Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доцент Поліщук О.А., Якимчук Т.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

КОШТИ НАСЕЛЕННЯ ЯК ЗНАЧНЕ ВНУТРІШНЄ ІНВЕСТИЦІЙНЕ ДЖЕРЕЛО УКРАЇНИ

Підтримка необхідного рівня макроекономічної рівноваги на сучасному етапі економічного розвитку України неможлива без залучення в народне господарство певного обсягу інвестиційних ресурсів.

Актуальність проблеми полягає в тому, що на сьогодні залучення іноземних інвестицій в останні роки є недостатнім, і зовсім мало приділено уваги можливості залучення внутрішніх коштів, адже економічна і політична нестабільна Україна не приваблює внутрішніх інвесторів вкладати кошти в розвиток українських підприємств. У більшості країн із розвиненою економікою внутрішні інвестиції складають значну частку оборотного капіталу держави.

Метою статті є дослідження стану інвестиційного процесу в Україні за рахунок джерел коштів населення, та окреслення шляхів їх збільшення.

Аби зробити прорив у залученні внутрішніх інвестицій для потреб національної економіки, потрібно вдосконалити механізми трансформації заощаджень населення в інвестиційний капітал та надати громадянам країни відповідні гарантії. Це стимулюватиме внутрішнього інвестора [5].

Актуальність питання формування механізму залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів, зокрема на фондовому ринку підтвердила світова економічна криза. На нинішньому етапі цьому питанню приділяють увагу багато авторів, серед яких варто відзначити праці таких учених, як Мозговий О.М., Рябчикова С.Ю., Зав’ялова О.В., Калініченко І.І., Литвиненко О.Д., Малютін О.К., Панчишин С.М., Савлук М.І., Письмак В.П., Пирожков С.І., Пшик Б.І., Реверчук С.К., Строкович Г.В., Сухорукова А.І., Цибань П.В., Шестопалов Г.Г., Шерепа О.М., та інші.

Найбільш надійним позичальником держави в часи значних потреб у фінансових ресурсах було і залишається населення. Однак сьогодні, у посткризовий період, період дефіциту довгострокових коштів, взаємодія між населенням як кредитором і державою практично відсутня, хоча необхідність пошуку джерел для формування інвестицій давно диктує потребу в залученні саме державою довгострокових та дешевих ресурсів для реалізації стратегічного курсу України на інноваційно-інвестиційний розвиток.

Інвестиційна діяльність населення характеризується доволі складним процесом економічних відносин, що передбачає участь різних суб’єктів, які здійснюють інвестиційну діяльність. Участь приватного інвестора у інвестиційній діяльності шляхом використання фінансових заощаджень, як інвестиційних ресурсів, передбачає безпосередню участь в інвестиційному процесі, або використання послуг інвестиційних посередників, якими виступають фінансові установи. Забезпечення раціонального використання фінансових заощаджень населення є можливим лише при ефективній роботі суб’єктів, які безпосередньо здійснюють інвестиційну діяльність при використанні залучених у приватних інвесторів фінансових ресурсів. Розглядаючи доступні напрямки спрямування фінансових ресурсів, що є можливими за теперішніх умов розвитку вітчизняного ринку фінансових послуг, треба виділити наступні форми інвестицій: строкові банківські вклади, інвестування в нерухомість, інвестиції на фондовому ринку, капіталовкладення у валютні цінності та дорогоцінні метали.

Для акумулювання грошових коштів для подальшого інвестування доцільніше їх вкладати у інвестиційні фонди. Інвестиційна діяльність при використанні посередницьких послуг фінансових інститутів, на відміну від безпосереднього інвестування у активи фондового ринку, передбачає попереднє об’єднання фінансових ресурсів приватних інвесторів з метою подальшого їх розміщення на фондовому ринку, шляхом придбання відповідних фінансових активів. Інвестиційна діяльність на фондовому ринку, шляхом об’єднання фінансових ресурсів декількох приватних інвесторів є досконалою формою колективного інвестування, що має ряд суттєвих переваг над безпосереднім інвестуванням на фондовому ринку.

Механізм трансформації заощаджень населення постійно пристосовується до безперервної зміни умов, утворюючи і пропонуючи домашнім господарствам нові, привабливіші інструменти та способи перетворення заощаджень в інвестиції. Підвищення ступеня соціалізації ринкової економіки знайшло своє відображення в розвитку відповідних форм і методів використання заощаджень.

Це дозволяє нам говорити про наявність соціального компоненту механізму трансформації заощаджень населення в інвестиції. Завдяки діяльності фінансових посередників грошові заощадження населення перетворюються на реальне джерело інвестиційних ресурсів. Навіть в Україні, де формування цього механізму ще тільки відбувається, понад 20% у структурі інвестиційних ресурсів в інституційних секторах припадає на домашні господарства. [5]

Інвестиційний фонд є відокремленим майновим комплексом, що сформований на основі внесків його учасників, переданих на довірче управління спеціалізованій компанії із управління активами з метою отримання інвестиційного прибутку. Характеризуючи інвестиційний фонд як альтернативний напрямок розміщення заощаджень домогосподарств, треба зупинитися на суттєвих перевагах, яких не може отримати приватний інвестор при безпосередньому інвестуванні. Передусім, це вищий рівень прогнозованості інвестиційного результату, що забезпечується завдяки професійному підходу розміщення фінансових ресурсів, фаховій аналітичній роботі, більш раціональному співвідношенню ризику та прибутковості, адже інвестиційна діяльність фонду здійснюється на основі рішень спеціалізованої компанії із управління активами. За рахунок об’єднання фінансових ресурсів приватних інвесторів забезпечуються більші можливості диверсифікації фінансових вкладень, тобто придбання ширшого спектру інвестиційних інструментів.

Для визначення перспектив розвитку сфери колективного інвестування в Україні треба зупинитися на основних аналітичних показниках, що характеризують її закордоном. Зокрема в США кожне друге домогосподарство вкладає свої кошти в інвестиційні фонди, а загальна чисельність їх учасників становить близько 80 млн. осіб. Значного розвитку ця форма інвестування набула у країнах Західної Європи, наприклад, у Франції учасниками інвестиційних фондів є практично кожне четверте домогосподарство, а їх активи оцінюються близько 500 млн. дол. США, у Великобританії активи інвестиційних фондів становлять близько 150 млн. фунтів стерлінгів. Схожі тенденції зростання популярності даної форми інвестування спостерігаються і в країнах Східної Європи, хоча в зв’язку із недостатньо розвиненою інвестиційною інфраструктурою та меншими обсягами заощаджень населення сфера колективного інвестування в цих країнах характеризується суттєво нижчими показниками розвитку, проте має значні перспективи [1].

Досліджуючи тенденції розвитку ринку колективного інвестування в економічно розвинених країнах та в Україні, треба зупинитися на такому показнику, як співвідношення вартості активів інвестиційних фондів до ВВП. В Україні співвідношення вартості активів інвестиційних фондів до ВВП, станом на 01.01.2011р., складало 9,02%, що є досить низьким значенням в порівнянні із співвідношенням обсягу банківських депозитів до ВВП, яке в той же час становило 37,74% [2]. Аналізуючи ці дані, треба зауважити те, що на сьогоднішній день обсяг заощаджень населення, які розміщуються на депозитних рахунках в банківських установах значно перевищує обсяги інвестицій в інвестиційні фонди, проте тенденції вдосконалення процесів в цьому секторі інвестиційної діяльності в Україні, які спостерігаються в останні роки, створюють значні перспективи його розвитку.

Враховуючи тенденції розвитку ринку колективного інвестування, зростання обсягів фінансових ресурсів учасників інвестиційних фондів, що залучаються для здійснення інвестиційної діяльності, перспективність даної форми інвестиційної діяльності залежить від рівня прийнятності її для приватних інвесторів, тобто для населення. Враховуючи особливості механізму трансформації заощаджень населення в інвестиційний капітал при використанні інвестиційних фондів, доцільно виділити основні функції, котрі при цьому ними виконуються:

– швидкий перерозподіл інвестиційних ресурсів;

– трансформація фінансових ресурсів населення (заощаджень) в інвестиційний капітал, шляхом їх акумуляції та розміщення через купівлю фінансових активів;

– стимулювання економічного зростання, шляхом раціонального спрямування інвестиційного капіталу;

– зниження фінансових ризиків за рахунок раціональної інвестиційної диверсифікації та хеджування [3].

На основі проведеного аналізу особливостей інвестування заощаджень населення при використанні механізмів інвестиційних фондів необхідно зазначити ряд першочергових заходів забезпечення ефективності цього процесу, зокрема:

– відокремлення професійної діяльності із управління активами, їх зберігання, обліку та аудиту;

– забезпечення встановлених нормативів, щодо активів інвестиційного фонду, напрямків їх інвестування, правил розрахунку із інвесторами;

– регламентація процедури розкриття інформації про результати діяльності фонду, показників компанії із управління активами та інших професійних учасників, котрі забезпечують діяльність інвестиційного фонду;

– забезпечення чіткої системи звітності перед державними контролюючими органами у сфері колективного інвестування [8].

Висновки та пропозиції. Забезпечення розвитку інвестиційних фондів як перспективного напрямку раціонального розміщення заощаджень населення є пріоритетним питанням у фінансово-інвестиційній політиці України. Використання у інвестиційних процесах для фінансування економічних перетворень, фінансування корпоративного сектору саме внутрішнього інвестиційного капіталу носить більш стійкіший інвестиційний характер.

Література:

1. Григоренко Є. М. Стан, проблеми та перспективи розвитку інститутів спільного інвестування, компаній з управління активами // Матеріали 18-ї Науково-практичної конференції «Управління активами: від кількості до якості» Ялта 2009р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uaib.com.ua/analituaib/conference/material_conf/konf_10/16133.html

2. Рибальченко А. Результати розвитку ринку послуг з управління активами // Матеріали ХХІV науково-практичної конференції УАІБ «Професійне управління активами» 10-13 червня 2010 р. м. Ялта [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uaib.com.ua/files/articles/1257/42_4.pdf.

3. Сурина П.А. Денежные сбережения населения как источник коллективных инвестиций / П.А. Сурина // Государственное управление. Электронный вестник. – 2007. – №10. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://e-journal.spa.msu.ru/images/File/2007/Surina%281%29.pdf.

4. Породко Ю.М. Особливості функціонування інвестиційних фондів як досконалої форми капіталовкладення фінансових ресурсів населення // Інноваційна економіка. – 2010. – № 3.

5. Франченко О. Л. Використання заощаджень населення в інвестування економіки країни через структури фондового ринку // Економіка та управління національним господарством. – 2011. – № 9-10.