Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

проф. Бережний В.М., Кравчук Ю.Б.,

Калюжний М.В., Шпилько В.Л., Філюков С.І.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА СКЛАДОВА ВИРОБНИЦТВА

ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Знання на відміну від капіталу та робочої сили є суспільним благом, що доступне всім і кожному. Якщо знання висловлені, то вони відразу стають публічними, і не існує більше витрат для подальшого розповсюдження серед споживачів. Широке впровадження економіки, заснованої на знаннях, в західних країнах доказує, що єдиним шляхом для економічного благополуччя країни в новому тисячолітті є стрімке визнання освіти і утворення знань як головних рушійних сил розвитку.

Інтелект людини – головна продуктивна сила в сучасному світі. Він забезпечує економіку інноваціями та інформацією, які є рушіями науково-технічного прогресу в інформаційному суспільстві. Освіта має необмежені можливості реалізації інноваційних проектів в частині організації навчального процесу: забезпечення взаємодії науки, освіти та виробництва; ефективне використання ринкових механізмів; підготовку кадрів.

Якщо розглядати товар як річ, яку продають та купують, то можна уявити собі у цьому контексті знання, які отримують випускники ринкових ВНЗ.

Яким чином можна оцінити вартість інтелектуального капіталу, що переходить до категорії товару? На перший погляд, таким чином є розмір заробітної плати за виконання висококваліфікованої праці, але одразу ж виникає питання об’єктивності оцінювання та урахування всіх можливих факторів впливу на названу заробітну плату.

Поки що ніким не запропоновано методики оцінки інтелектуального капіталу. Якщо до інтелектуального капіталу підходити, як до одиниці нематеріальних активів, то відносно окремого суб’єкта підприємництва його можна оцінити і навіть амортизувати. Але при оцінці інтелектуального капіталу відносно окремого його власника (фахівця), така методика не задовольняє.

Чинники знань мають відповідати галузевим вимогам за змістом та глибиною оволодіння. Відповідність галузевим вимогам регламентується Освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника вищого навчального закладу, в якій визначаються цілі освітньої та професійної підготовки, зміст освіти,вимоги до компетентності фахівця та інші соціально значущі властивості та якості.

Нині практично всі держави світу переглядають свої економічні пріоритети і від цього залежить подальша доля економіки знань на декілька десятиріч наперед, роль та місце певної країни у світовому господарстві. Виправлення ситуації що склалася можливе лише при досконалому плануванні та підготовці навчально-методичного забезпечення навчання.

Особливо гостро постає потреба в об’єднанні вчених у роботі над розв’язанням проблем розвитку економічних знань. Найскладнішим проявом глобалізації освіти є, мабуть, усвідомлення суспільного призначення знань. Починає складатися мегасуспільство зі швидко змінюваною конфігурацією стосунків у ньому. Широке застосування дистанційної освіти надає можливості аудіо та відео спілкування з керівниками та викладачами в режимі on-line та можливості одержувати on-line сертифікати. Роль професорсько-викладацького складу із системи тісного спілкування зі студентами переходить в умови складання та передавання навчальних програм та допоміжної методичної інформації.

Ефект від споживання інформації можна отримувати знову і знову. Соціальна рентабельність інвестицій може бути примножена не на якийсь період часу, а на все покоління. Оскільки знання не зношуються, люди можуть їх дублювати нескінченну кількість разів, не несучи значних витрат. З цієї точки зору, знання є джерелом надприбутку.

Фактори, що стимулюють появу нової економіки, приводять всіх суб’єктів світової економіки в рівні умови. Ці процеси відбуваються надзвичайно швидко і кожна нація має найти належну відповідь до нових економічних реалій. Перед урядами держав постає ціла низка завдань, які необхідно здійснювати, щоб забезпечити адекватне входження до нових умов.

Державі необхідно підтримувати ринкові зміни та розвивати економіку у відповідь на наступ глобальної конкуренції та ринкові сили, будувати конкурентноздатне майбутнє на засадах підтримки підприємств та організацій з високим рівнем гуманного капіталу та знань, пристосуватись до загального зростання шляхом максимального використання потенціалу країни, створити державні програми підтримки індивідів в умовах переходу до нового суспільства.

Для успішного функціонування підприємствам необхідно стати гнучкими організаціями, що постійно вдосконалюють і модернізують організаційну структуру, менеджмент, кадри, технічну базу для використання нових можливостей ринку. Перед урядами країн постає питання як заохотити громадян постійно навчатись, оскільки з урахуванням прискорених темпів розвитку технологій, протягом останніх років важливою умовою і потребою стає безперервна освіта та самоосвіта населення на протязі усього життя.