Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

Мазана Т.В.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Сучасні проблеми фермерських господарств

Забезпечення зростання національної економіки в більшості своїй залежить від ефективного функціонування підприємницьких структур, які є ядром ринкової економіки. В цих умовах особливого значення набуває питання підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Для вітчизняних підприємств проблема забезпечення і підвищення конкурентоспроможності є завданням першочерговим з точки зору їх виживання і подальшого забезпечення ефективної діяльності. Уникнути кризового стану в аграрному секторі економіки можна тільки завдяки багатоукладності, рівноправному розвитку всіх форм господарювання. Однією з найперспективніших форм господарювання є фермерство. Фермерські господарства, як форма малого підприємництва, має ряд переваг, які дозволяють їм бути ефективними і конкурентоспроможними, вони є однією із відроджених форм господарювання на землі. Для нашої країни це відносно нова форма ведення сільськогосподарського виробництва. Загальна економічна обстановка, психологічна, моральна, матеріально-технічна і правова непідготовленість суспільства до багатоукладної економіки на селі обумовлює суперечливість і нерівномірність процесів формування і становлення фермерських господарств. Але незважаючи на існування багатьох проблем, які впливають на розвиток фермерських господарств, в тому числі і світову економічну кризу, фермерський сектор продовжує розвиватися, оскільки він є частиною процесу становлення багатоукладної аграрної економіки. Це підтверджують і проведені дослідження.

Проведені дослідження щодо кількості фермерських господарств показали, що фермерський рух в Україні розвивався в два етапи. Перший етап охоплює період з 1990 по 2000 роки, коли кількість фермерських господарств зростає високими темпами, другий – з 2001 року по нинішній час.

В другому періоді простежується уповільнене зростання – до 2005 року, а в період з 2005 по 2009 роки – кількість фермерських господарств коливається то в сторону збільшення, то в сторону зменшення. Проведений аналіз землезабезпеченості фермерських господарств свідчить про наступне: за весь період становлення і діяльності фермерських господарств площа сільськогосподарських угідь в розрахунку на одне господарство збільшилась в 4,5 рази і в 2009 році становила 102,6 га. Можна констатувати, що розвиток фермерства іде по шляху збільшення земельних ділянок на одне фермерське господарство, що відповідає сучасним умовам господарювання. Найбільшу питому вагу (31,4%) складають господарства з площею сільськогосподарських угідь від 20,1 га до 50 га, 11,2 % – господарства з площею від 10,1 га до 20 га і 11,2% – господарства з площею від 100,1 га до 500 га.

Щодо складу працівників фермерських господарств, то за останні три роки кількість найманих працівників зменшилась з 78,7% в 2007 році до 63,2% в 2009 році, а натомість зросла чисельність членів фермерських господарств – з 21,3% до 36,8% відповідно.

Аналіз питомої ваги виробництва основних видів продукції фермерських господарств в загальному обсязі свідчать про наступне: структура виробництва продукції за останні роки змінилась. Простежується тенденція збільшення питомої ваги виробництва зернових та технічних культур. Так, виробництво зернових та зернобобових зросло з 1,5% в 1995 р. до 12,1% в 2009 р., соняшнику – з 3% до 17,9%, сої – з 0,0% до 12,5% відповідно. Стабільною залишається питома вага з виробництва продовольчих і баштанних культур (5,5% і 5,4% відповідно). Аналіз виробництва продукції тваринництва показав, що фермерські господарства збільшили виробництво м’яса в загальному обсязі з 0,3% в 1995 р. до 2,1% в 2009 р. та вовни – з 0,5% до 3,5% відповідно за роками.

Галузева структура виробництва у фермерських господарствах за досліджуваний період не змінилась: залишається досить високою доля рослинницької продукції. В цілому питома вага фермерських господарств з виробництва основних видів продукції рослинництва (до загального обсягу) зросла з 12,8% в 1995 році до 60,2% в 2009 р. Результати економічного аналізу основних показників діяльності фермерських господарств свідчать про те що, незважаючи на складну економічну ситуацію в цілому, фермерські господарства за останні десять років мають досить високі показники ефективності виробництва .

Темп приросту виробництва валової продукції в порівняльних цінах 2005 р. за період з 2000 по 2009 роки становить 287,8% ,в т.ч. продукції рослинництва – 280,8%, продукції тваринництва – 347,6%, а за період з 2005 по 2009 роки ці показники становлять відповідно: 48,2%; 41,6%; 111, 1%. Важливим показником досягнутого рівня виробництва є рівень продуктивності праці. Виробництво валової продукції на одного працівника в 2009 році збільшилось на 169,8% порівняно з 2000 роком, а щодо виробництва валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, то тут також простежується зростання на 94,6%.

За період 2007-2009 роки прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції у фермерських господарствах зріс з 1066,6 млн. грн. до 1567,5 млн. грн., в основному, за рахунок підвищення ціни, оскільки рівень рентабельності знизився на 4,6 в.п.

Отже, із приведеного вище аналізу можна зробити висновок, що не зважаючи на світову економічну кризу, що затягнулась, фермерські господарства не знизили економічні показники діяльності, а навпаки, майже по всім показникам, простежується покращення. В останні роки в нашій країні аграрна політика направлена на укрупнення сільськогосподарських підприємств, а отже, майбутнього для дрібних фермерів не обіцяють. Але не треба забувати, що розвиток фермерства – це ще й вирішення соціальних проблем на селі, тому що фермерство – це переважно сімейний бізнес.

У дрібних фермерських господарств майбутнє в аграрній сфері є. Їм треба йти в «незайняті ніші». В рослинництві – це вирощування плодів і ягід. Особливість цього виробництва – довгострокові інвестиції, однак ємкість цього ринку велика. У нас великий дефіцит плодів, ми імпортуємо близько 80% плодів і ягід. І закрити цей дефіцит можуть фермери, зайнявшись вирощуванням плодів і ягід на площі 15-20 га. Ця площа повинна знаходитись у власності однієї сім’ї, де працюють всі її члени. Тільки така модель може забезпечити ефективний менеджмент в цьому бізнесі. Щодо тваринництва, то тут майбутнє для дрібних фермерів – у виробництві молока, ексклюзивних сирів або якихось екологічних «локальних» продуктів. Це такий бізнес в якому потребується індивідуальний підхід, де необхідно знати кожну корову «в лице». А це можливо на фермі, де утримується максимум 100 корів і яку обслуговує одна сім’я. Це підтверджує досвід багатьох країн з розвинутим фермерством. Уряд також підтримує діяльність фермерських господарств в цьому напрямку. Зокрема, на 2011 рік Кабінет Міністрів передбачив 100 млн. грн. на облаштування сімейних молочних ферм. До того не треба забувати і про те, що Україна йде по шляху вступу до СОТ, де якість продукції стоїть на першому місці.

Проведені дослідження діяльності фермерських господарств показали, що за останнє десятиріччя простежується покращення майже всіх економічних показників. Тому цілком очевидно, що при подальшій державній підтримці фермерство стане одним із провідних організаційних форм господарювання на селі. Це дозволить позитивно вплинути на ефективність виробництва, зайнятість населення, активізувати підприємництво та відродження села.