Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

Застава І.А.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Проблеми маніпуляції свідомістю людини: сучасний досвід

Головна мета паблік рилейшинз – формування громадської думки. Але де та межа між формуванням громадської думки і маніпуляцією? Однією з основних ознак маніпулятивних технологій та стратегій, є те, що ті, проти кого вони використовуються, не повинні помічати цей вплив. Маніпулятивні технології мають розмаїття методів. Той, хто розробляє маніпуляцію, має бути на кілька рівнів вищим інтелектом за всіх задіяних у цьому дійстві. Технологіями маніпулювання свідомістю називають послідовну сукупність методів, прийомів і засобів маніпуляційного впливу, метою якого є спонукання суб'єкта до заздалегідь визначеного вирішення певного завдання. Грамотний вибір технологій дозволяє маніпулятору домагатися запланованих результатів шляхом формування в масовій свідомості найбільш прийнятних для себе суспільних та дієвих алгоритмів.

Маніпуляція - це програмування думок і прагнень мас, їхніх настроїв і навіть психічного стану з метою забезпечити таку їхню поведінку, яка конче потрібна власникам засобів маніпуляції

Можна говорити про кілька ознак маніпуляцій:

– маніпулятивні прийоми застосовуються приховано – об'єкти маніпуляцій не повинні знати про них .Маніпуляція – це, в першу чергу, обман. Витончений, але обман, спроба змінити думку про подію, організацію чи людину;

– маніпуляції здійснюються в інформаційному просторі, адже саме через мас-медіа доноситься основна маса інформації до громадян;

– прикметна властивість маніпуляцій – це агресія , вони зазвичай, здійснюються "з особливим цинізмом".

Обманюють того, хто хоче бути обманутим. Хоча найпоширенішим джерелом інформації в Україні є телебачення, великий відсоток українців не довіряє тому, що вони дивляться. Ми намагаємося, по можливості, нічого не читати, не дивитися телевізор. Але маніпуляція все одно діє. Більшість студентів на моє запитання “Як ви сприймаєте те, що вам кажуть по телевізору?” відповідають: “ Набридло, що нас обманюють ”. Тобто більшість населення вже настільки звикли до цього, що вони перестали бути пильними". Коли у процес формування громадської думки втручається держава, маніпуляція неминуча. Основний принцип демократії – це розмежування держави і ідеології. Не даремно батьки-засновники Америки створювали систему, де б ЗМІ, культура, церква були відокремлені від держави. Звісно, існує система міфів. Але демократія, включно з американською, передбачає, що ці міфи створює не держава, не чиновництво, а різноманітні політичні, соціальні, культурні, релігійні інституції. Особливість України якраз і полягає в тому, що основи національної міфології у нас намагаються творити саме чиновники. А відтак – з урахуванням тотального контролю влади над ЗМІ – створюється ситуація закритості процесу міфотворення і втілюється лише якийсь один міф, далеко не кращий, позаяк немає конкуренції.

Маніпуляції в Україні здійснюються на рівні чорної пропаганди. За висловом Дениса Богуша, так зване українське know-how в маніпуляціях часто має вигляд об'їдків, які зі свого столу викидають країни, де маніпулятивні технології зведені до витонченого мистецтва. Євген Федченко, викладач Могилянської Школи журналістики (НаУКМА) вважає, що "кожна країна тримається на якійсь множині міфів, які “роблять ” цю країну, “роблять ” народ в рамках цієї країни і дають можливість розвиватися тим інституціям, які там розвиваються. За допомогою своїх міфів система продовжує своє існування. Все залежить, власне, від їхньої якості – наскільки здатна країна подати своїм громадянам красиві міфи, красиво маніпулювати ними, пояснити їм, що сьогодні ними маніпулюють, але завтра їм від цього буде краще". Тобто, на переконання Євгена Федченка, від того, наскільки ця формула ефективна, залежить, як люди будуть реагувати на державну політику. Фактично, кожна людина знає, що нею маніпулюють, вірить у це практично перманентно і намагається від цього відгородитися. А якби це був якийсь якісно позитивний міф, то вона б приставала на цей міф, вона б його сама розповсюджувала. Наприклад, це американський міф про загальну рівність, про рівність можливостей у суспільстві. Це дійсно ті міфи, які зробили надзвичайно великий внесок в те, щоб Сполучені Штати стали такими, якими вони є. Якби цих міфів не було, то не було б на чому триматись такому різношерстому суспільству. Звичайно, було б непогано, якби ми побачили, що хтось маніпулює українцями, аби зробити їх більш українцями. Коли б був якийсь елемент маніпуляції, але з метою, щоб “підняти ” країну і зробити з різних людей одне суспільство, то, можливо, ми б так не сперечались, чи корисні маніпуляції, чи ні.

В масовому суспільстві позбутися маніпуляцій майже неможливо, це – утопія. Але особливо в умовах України – має бути система стримувань і противаг втручанню держави в ЗМІ, щоб, скажімо, держава, не мала монополії на маніпуляцію. Щоб маніпуляціям протистояло суспільство, незалежні ЗМІ, громадські організацій. Для України нині це програма-мінімум, , щоб працювала оця система стримувань маніпуляцій".

Журналісти є :

а) об'єктами маніпуляцій;

б) інструментами маніпуляцій;

в) співтворцями маніпуляцій

Вони не повинні займати пасивну позицію, а мають протистояти маніпуляціям. У нас практично немає журналістських корпоративних організацій, які в основу своєї діяльності в умовах членства в цих організаціях закладали б необхідність дотримуватися кодексу професійної етики, професійних стандартів. Маніпуляції так чи інакше залишаться. Маніпуляції – це взагалі частина людської природи. Тому кожен сам повинен робити вибір, критично оцінювати інформацію, бути оптимістом і думати, перш ніж робити те, чого хочуть маніпулятори".