Секція «Економічні науки»

Гресь Н.Л., Замураєв С.І.

Державний ВНЗ «Національний гірничий університет»

ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ОСНОВНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

Основним документом про трудову діяльність громадянина є його трудова книжка, яка ведеться роботодавцем «тільки за місцем основної роботи» [1, п. 1.1]. Яку установу (підприємство, організацію) вважати основним місцем роботи студента сьогодні – залишається дискусійним питанням. Особливо воно турбує працівників облікової служби, які повинні правильно оподатковувати дохід студента. Спробуємо визначитися у цьому питанні, для чого вивчимо особливості перебування студента у ВНЗ та облікові одиниці його навчального часу. Прийом громадян до ВНЗ проводиться на конкурсній основі [2, ст. 44; 3, ст. 42]. Студенти є учасниками навчально-виховного процесу [2, ст. 46; 3, ст. 50]. У навчальному закладі студент опановує науково обґрунтований методичний та дидактичний навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти та кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем. Студент, використовуючи свої здібності, за допомогою та під керівництвом професорсько-викладацького складу виконує чітко сплановану роботу – певні завдання та обов’язки, що приводить до усвідомленого засвоєння ним певного об’єму знань, отримання навичок та умінь зі спеціальності. Таким чином, навчання – це робота студента, спрямована на оволодіння спеціальністю (професією).

Визначимо, на прикладі підготовки в університеті фахівців з обліку і аудиту, скільки часу займає навчання (навчальний час студента).

Нормативний термін навчання [2, ст. 1] – термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання, встановлюється стандартом вищої освіти – освітньо-професійною програмою (ОПП) підготовки фахівця. Навчальний час студента [4, пп. 4.1] визначається кількістю облікових одиниць часу, відведених для здійснення програми підготовки на даному освітньому або кваліфікаційному рівні. ОПП підготовки бакалавра з обліку і аудиту передбачає нормативний термін навчання [5, с. 10; 6, с. 5] – 4 роки, нормативну кількість академічних годин/кредитів – 7560/140 [4, с. 8] чи 8640/240 [6, с. 14].

Обліковими одиницями навчального часу студента є [4, п. 4; 7, р. 4; 8, с. 73-74]: академічна година – 45 хв. (мінімальна облікова одиниця навчального часу); навчальний день – не більше 9 академічних годин, включаючи аудиторні та самостійні заняття. Навчальні дні та їх тривалість визначаються річним графіком навчального процесу. Вказаний графік складається на навчальний рік з урахуванням перенесень робочих та вихідних днів, погоджується і затверджується в порядку і в терміни, встановлені ВНЗ; навчальний тиждень – не більше 54 академічних годин; навчальний семестр – тривалість визначається навчальним планом; навчальний курс – завершений період навчання студента протягом навчального року. Включає час навчальних семестрів, підсумкового контролю та канікули; навчальний рік – 12 місяців. Починається, як правило, 1-го вересня, складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів. Кількість тижнів у навчальному році – 52, з них 8 – мінімальна тривалість канікул. Допускається [4, пп. 4.3] для студентів третього та наступних курсів у порядку, встановленому ВНЗ, вільне відвідування студентами лекційних занять (відвідування інших видів навчальних занять (крім консультацій) є обов’язковим). За цих обставин у студента автоматично збільшується час, який він витрачає на самостійну роботу.

Таким чином, студент щотижня навчається 54 академічні години або 40,5 астрономічних годин (54·45:60). Ст. 50 КЗпП [9] встановлена нормальна тривалість робочого часу – 40 год. на тиждень.

Наведене обґрунтування дає право нам стверджувати, що для студента, який навчається за денною формою, ВНЗ є місцем основної роботи, оскільки: 1) студент зараховується (приймається) до ВНЗ на конкурсній основі; 2) ВНЗ забезпечує студента робочим місцем; 3) студент більшість часу доби витрачає на оволодіння програмним матеріалом (аудиторно та самостійно): засвоює знання, отримує професійні навички й уміння, тобто певну професійну компетентність – результат сумісної праці студента і ВНЗ; 4) робота студента полягає в отримані, з різних джерел, програмного навчального матеріалу, його усвідомлення та засвоєння. Таким чином, упродовж терміну навчання особа, зарахована до ВНЗ, змінює свої якісні характеристики: перетворюється із студента у фахівця відповідного кваліфікаційного рівня, здатного самостійно здійснювати певну професійну діяльність; 5) студент суворо дотримується Правил внутрішнього розпорядку ВНЗ; 6) студент несе відповідальність за порушення дисципліни відповідно до чинного законодавства і т. п.

Закон України «Про освіту» [3, ст. 51] надає студенту право здійснювати «трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час». Право студента на «трудову діяльність» зазначено й у ст. 54 Закону України «Про вищу освіту [2], але «у позанавчальний час». Словник [10] «позаурочний» тлумачить як час, «вільний від … уроків» [с. 1018], «позанавчальний» – як той, «який здійснюється, відбувається поза навчальним процесом» [с. 1016].

Очевидно, що сучасне освітянське законодавство не забороняє студенту працювати у вільний від навчання час. Нарівні з основним місцем роботи (ВНЗ), студент має право [9, ст. 21] реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладання трудового договору (одного або декількох) на роботу за сумісництвом. У вільний від основної роботи (процесу навчання) час студент може працювати у ВНЗ на посадах лаборанта, бухгалтера тощо (внутрішнє сумісництво) або на іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (зовнішнє сумісництво). Оплата праці студента за сумісництвом здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.

Література

1. Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників: Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.93 р. [Електронні текстові дані]. – Комп’ютерний довідник “Ліга бізнесінформ”. – Ліга: закон версія 7.7.1.

2. Про вищу освіту: Закон України № 2984-III [Електронні текстові дані]. – Комп’ютерний довідник “Ліга бізнесінформ”. – Ліга: закон версія 7.7.1.

3. Про освіту: Закон України № 1060-XII [Електронні текстові дані]. – Комп’ютерний довідник “Ліга бізнесінформ”. – Ліга: закон версія 7.7.1.

4. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах: Наказ Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. № 161 [Електронні текстові дані]. – Комп’ютерний довідник “Ліга бізнесінформ”. – Ліга: закон версія 7.7.1.

5. Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра за спеціальностями напряму 0501 – «Економіка і підприємництво» / Кол. авт. під заг. керівн. А.Ф. Павленка. – К.: КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, 2006. – 128 с.

6. Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра напряму 0501 – «Економіка і підприємництво» / Колектив авт. під заг. керівн.
А.Ф. Павленка. – К.: КНЕУ, 2002.

7. Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою: Наказ Міністерства освіти України від 31.07.1998 р. № 285 [Електронні текстові дані]. – Комп’ютерний довідник “Ліга бізнесінформ”. – Ліга: закон версія 7.7.1.

8. Словник термінів і понять з педагогіки вищої школи: Посібник
/ В.В. Приходько, В.В. Малий, В.Л. Галацька, М.А. Мироненко. – Д., НГУ, 2005. – 181 с.

9. КЗпП [Електронні текстові дані]. – Комп’ютерний довідник “Ліга бізнесінформ”. – Ліга: закон версія 7.7.1.

10. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.