Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент

Клименко В.І., Настечина С.В

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Роль персоналу в системі управління якістю

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин суттєво зростають повноваження та відповідальність працівників, зокрема, підвищуються вимоги до компетентності, професійної майстерності, здатності до навчання і розвитку, творчого мислення, уміння працювати у команді, що виступає запорукою забезпечення необхідного рівня якості на основі всебічного врахування людського фактору виробництва.

Для економічно розвинених країн світу характерним є глибоке взаємопроникнення методів розвитку персоналу та систем управління якістю. Більше того, найкращі досягнення у галузі забезпечення якості демонструють ті країни (Японія, США, Великобританія), де методи управління якістю та розвитку кадрового потенціалу функціонують як єдиний злагоджений механізм.[3]

Удосконалення систем управління якістю в Україні та підкріплення їх практичним досвідом дозволяють зробити акцент на тому, що людський фактор вимагає більш ретельного зосередження ,адже правильний підхід до використання людського потенціалу та інтелекту, таланту та знань персоналу , можна з успіхом використовувати у справі підвищення якості , що і обумовлює актуальність теми дослідження.

Обґрунтування значущості персоналу посідає значне місце в работах всесвітньо відомих класиків менеджменту якості - Демінга Е., Джурана Дж., Ісікави К., Меллера К., Сміта Б., Тагуті Г., Фейгенбаума А., Шухарта В. та ін.

Метою дослідження є визначення значення персоналу у межах функціонування системи управління якості на основі врахування кращого світового досвіду теорії і практики управління.

Значущість ролі людини в системі якості організації особливо зростає завдяки тісному взаємозв'язку менеджменту якості з такими напрямками теорії управління, як концепція загального менеджменту якості (Total Quality Management), японський підхід „кайзен”, розвиток інституту лідерства, формування організаційної культури, управління змінами, управління знаннями, організація, що постійно навчається, інвестори у людей.[4]

Розвиток персоналу та його залучення до удосконалення є невід'ємною складовою системи менеджменту якості, побудованої за принципами концепції TQM, яка справляє суттєвий вплив на діяльність з управління якістю з 50-х рр. ХХ ст. по теперішній час. Можна сказати, що TQM – це передовсім люди, які готові постійно шукати можливість вдосконалення як власної діяльності, так і діяльності підприємства в цілому, а також — керівники, які завжди готові вислухати та підтримати пропозиції, спрямовані на вдосконалення.[1]

Повний потенціал працівників вивільнюється через спільний набір цінностей, створення культури довіри та надання їм повноважень. Створюється сприятливий фон для залучення усіх людей до активності та інформаційного обміну, який підтримується можливостями навчання та підвищенням кваліфікації. Працівники розглядаються не як пасивні виконавці розпоряджень та інструкцій, а як творча сила, яка активно впливає на роботу підприємства. Підприємство розділяє зі своїми працівниками відповідальність за результати своєї роботи, за якість продукції (послуг), за економічний стан.

Надання працівникам широких повноважень підкріплюється розгалуженою системою їх навчання та інформування, що не обмежується тільки питанням виконання безпосередніх обов'язків, а включає питання, необхідні для розвитку підприємства в цілому. [2]

В Японії концепція загального управління якістю відома як підхід „кайзен”, який вважається першим цілісним „рухом” в бізнесі, оскільки в Японії у компанії, що використовує кайзен, співробітник приймається і розвивається як „цілісна особистість”, а не як „трудовий ресурс”. Підхід передбачає відкрите визнання проблем, пропаганду відкритості, створення робочих команд, формування відносин взаємної підтримки, самодисципліни, делегування повноважень,діяльність гуртків якості,систему заохочень тощо[4].

На думку багатьох дослідників, процес побудови і впровадження системи менеджменту якості найбільш доцільно розпочинати з усвідомлення інституту лідерства, яке є одним з основоположних принципів міжнародних стандартів ISO серії 9000 та концепції TQM. Все більше зростання значущості лідерства дає підстави говорити про поступову заміну концепції TQM концепцією загального лідерства на основі якості (Total Quality Leadership).[1]

Лідери розвивають культуру організації, забезпечують єдність та чіткість її цілей, створюють середовище, в якому люди можуть досягати досконалості. Вони управляють ресурсами та cпрямовують зусилля організації в напрямку вдосконалення. Політика та стратегія розповсюджуються структуризованим та систематичним чином по всій організації, охоплюючи всі види ділової активності. Поведінка людей знаходиться у відповідності з цінностями організації, її політикою та стратегією. Основний акцент у діяльності лідерів робиться не на примусі, наказі, контролі, а на переконанні, роз'ясненні, заохоченні. [2]

Підтриманню орієнтації організації на високу якість повинна сприяти і її культура - система базових норм, цінностей, правил поведінки і переконань, які приймаються як належне більшістю членів організації.

Ефективне управління змінами в організації здійснюється завдяки: переконанню у необхідності змін; здійсненню прориву у знаннях; здійсненню прориву у мисленні; прориву у поведінці.[3]

Актуального значення набуває організація управління знаннями - створення таких умов, за яких накопичені знання і досвід ефективно використовуються для виконання важливих для організації завдань. Створюється культура постійного вдосконалення.

Постійне навчання є основою для того, щоб ставати кращими. Заохочуються оригінальні думки та нововведення. Чітко усвідомлюється, що найкращим стає той, хто шукає власні шляхи до успіху, а не обмежується виконанням загальноприйнятих стандартів. [2] .

Важливим досягненням у галузі управління розвитком кадрів є створення у Великобританії у 90-х рр. ХХ ст. національного стандарту „Інвестори у людей”, принципи якого включають: 1) обов'язок інвестувати кошти у персонал для досягнення цілей організації; 2) планування, яким чином навички кожного працівника і команди в цілому повинні бути розвинуті для досягнення цих цілей; 3) дія - проведення заходів з розвитку і використання необхідних навичок і вмінь згідно детально продуманої і безперервної програми, яка безпосередньо пов'язана з бізнес-цілями; 4) оцінка результатів тренінгу і розвитку для спонукання працівників до досягнення цілей, цінностей і потреб більш високого рівня. Актуальність стандарту „Інвестори у людей” зумовлена тим, що він ефективно використовується багатьма організаціями як доповнення або як основа для подальшого впровадження інших стандартів, зокрема ISO серії 9000 та ISO серії 14000, а також Європейської моделі з якості основою якої є концепції загального управління якістю (TQM).[4]

На основі проведеного дослідження слід зробити наступний висновок: ефективне функціонування системи якості та управління нею залежить від персоналу, який забезпечує можливість вдосконалення як власної діяльності, так і діяльності підприємства в цілому, тим самим забезпечуючи реалізацію основних завдань: отримання максимального прибутку, стійкий розвиток, забезпечення переваги над конкурентами тощо.

Література:

1. Адлер Ю.П. Восемь принципов, которые меняют мир. / Ю.П.Адлер // Стандарты и качество.- 2009 - № 5. - с. 49-61.

2. Беайлема П.А. Управління якістю в сучасних умовах./А.П.Байлема // Стандартизація,сертифікація, якість.- 2010. - № 3. – С.10-16.

3. Бібік Ю. В.. Економічні аспекти сертифікації продукції та систем управління якістю за міжнародними стандартами./Ю.В.Бібик//Стандартизація,сертифікація, якість. - 2009. - № 6.- С.12-18

4.Швець В. Е. "Менеджмент якості" в системі сучасного менеджменту./ В.Е.Швець // Менеджмент и менеджер. – 2010 .- №9.- С.19-24.