Экономические науки / Финансовые отношения

Звягіна Ю.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М.І. Туган - Барановського

Розвиток та регулювання фінансового ринку в Україні

Кожна країна має свою унікальну модель фінансової системи. Україна, як і більшість країн Центрально - Східної Європи, пішла шляхом створення банківсько - орієнтованої моделі структурної організації фінансової системи, за основу якої взято німецьку модель універсального фінансування комерційними банками. Фондовий ринок України виник у 90-ті роки, і останнім часом потужно розвивається. Але недосконалість інфраструктури ринку цінних паперів і нестабільна макроекономічна ситуація призводять до певного відриву фондових процесів від реалій економіки. За цих обставин ефективна практика корпоративного управління є головною передумовою, що визначає здатність залучати фінансові ресурси, необхідні для довгострокового інвестування і економічного зростання. Тому актуальним є дослідження проблем і перспектив розвитку фінансового ринку України. [ 1, c. 88 – 92 ]

Метою роботи є аналіз розвитку фінансового ринку в Україні, та принципи його регулювання.

Вивченню природи фінансового ринку та його сегментів світова економічна література приділяє значну увагу. Свій внесок у розробку проблематики зробили видатні західні економісти – Д. Едмістер, Д. Блейк, Дж. К. Ван Хорн, С. Фішер, а також російські вчені, зокрема Л. М. Красанова, Д.М. Михайлов. Зі створенням на початку 90 – х років минулого століття українського фінансового ринку зявилися й дослідження вітчизняних науковців – А,С, Філіпенка, С.Я. Боринця, М.І. Савлука, О.І. Рогача та інших. [ 2, c. 37 ]

Ринок фінансових послуг є ринком, на якому відбувається обмін фінансовими ресурсами, надання кредиту та мобілізація капіталу. Об'єктивною підставою функціонування фінансового ринку є розбіжність потреби в фінансових ресурсах з наявністю джерел задоволення цієї потреби. Ринок фінансових послуг є одним з механізмів забезпечення конкурентоспроможності економіки країни, оскільки розподіл фінансових ресурсів на цьому ринку відбувається на конкурентній основі, що дозволяє спрямувати інвестиційні потоки у найбільш привабливі сегменти економіки і тим самим сприяти економічному зростанню. Саме тому формування фінансового ринку здатного до ефективної мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів та спроможного утримувати конкурентні позиції на глобальному ринку капіталів є надзвичайно важливим для будь-якої держави.

Фінансовий ринок, що є стратегічно важливою галуззю економіки України, сьогодні не повною мірою виконує головне призначення - створення фінансового механізму для запуску інвестицій у промисловість, мобілізацію інвестицій і забезпечення трансформації нагромаджень у доступні для виробництва фінансові ресурси. [ 3, c. 77 ]

Проблема українського ринку фінансових послуг полягає у відсутності в нього фінансових ресурсів для забезпечення інвестиційного попиту з боку реального сектору економіки. Відповідно вирішення цієї проблеми передбачає створення умов, які б дозволили додатково залучити внутрішні фінансові ресурси, зокрема, заощадження населення та «тіньовий капітал», до інвестиційної діяльності, а також створити привабливі умови для іноземних інвесторів.

Фінансовий ринок України еволюціонує шляхом модифікації кількісних і якісних характеристик свого розвитку – насамперед через упровадження нових фінансових інструментів, операцій і послуг. Разом із наявними проблемами (незадовільні оцінки капіталізації, ліквідності та прозорості, слабкий захист прав власності) спостерігаються очікувані ознаку інституціоналізації ринку: переважання інституційних учасників – інвесторів, кредиторів і реципієнтів капіталу над індивідуальними, що засвідчує зрілість корпоративних (об’єднаних) варіантів розміщення активів та професіональне використання коштів: поширення організованих форм встановлення і реалізації фінансових відносин, що означає легітимність та прозорість намірів учасників – контакторів при здійснені угод.

Розвинені фінансові ринки відображають стійке економічне зростання, відносно однорідний розвиток галузей та регіонів, низькі темпи інфляції, розумні режими оподаткування, стабільну законодавчу базу, сприятливий політичний клімат у країні та певний баланс фінансово - економічних інтересів у суспільстві.

В Україні ринкові процеси відбуваються на фоні гострої нестачі інвестиційних ресурсів, необхідних для розвитку економіки. Питання гарантування прав та визначення законодавчих рамок інвестиційної діяльності повинно бути однією з пріоритетних функцій держави і суспільства. Регулювання фінансового ринку повинно передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов'язкових для всіх - і для дрібних, і для великих інвесторів. Весь досвід економічного розвитку показує, що висока якість фінансових активів підвищує якість ринку і тим самим стимулює економічне зростання. По - перше, високоякісний, добре відрегульований фінансовий ринок знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов'язують з конкретною країною. По - друге, якісний, добре відрегульований ринок - це незамінний інструмент для залучення в процес економічного розвитку всього обсягу заощаджень населення. По - третє, висока якість фінансового ринку підвищує динамічність системи та її репутацію, що дуже важливо для того, щоб населення поступово схвалило перехід до ринкової економіки. [ 4, c. 10 ]

В Україні поступово формуються правові норми фінансового ринку. Відповідно до ст. 8 Конституції України діє принцип верховенства права. Всі закони та нормативно-правові акти, що стосуються регулювання та нагляду за фінансовим ринком, повинні відповідати певним розділам і статтям Конституції. Відповідно до ст. 92 виключно законами України встановлюються основи створення та функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, порядок створення і погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргу, порядок випуску та обігу державних цінних паперів. [ 4, c. 11 ]

Основними органами державного регулювання фінансового ринку в Україні є: Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Крім зазначених державних установ, функції регулювання ринку капіталів виконують Президент України, Кабінет Міністрів України, Антимонопольний комітет, Податкова адміністрація України, Митний комітет, Податкова адміністрація України, Міністерство фінансів. Слід також активно створювати розгалужену регіональну інфраструктури фінансового ринку. [ 5, c. 21 ]

Таким чином, підводячи підсумок вищесказаному, треба зазначити, що фінансовий ринок – це складна економічна система, що є сферою прояву економічних відносин між продавцями і покупцями фінансових активів, а також сферою прояву економічних відносин при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи. Регулювання фінансового ринку повинно передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов'язкових для всіх – і для дрібних, і для великих інвесторів. Завдяки цьому стає очевидним те, що є закон, який захищає кожного інвестора, і є покарання для тих, хто його порушить. Це підтримує віру людей у необоротність позитивних змін, без якої не може розвиватись ринкова економіка. Весь досвід економічного розвитку показує, що висока якість фінансових активів підвищує якість ринку і тим самим стимулює економічне зростання.

Література:

1. Косова Т.Д. Проблеми і перспективи розвитку фінансового ринку України // Вісник економічної науки України. – 2008. № 2 – с. 88 - 92

2. Рожок Л. Трансформація структури міжнародного фінансового ринку під впливом процесів глобалізації світової економіки // Вісник Національного банку України. 2004. - № 6 – с. 37 - 39

3. Корнєєв В.В. Модель та інструментарій фінансового ринку України // Фінанси України. – 2005. - №6 – с. 76 – 81

4. Гладкова О.В. Фінансовий ринок: Опорний конспект лекцій для студ. ден. та заоч. форм навчання. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. - 74 с.

5. Кириченко О. А. Організаційно – правове регулювання фінансового ринку в Україні // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. - № 22 – с.19 – 21