Економічні
науки/6. Маркетинг і менеджмент.
Ст. викл. Римарева Л.М., Гончар Г.В., Нікітіна А.О.
Вінницький торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного
університету, Україна
Специфіка діяльності УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ у
ПІДПРИЄМСТВАх україни
Забезпечення
ефективної діяльності підприємства на сьогодні не можливе без чіткої політики щодо
формування штату управлінського персоналу. Якісна та кількісна невідповідність
наявного управлінського персоналу потребам у будь-якому випадку негативно відображається
на результатах діяльності підприємства. Особливої актуальності проблема набуває
в умовах нестабільної кон’юнктури ринків збуту продукції та коливання обсягів
виробництва. Розробка методів з формування адекватного до ринкової ситуації
штату управлінського персоналу є одним з важливих та складних питань управління
підприємством.
Все більшої гостроти
набувають питання обґрунтування необхідної кількості та якості управлінського
персоналу і гнучке реагування на зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі
у вітчизняних підприємствах. Суттєвою проблемою є визначення сутності та складу
управлінського персоналу, адже в нових, постійно змінюваних умовах
господарювання, виникає необхідність безперервного корегування управлінських посад.
В складних умовах виникає потреба в розробці методичних рекомендацій, що
дозволяють підприємству самостійно визначати приналежність посади до
управлінського апарату з урахуванням внутрішньовиробничих особливостей та
організаційної структури, а також визначати її рівень управління з метою
найбільш ефективного добору методів планування.
Соціально-економічні
перетворення в житті країни потребують нової системи поглядів стосовно змісту професійної
діяльності управлінського персоналу підприємств. Цей факт обумовлює інтерес
сучасних дослідників до проблеми професійної діяльності управлінців. Сутність управлінської діяльності досліджували вітчизняні
та зарубіжні вчені: Г.X. Попов, Т. Кутасова, К. Скрипнік, В. Свістунов, Г.Е. Слезингер, Л.Н. Зудіна,
А.В. Шегда, В.Г. Шипунов, Є.М. Кішкель, Й.С. Завадський, М.X. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі, Р. Уайтлі, Р. Стюарт та
інші.
Управлінський персонал визначається як частина категорії
управлінських працівників, до якої, крім менеджерів, входять й інші фахівці-професіонали.
Підставою для цього вважається тісний зв’язок у роботі менеджерів і фахівців.
Вони залежать один від одного і спільно забезпечують запланований розвиток
організації. Найбільш поширений підхід, згідно з яким управлінський персонал
поділяють на керівників, фахівців, службовців (технічних виконавців).
Управлінський персонал вітчизняних підприємств також
поділяється на наступні категорії:
1) керівники підприємств (установ, організацій) та їх
заступники;
2) керівники структурних підрозділів підприємств (установ
і організацій) головні фахівці;
3) спеціалісти, які здійснюють економічні функції;
4) фахівці з інженерно-технічного забезпечення
виробництва;
5) посади службовців
[1].
Управління
діяльністю організації здійснюють керівники різних рівнів, вони несуть відповідальність
за управління персоналом організації, розробляють стратегічні плани, мотивують
працівників на досягнення мети та завдань підприємства.
У підприємствах здійснюється розподіл працівників за
рівнем управління:
– найвищий рівень (стратегічна верхівка);
– середній рівень;
– виконавчий менеджмент (перший рівень);
– технічні фахівці;
– допоміжний обслуговуючий штат управлінської структури [2].
Основні особливості управлінського персоналу обумовлені
сутністю управлінської праці та її основними параметрами.
Перша особливість управлінської праці полягає в тому, що
вона безпосередньо не створює певних споживчих вартостей, а здійснює
регульований вплив на процес виробництва і цим забезпечує необхідні умови для
його розвитку.
Другою особливістю управлінської праці є те, що вона пов’язана
з перетворенням інформації, тоді як діяльність виробничих робітників спрямована
на численні предмети праці (сировина, пальне, запасні частини) і пов’язана з
перетворенням предметів праці у продукти споживання. Управлінська праця
характеризується іншими специфічними особливостями, зокрема, складністю
порівняння її затрат з результатами, визначення розміру корисного ефекту, а
також переважанням у більшості трудових процесів елементів розумової
діяльності, перенесенням центру ваги на психологічні процеси сприйняття, запам’ятовування
і мислення.
Третя особливість управлінської праці полягає в тому, що
вона потребує спеціалістів більш високої кваліфікації і характеризується
більшою складністю. Ступінь складності управлінської праці залежить від
характеру функцій, що виконуються, та ієрархічного рівня менеджменту,
чисельності підлеглих, їх кваліфікації, рівня розвитку і складності
виробництва, напруженості планових завдань, ресурсної забезпеченості тощо.
Потрібно раціонально розподіляти управлінські роботи за складністю відповідно
до кваліфікації виконавців, щоб одна людина не займалася справою, яку може
виконувати інший, менш кваліфікований працівник, що займає менш оплачувану
посаду.
Четвертою особливістю праці менеджерів є те, що
управлінська праця як різновид розумової характеризується слабкою фізичною
енергоємністю і водночас високим рівнем використання енергії блоків пам’яті
людини і психічною напруженістю. Тому слід більше уваги приділяти умовам, за
яких відбувається процес управлінської праці, механізувати й автоматизувати її
процеси.
П’ята особливість полягає в наступному. На відміну від
фізичної, розумова праця часто триває і в неробочий час, причому іноді поза
волею людини відбувається пошук альтернатив розв’язання складних проблем і
використовуються інші операції.
Шостою особливістю праці менеджерів є її специфічно
виражений творчий характер, пов’язаний з постійним пошуком і розв’язанням
завдань, на які не завжди можна знайти відповіді, керуючись тільки досвідом [3].
Підводячи підсумки,
можна зазначити, що управління персоналом повинно враховувати особливості
управлінської праці відповідно до ситуації, яка склалася, на підприємстві. При
цьому професійна діяльність персоналу на відповідному йому управлінському рівні
є основною передумовою прийняття ефективних управлінських рішень.
Література:
1. Чумаченко О.В. Проблеми визначення категорії «управлінський персонал підприємтсва» та
його класифікація/ О.В. Чумаченко, Т.С. Шульгіна// Сталий розвиток економіки. –
2011. – №2. – С. 57-62.
3. Степанюк Н.С. Деякі аспекти оцінки управлінської праці
в сучасних організаціях/ Н.С. Степанюк// Сталий
розвиток економіки. – 2010. – №2. – С. 130-132.