Святенко Ю., Плопан Г.,  науковий керівник – к.е.н., доц. Разборська О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

 

Державний внутрішній аудит як самостійна форма контролю

 

Щоб запобігти фінансовим порушенням, попередити їх причини та можливі наслідки, державі наразі потрібний відповідний інструмент. Таким інструментом є внутрішній аудит, який вирішує важливі за­вдання з удосконалення системи внутрішнього контролю та управління в установі, попереджує факти незаконного та неефективного викорис­тання бюджетних ресурсів, запобігає виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності відповід­ної установи.

Нажаль в Україні недооцінюється значення внутрішнього аудиту  як самостійного виду контролю. Це пов’язано з відсутністю в достатньому обсязі необхідної інформації з методики створення, значення, функцій, об’єктів, прийомів та засобів внутрішнього аудиту, що визначає актуальність теми дослідження.

    Разом з тим, внутрішній аудит на світовому рівні стрімко розвивається і його функції давно вийшли за межі, що визначені перевіркою достовірності звітності та дотримання чинного законодавства. З'явилися такі нові напрямки та види діяльності внутрішніх аудиторів як: оцінка ризиків та системи прийняття управлінських рішень, які є відносно новими не лише для України, але і для розвинених країн; оцінка ефективності діяльності, як в цілому компанії, так і її підрозділів; оцінка виконання розпоряджень керівництва.

У вітчизняній літературі приділяється значна увага дослідженню внутрішнього аудиту. В працях М.В. Бариніної, А.В. Мамишева, О.А. Петрик, О.Ю. Редько, В.С. Рудницький, М.І. Сивульського, І.Я, Чугунова, В.М. Федосова та інших вчених і практиків досліджуються теоретичні і практичні проблеми внутрішнього аудиту в органах державного сектору. Проте, сьогодні особливого значення набувають питання, що пов’язані з дослідженням шляхів удосконалення внутрішнього аудиту за допомогою системи оцінювання ним діяльності бюджетних установ.

Важливим інструментом державного управління, що дає змогу досягти підвищення ефективності використання державних ресурсів, яке має вирішальне значення для економічного розвитку України, є державний внутрішній фінансовий контроль. Сутність реформування державного внутрішнього фінансового контролю (ДВФК) полягає у запровадженні абсолютно нового виду діяльності - внутрішнього аудиту.

Діяльність із внутрішнього аудиту сприя­тиме впевненості керівника бюджетної установи в достовірності інформації щодо ефективного та раціонального формування та використан­ня бюджетних ресурсів у ввіреній йому галу­зі. Саме такі гарантії може надати внутрішній аудит як інструмент оперативного реагування на виникнення або загрозу виникнення фактів незаконного, неефективного та нерезультатив­ного формування та використання бюджетних ресурсів[1].

Метою статті є вивчення перспективної діяльності внутрішнього аудиту в системі управління бюджетних установ та вирішенню проблем формування критеріїв при їх оцінюванні.

Внутрішній аудит - це незалежна експертна діяльність аудиторської служби (відділу внутрішнього аудиту, аудитора) суб'єкта господарювання для перевірки і оцінки адекватності, ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов'язків працівниками[2].

На сьогодні у вітчизняних бюджетних установах не здійснюється внутрішній аудит в європейсько­му розумінні. Концепцією розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року, схваленою розпорядженням Кабінету міністрів України від 24.05.05 р. № 158, та Планом заходів щодо реалі­зації цієї Концепції, затвердженим розпоряджен­ням Кабміну від 22.10.08 р. № 1347, розробленими на виконання ст. 26 БК, передбачено запровадження у 2012 році внутрішнього аудиту в усіх розпоряд­ників бюджетних коштів[3].

 Однак, необхідність запровадження в бюджетних уста­нов внутрішнього аудиту обумовлена не лише загальним становищем України - нестабільніс­тю законодавства, наслідками фінансової кризи, зростанням податкових зборів, дефіцитом бю­джету, а й тим, що на сьогодні в Україні в сис­темі контролю за бюджетними ресурсами поки що переважає фіскальний (подальший) контроль (близько 70 %), і лише незначна частка припадає на попередній і поточний контроль[1].

На відміну від внутрішнього контролю, внутрішній аудит має надавати незалежні та об'єктивні гарантії і консультації, спрямовані на удосконалення діяльності органів державного і комунального сектору, підвищення ефективності процесів управління, сприяння досягненню мети такими органами. Зазначимо, що в інших країнах існують централізований і децентралізований варіанти побудови системи внутрішнього контролю державних фінансів. Проте, Україна тяжіє до централізованого типу системи внутрішнього контролю державних фінансів на чолі з Міністерством фінансів та підпорядкованими йому Головним контрольно-ревізійним управлінням і Державним казначейством[4; 5]. Але Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю передбачає проведення певних трансформацій відповідно до Лімської декларації керівних принципів аудиту державних фінансів, які мають зменшити рівень централізації і оптимізувати вітчизняну систему внутрішнього контролю державних фінансів[3].

Більшість науковців і практиків, які проводять дослідження в цій сфері, констатують, що система внутрішнього контролю державних фінансів не відповідає вимогам світових стандартів внаслідок переважного використання інспектування, яке передбачає подальший контроль за використанням і збереженням фінансових ресурсів, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності органів державного і комунального сектору, а також має фіскальну спрямованість - забезпечує  виявлення  фактів  порушення  законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових та матеріально відповідальних осіб[3; 5].

Отже, для бюджетних установ, які фінансу­ються безпосередньо з державного бюдже­ту, внутрішній аудит сприятиме ефективному та раціональному формуванню і вико­ристанню бюджетних коштів, оперативному реагуванню на виникнення або загрозу ви­никнення фактів незаконного, неефектив­ного та нерезультативного їх використання, а також удосконаленню системи управління та прозорості прийняття управлінських рі­шень при виконанні покладених на устано­ви завдань.

Таким чином, внутрішній аудит має оцінювати:

1.     Ефективність функціонування системи внутріш­нього контролю.

2.     Ступінь виконання і досягнення цілей, визна­чених у стратегічних та річних планах.

3.     Ефективність планування та виконання бюджет­них програм і результатів їх виконання.

4.     Якість надання адміністративних послуг та ви­конання установою контрольно-наглядових функцій, завдань, визначених законодавчими актами.

5.     Стан збереження активів та інформації.

6.     Стан управління державним майном.

7.     Правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звіт­ності.

8.     Ризики, які негативно впливають на виконання функцій і завдань установи.

Водночас для організації ефективності внутріш­нього аудиту мають бути забезпечені відповід­ні умови. Внутрішній аудит установи потребує періодич­ного проведення внутрішнього та зовнішнього оцінювання його якості, що дасть можливість керівникові бути впевненим у збалансованості системи внутрішнього контролю в установі.

Критеріями зовнішньої та внутрішньої оцінки якості внутрішнього аудиту мають бути:

• економність та ефективність - досягнення най­кращого результату при використанні визна­ченого або мінімального обсягу матеріальних і фінансових ресурсів;

• результативність - ступінь досягнення мети внутрішнього аудиту і співвідношення заплано­ваних результатів діяльності з фактичними;

• законність - відповідність усіх аспектів діяль­ності підрозділу внутрішнього аудиту вимогам законодавства.

Отже, розглянуте нами вище доводить, що запровадження внутрішнього аудиту в бю­джетних установах має сприяти покращенню ефективного та раціонального формування та використання бюджетних ресурсів та посиленню результативності системи управління в бюджет­ній сфері. 

Література:

1.                       Тимохін М. Державний внутрішній аудит – нова форма контролю / М. Тимохін // Баланс-Бюджет. – 2011. - № 40 С. 23-26

2.                       Грицевич В.О. Внутрішній аудит як самостійний вид контролю в органах державного сектора України / В.О. Грицевич // Вісник ЖДТУ – 2010. - №3 (53) С. 67-69

3.                       Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року, схвалена розпорядженням КМУ від 24.05.05 р. № 158, та Планом заходів щодо реалі­зації цієї Концепції, затвердженим розпоряджен­ням КМУ від 22.10.08 р. № 1347.

4.                       Давидов Г.М. Аудит: [Підручник] / Г. М.Давидов. – К.: Знання , 2004. – 511с.

5.                       Кодекс етики (Загальні моральні принципи професійної діяльності працівників державної контрольно-ревізійної служби), схвалений протоколом загальних зборів трудового колективу ГоловКРУ від 09.09.09. №4.