Экономические науки/5. Управление трудовыми ресурсами

Готич М.В.

Науковий керівник: Попадюк О.В.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, Україна

ФАКТОРИ ВПЛИВУ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

В умовах, які сьогодні склалися в Україні, розвиток соціальної, економічної та трудової сфери все більшою мірою залежить від трудового потенціалу країни. Якщо раніше велика увага приділялася лише здатності окремої людини до праці, то в наш час все більше значення мають якісні характеристики трудового потенціалу. Трудовий потенціал є також однією з основних складових економічного потенціалу і відіграє в ньому ключову роль.

Проблеми трудового потенціалу є актуальним в наш час, тому вони досліджується та обговорюється багатьма науковцями. Найвагоміший вклад в розгляд питання та вирішення проблем розвитку трудового потенціалу зробили такі вчені: Кельдер Т.Л. [3], Глущенко В.В. [1], Мостовий Г.І. [5], Шахно А.Ю. [8], Зінкевич Н.І. [2], Шило К.М. [9], Колос Ю.Ю. [4] та інші.

Термін “трудовий потенціал” набув офіційного визначення в Указі Президента України “Про основні напрямки трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року”. В цьому документі зазначається, що трудовий потенціал – це сукупна чисельність громадян працездатного віку, які за певних ознак здатні і мають намір проводити трудову діяльність [3].

В економічній енциклопедії визначено, що трудовий потенціал –це людські можливості, ресурси праці, найповніша та всебічна характеристика працездатного населення як продуктивної сили [6].

В енциклопедії бізнесмена, економіста, менеджара сформульовано наступне визначення поняття “трудовий потенціал” – це забезпеченість виробництва трудовими ресурсами, кваліфікація і рівень професійної підготовки яких відповідає його виробничому потенціалу [7].

Питання визначення сутності категорії “трудовий потенціал” найповніше досліджується в праці В.В. Глущенка, який стверджує, що трудовий потенціал – складова потенціалу людини, яка, поєднуючи кількісні та якісні характеристики, здатна до самореалізації й ефективного використання потенційних можливостей людини в процесі трудової діяльності [1].

Проаналізувавши основні погляди на категорію “трудовий потенціал” слід зауважити, що дане поняття потребує подальшого вивчення.

Забезпечення відтворення та розвитку трудового потенціалу в Україні, на даний час, є запорукою не тільки розвитку суспільного виробництва, а й однією з найважливіших умов якісного покращення життя суспільства.

В умовах нестабільності економіки особливо гостро постає проблема відтворення трудового потенціалу. Виникнення такої проблеми в першу чергу пов’язане з нестабільністю демографічної ситуації в країні: зниженням народжуваності, збільшенням смертності, скороченням тривалості життя і загальним старінням населення.

Поряд з демографічним фактором на розвиток трудового потенціалу впливає рівень життя населення. Саме стабілізація і зростання рівня життя є однією з основних умов для повноцінного відтворення та функціонування трудового потенціалу. Сьогодні регіони України мають різні рівні життя населення. Це в свою чергу уповільнює ринкові перетворення та створює передумови соціальної напруженості в суспільстві.

Окрім розглянутих факторів, які впливають на формування, зміни та розвиток трудового потенціалу виділяють ще такі:

- освіта, яка є одним із головних факторів якості трудового потенціалу;

- професіоналізм – найважливіша складова трудового потенціалу;

- здоров’я – від якого залежить можливість використання трудового потенціалу;

- організованість – раціональне використання часу взагалі та робочого часу;

- творчий потенціал – здібності людини виражати нові ідеї та вміло їх реалізовувати;

- моральність [5].

При дослідженні трудового потенціалу, слід дотримуватися принципу комплексності і враховувати всі відомі фактори.

На проблемах збереження та розвитку трудового потенціалу України негативно позначились соціально-економічні наслідки кризи 2008 –2009 років. В сьогоднішніх умовах після кризового відновлення в Україні очікується, що вимоги до якості робочої сили знову зростатимуть і разом з тим відбудеться зростання трудового потенціалу. Але однією з основних причин, що буде стримувати розвиток трудового потенціалу в Україні, залишається демографічна криза.

В нашій країні можливості трудового потенціалу необхідно ще певним чином сформувати, використати та зберегти. Для цього уряду країни необхідно забезпечити такі умови, які б сприяли зростанню народжуваності, найкращому духовному і фізичному вихованню молоді, ефективному використанню робочої сили, піклуванню про здоров’я, матеріальний, моральний та психологічний стан людей. Тільки в такому випадку можна вважати, що збереження і розвиток трудового потенціалу України буде стратегічним завданням щодо забезпечення сталого розвитку України [4].

Слід відзначити, що в Україні постійно приймаються законопроекти, які спрямовані на розвиток трудового потенціалу. Основним законопроектом в цій сфері є Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України до 2017 року. Цей документ визначає напрями та особливості реалізації політики розвитку трудового потенціалу в Україні на довгострокову перспективу [8].

Подальші дослідження трудового потенціалу та тенденцій його розвитку повинні враховувати ті зміни, які відбуваються в соціально-економічній сфері суспільства України та світу.

Отже, в умовах ринкової економіки потрібно дослідити шляхи, за допомогою яких можна було б продуктивно використовувати наявний в країні трудовий потенціал. Потрібно, щоб кожен громадянин України відчув, що держава піклується про нього, тому що він є складовою частиною її трудового потенціалу. Розвиток трудового потенціалу для України є дуже важливим. Так як, це корисно як для країни загалом, так і для особистості зокрема, а також сприяє процвітанню фірм, організацій та підприємств.

Література:

1. Глущенко В.В. Теоретичні підходи до визначення сутності категорії “трудовий потенціал” / В.В. Глущенко // Економіка АПК. – 2011. - №3. – С.165-169.

2. Зінкевич Н.І. Збереження трудового потенціалу України в умовах фінансової кризи та роль державної служби зайнятості / Н.І. Зінкевич // Економіка та держава. – 2010. - №3. – С. 8-9.

3. Кельдер Г.Л. Вплив рівня життя населення України на трудовий потенціал держави / Г.Л. Кельдер // Держава та регіон. Серія: Економіка і підприємництво. – 2010.- №6. – С. 115-121.

4. Колос Ю.Ю. Трудовий потенціал України: визначення та розвиток / Ю.Ю. Колос // Держава та регіон. Серія: Економіка і підприємництво. – 2009.- №4. – С. 11-12.

5. Мостовий Г.І. Основні фактори формування трудового потенціалу / Г.І. Мостовий // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2010. - №2 . – С. 123-126.

6. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: у 3-х томах. Т. 3 / С.В. Мочерний. – 2002. – С. 436-438.

7. Дяків Р. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / Р. Дяків. – 2000. – С. 293-294.

8. Шахно А.Ю. Роль держави в забезпеченні процесу розвитку та управління трудовим потенціалом України / А.Ю. Шахно // Держава та регіон. Серія: Економіка і підприємництво. – 2010. - №5. – С. 31-39.

9. Шило К.М. Показникиоцінки трудового потенціалу / К.М. Шило // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. - №12. – С. 242-249.