Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

К.е.н. Ткаченко В.П., Білан Є.А.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Теоретичні засади формування системи оперативного планування на сільськогосподарському підприємстві

Сільське господарство – одна із пріоритетних галузей народного господарства, в якій процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання мають свої особливості, де діють нові економічні закони, а дія притаманних всьому суспільному способу виробництва законів набуває специфічних форм. Ці особливості значною мірою залежать від природних факторів. Для забезпечення життя більшості населення планети сільське господарство залишається найважливішою галуззю народного господарства. Так, наприкінці 20 ст. з 6 млрд. чол. населення земної кулі у слаборозвинутих країнах світу голодує близько 1 млрд. чол. Проблема нормального забезпечення продуктами харчування гостро стоїть для сотень мільйонів населення в різних куточках нашої планети, в т. ч. в Україні.

Характерними рисами сучасного стану агропромислового комплексу країни є те, що як цілісна структура у складі національної економіки він тільки формується. На відміну від економічно розвинених країн переважну частку вартості кінцевої продукції АПК нашої країни створює сільське господарство внаслідок того, що ця галузь ще не повною мірою не розчленована на складові, бо аграрне виробництво не відособлено в окрему галузь комплексу. Економічна криза, яка охопила аграрну сферу, призвела до того, що потенціал агропромислового комплексу використовується тільки на третину, а значна частина продукції сільського господарства виробляється на присадибних ділянках жителів села та на ділянках землі, виділених міським жителям, і служить засобом виживання значної частини населення.

Через те, що системоутворюючою галуззю агропромислового комплексу виступає сільське господарство, то для подолання кризового стану цього комплексу необхідне здійснення аграрних реформ насамперед у цій галузі. Аграрні реформи – це процес трансформації економічних відносин, притаманних адміністративно-командній системі, у ринкові відносини.

В умовах трансформації економіки країни виникає об`єктивна необхідність використання якісно нових підходів до управління діяльністю сільськогосподарських підприємств. Ефективність їх функціонування в значній мірі залежить від швидкості реагування на зміни зовнішнього середовища та обґрунтування управлінських рішень на оперативному рівні. Це потребує формування нового підходу до планування, адекватного сучасному ринковому господарюванню. Відповідно постає питання організації ефективного процесу оперативного планування на сільськогосподарському підприємстві.

Система оперативного планування виробництва - це сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризується ступенем централізації, об'єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку, руху продукції та оформленням облікової документації. Ця система являє собою сукупність методів та способів розрахунку основних планово-організаційних показників, які необхідні для регулювання ходу процесу виробництва та споживання товарів і послуг з метою стягнення запланованих ринкових результатів при мінімальних витратах економічних ресурсів і робочого часу.

Вибір тієї чи іншої системи оперативного планування в умовах ринку визначається, головним чином, обсягом попиту на продукцію і послуги, витратами і плановими показниками, масштабом та типом виробництва, організаційною структурою підприємства й іншими факторами.

Оперативно виробниче планування призначено забезпечувати ефективне функціонування виробничого процесу, допомагати в досягненні високих кінцевих результатів. Вибір системи оперативного виробничого планування визначається наступними основними факторами: тип виробництва, об’єм виробництва, складність виробництва, виробнича структура підприємства, форма внутрішньовиробничої спеціалізації.

Процес опрацювання оперативного плану містить чотири головні етапи: визначення цілей; аналіз ситуації; опрацювання переліку дій, що провадять до реалізації цілей; опрацювання плану дій.

Процес оперативного планування на сільськогосподарських підприємствах є неповним, оскільки наявне невиконання певних елементів. Зокрема, на сільськогосподарських підприємствах не здійснюється стимулювання працівників за участь в розробленні оперативних планів та не проводиться оцінка ефективності оперативного планування, не враховується рівень суттєвості відхилень фактичних показників діяльності від планових та під час оцінки реалізації планів не розроблюються заходи мінімізації причин появи відхилень.

Ефективність оперативного планування залежить від якості його інформаційного забезпечення. Для удосконалення інформаційного забезпечення доцільно формувати на сільськогосподарських підприємствах систему інформаційних потоків, що забезпечують оперативне планування, із групуванням їх в підсистему інформаційного дослідження та підсистему інформації по центрах відповідальності.

Комплексна система організації оперативного планування, повинна включати шість підсистем: підсистема інформаційних потоків процесу оперативного планування, підсистема цілей та пріоритетів підприємства, підсистема оперативних планів підприємства, підсистема стимулювання участі у процесі розробки та реалізації оперативних планів, підсистема аналізу та контролю реалізації оперативних планів, підсистема оцінки ефективності оперативного планування.

Основним завданням нинішнього етапу реформування аграрного сектора країни є подолання негативних соціально-економічних процесів у ньому, формування необхідних умов для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, піднесення життєвого рівня працівників цієї галузі. Це можливе за умов наукового, методичного, правового та матеріально-фінансового забезпечення розвитку як всього АПК, так і його окремих сфер.