Економічні науки / 7. Облік і аудит

Тиквій Н.В., Таранюк К.М., Фаренюк О.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особливості аудиту ефективності в зарубіжних країнах та в Україні

Сучасний розвиток сучасного контролю і аудиту активно доповнюється аудитом ефективності, попит на який швидко зростає, що обумовлює актуальність теми. Таке зростання зумовлене обізнаністю про вигоди, які він може принести.

Проблемам запровадження аудиту ефективності присвячені праці зарубіжних та вітчизняних учених-економістів: Александрова Н.Т., Германчук П.К., Назарчука О.І., Рубан Н.І., Стефанюка І.Б., Сухарєвої Л.О., Левицька С.О., Шкворець Ю.Ф..

На сьогодні одним із найважливіших напрямів діяльності вищих органів фінансового контролю розвинених країн світу є аудит ефективності, основною метою якого є визначення соціально-економічного ефекту використання коштів держави, а також розроблення рекомендацій із підвищення результативності, економності й продуктивності використання бюджетних коштів та управління державними фінансовими ресурсами в цілому.

Завданнями даної наукової роботи є:

- особливості запровадження аудиту ефективності в зарубіжних країнах;

- розкриття проблем щодо запровадження аудиту ефективності в сучасній вітчизняній практиці.

Необхідність застосування аудиту ефективності в державному фінансовому контролі для більшості зарубіжних країн пов’язане з переходом у середині ХХ століття на нові моделі формування бюджету і запровадженням «бюджетування, орієнтованого на результат» - системи бюджетного планування, що пов’язує витрати бюджетних коштів з очікуваною віддачею від їх здійснення, з їхньою соціальною та економічною ефективністю.

У своїй сучасній формі аудит ефективності зародився у Швеції в середині 1960-х років на основі теорії «трьох Е», тобто на тих головних елементах, які характеризують стан управління публічними ресурсами: економія («витрачати менше»), ефективність («витрачати добре»), результативність («витрачати мудро»).

Не зважаючи на базові принципи, в іноземних країнах і досі по-різному трактують поняття аудиту ефективності. Так, у деяких з них використовується термін «аудит» відповідності якості витраченим грошам, в інших – «аудит результативності». У свою чергу, вищі органи фінансового контролю Угорщини та Грузії трактують його як аудит громадянського суспільства і демократичний аудит відповідно [3].

У свою чергу, запровадження аудиту ефективності в діяльності органів фінансового контролю зарубіжних країн зумовило внесення відповідних змін до їхніх організаційних структур. Таким чином, у більшості з них (у Бельгії, Великобританії, Данії, Норвегії, Нідерландах, Швеції) для виконання цієї мети були створені спеціальні відділи з аудиту ефективності.

Не менш важливим для розуміння сутності такого аудиту є й те, що в Канаді, США, країнах Західної Європи аудитом ефективності охоплюється лише видаткова частина державного бюджету. Доходи державного бюджету сприймаються як аксіома, що не потребує будь-яких доказів. Тому в розвинених країнах аудит ефективності проводиться лише щодо державних видатків і державної власності.

Відповідно до світової практики існують три форми здійснення аудиту ефективності, зокрема:

1. Спрощений аудит ефективності – дає відповідь на питання «Чи справляється управлінська система з поставленими завданнями?»

2. Традиційний аудит ефективності – дає відповідь на питання «Чи відповідають результати роботи встановленим критеріям (завдання і цілі, плани, принципи, очікувані показники, що може статися)?»

3. Розширений аудит ефективності – дає відповідь на питання «Які перешкоди стоять на шляху діяльності належної якості?»

Світовий досвід доводить також те, що запровадження аудиту ефективності часто тягне за собою зміни у ставленнях, у стилі управління, в організаційній поведінці у порядку набору персоналу тощо. Передусім це зумовлено тим, що нова практика вимагатиме від керівництва публікувати звіти аудиту ефективності з критичними зауваженнями, і особливо це буде відчутно в середовищі, яке не звикло до такої критики.

Дослідження методології аудиту ефективності, проведене на підставі досвіду деяких країн (зокрема, США, Великої Британії, Канади), дало змогу дійти принципових висновків:

- по-перше, методики проведення аудиту ефективності здебільшого повторюють положення загальноприйнятих міжнародних стандартів аудиту,

- по-друге, практичні рекомендації з проведення аудиторських перевірок адаптуються до кожної конкретної ситуації,

- по-третє, аудит ефективності провадять на підставі найкращих практик, встановлених критеріїв та індикаторів ефективності, рідше – ґрунтуючись на експертній думці аудитора [2].

Вивчення передового зарубіжного досвіду має принципове значення для зміцнення статусу національної системи аудиту в процесі реформування суспільно-політичної сфери, оскільки дає змогу творчо застосовувати практичний досвід країн з розвиненою демократіє при формуванні теоретико-методологічних та організаційно-правових засад запровадження аудиту ефективності у різних секторах економіки України, сприяє всебічному теоретичному осмисленню його змісту та усвідомленню місця, яке він займає у практичній діяльності організації, що проводять такий аудит, та аудиторів як безпосередніх його виконавців.

В Україні аудит ефективності поки що не набув належного поширення у системі контролю державних фінансів. Аудит ефективності набув легітимності лише як форма державного контролю після прийняття Бюджетного кодексу України, в якому вперше було застосовано термін «аудит» в контексті бюджетної сфери та зазначено, що на всіх стадіях бюджетної сфери та зазначено, що на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Хоча зміст поняття аудиту ефективності і механізм оцінки використання бюджетних коштів у Кодексі не розкрито, ним визначено контрольно-рахункові органи та їх повноваження щодо проведення зовнішнього контролю і аудиту ефективності використання державних коштів.

Разом з тим запровадження аудиту ефективності супроводжується складнощами і проблемами. Однією з основних проблем є незавершеність реформи бюджетного процесу. На сьогодні запроваджено лише окремі елементи програмно-цільового методу, а саме: розроблено і впроваджено форми бюджетних запитів, програму класифікації видатків державного бюджету, головними розпорядниками здійснено розподіл бюджетних програм за пріоритетами.

Іншою проблемою є відсутність упорядкованої та несуперечливої системи нормативно-правового регулювання державного фінансового контролю і аудиту. Сьогодні в нашій країні діють окремі не пов’язані один з одним нормативно-правові акти, як тою чи іншою мірою стосуються деяких питань застосування аудиту ефективності у державному фінансовому контролі.

Залишається невирішеним питання про те, хто саме повинен займатися цим аудитом, координувати і регулювати його розвиток – тільки Рахункова палата та її територіальні підрозділи в регіонах або органи ДКРС та Державне казначейство України чи інші органи в системі урядового державного фінансового контролю.

Однак поки що в нашій країні питання організації та методики проведення аудиту ефективності незалежними аудиторами не врегульовано, навіть не створено належної правової основи для його запровадження у їх практичну діяльність.

Об’єктивно відчувається недостатність вітчизняної спеціальної літератури, а тим більше докладних розробок, посібників та стандартів з проведення аудиту ефективності, що являє собою певну прогалину в формуванні його методології і вимагає науково обґрунтованих теоретичних розробок у цьому напрямі та їх практичного втілення [1].

Для того щоб аудит ефективності зайняв належне місце в системі державного фінансового контролю в Україні, сприяв би модернізації бюджетного процесу і підвищенню якості державного управління, необхідно дотримання принципових умов для його подальшого розвитку, вирішення існуючих проблем та наближення до найкращої міжнародної практики.

Виходячи з наведеного можливі такі пропозиції щодо удосконалення аудиту ефективності, вирішення існуючих проблем та наближення до міжнародної практики:

- потрібно створити адекватну нормативну та методологічну основу для проведення аудита ефективності, зокрема розробити й затвердити єдину концепцію розвитку державного фінансового контролю в Україні,

- внести зміни і доповнення в чинне законодавство, зокрема до Бюджетного кодексу, Закону України «Про Рахункову палату»,

- необхідно розробити з урахуванням найкращої міжнародної практики загальні стандарти професійної етики державних аудиторів і контролерів у сфері державних фінансів,

Література

1. Лин Я. І. Аудит у системі інструментів оцінювання ефективності державного фінансового контролю // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. - 2011. - № 2. - С. 284-289.

2. Чумакова І. Аудит ефективності: зарубіжний досвід та українські реалії // Бухгалтерський облік та аудит. - 2009. - № 1. - С. 55-62.

3. Чумакова І. Ю. Аудит ефективності у державному фінансовому контролі зарубіжних країн // Фінанси України. – 2007. – № 8. – С. 137–147.