовій та
іншій сферах, сьогодні активно проникають і у сферу сімейно-шлюбних відносин.
При порівнянні двох сфер (виробничої і сімейної) з точки зору отримання особистого
доходу виявляється, що вкладення коштів у власну освіту, здоров’я, кар’єрний
ріст забезпечують у грошовому еквіваленті значно більший дохід, є більш
вигідними інвестиціями, ніж затрати часу, матеріальних та духовних зусиль,
спрямованих на повноцінний розвиток сім’ї та виховання дітей. Рівень
народжуваності, що існує нині в Україні (1,24 дитини на одну жінку
репродуктивного віку), не просто один із найнижчих у світі, це – об'єктивний
результат недолугої сімейної політики, яка не тільки не стимулює до багатодітності,
але і не може сприяти реалізації вже існуючих репродуктивних настанов. Потенціал для підвищення
цього показника в нашій країні є, але умови для його розкриття, на жаль, не створені.
Відтак
переконані, що окреслені вище невтішні тенденції повинні стати об’єктом пильної
уваги з боку владних структур для вжиття негайних і, що найважливіше, дієвих
заходів щодо стимулювання народжуваності та підвищення соціального й
економічного статусу сім’ї в українському суспільстві. Держава має захищати
українські родини від впливу цих негативних тенденцій, і не в останню чергу, за
допомогою зваженої фінансово-економічної політики загалом та податкової
політики зокрема, активно використовуючи бюджетні, кредитні та податкові
важелі. Для цього потрібно насамперед змінити підходи та саму філософію
оподаткування доходів населення.
У
зарубіжних країнах (Австрії, Бельгії, Іспанії, Греції, Канаді, Чехії, Данії,
Єгипті, Естонії, Франції, Німеччині, Ірландії, Ізраїлі, США) упродовж багатьох
десятиліть існує комплексна сімейна політика, спрямована на підтримку і захист
сім’ї як найважливішого соціального інституту. Відтак, досвід економічно
розвинених країн світу у цій сфері може слугувати позитивним прикладом для
використання окремих його елементів на вітчизняних теренах.
Сімейне
оподаткування, тобто оподаткування доходів домогосподарств з урахуванням
кількості працездатних і непрацездатних членів сім’ї, набуло стрімкого
поширення у ХХ ст. у зв’язку зі становленням соціально орієнтованої моделі
держави, яка функціонує на ринкових засадах. Оскільки соціальна держава
враховує не лише первинні потреби людини, але й її репродуктивні функції (і не
тільки у вузькому фізіологічному контексті, але й у більш широкому –
морально-етичному, культурному, освітянському), то механізм оподаткування
сімейного доходу враховує ці обставини як за доходами, так і за витратами,
беручи до уваги сімейний та соціальний статуси платника податку.
У світовій практиці існують різні форми
сімейного оподаткування, але їх основне призначення полягає у врахуванні
сімейного стану платника податку, кількості дітей та інших утриманців з метою
гарантування мінімального прожиткового рівня для кожного члена родини.
Безумовно, не кожна країна світу може
запровадити сімейну систему оподаткування доходів, оскільки вона вимагає
відповідного механізму соціальних гарантій і допускає ймовірне зменшення
надходжень до бюджету, що, у свою чергу, може негативно вплинути на міцність та
збалансованість системи державних і місцевих фінансів. Це, на нашу думку, і є
найголовнішим обмеженням при використанні сімейного оподаткування у світовій
практиці.
Проте незважаючи на те, що у більшості
високорозвинених країн домінуючими стають соціально орієнтовані форми
оподаткування доходів населення,
вважаємо, що стандарти одних країн можуть бути недосяжними для інших через
суттєву диференціацію у рівнях їхнього соціально-економічного розвитку. Тому,
критично проаналізувавши досвід зарубіжних країн, можемо стверджувати, що для умов України найбільш
придатною є схема спільного
оподаткування доходів подружніх
пар, оскільки саме вона
більшою мірою відповідає чинній
податковій системі і є
зручною з погляду ефективності оподаткування та податкового контролю, а також не вимагає значних податкових змін.