Закалінська К.О., Вітковська О.Є.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михаїла Туган-Барановського, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ Становлення ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ

Охорона навколишнього природного середовища, збереження та раціональне використання природних ресурсів, екологічний контроль набувають найвагомішого значення та пріоритетності у зовнішній та внутрішній політиці більшості держав світу, у тому числі й України. Необхідність дослідження екологічного аудиту є особливо актуальним, зважаючи на те, що вся територія нашої держави являється собою зоною екологічної катастрофи.

Основною передумовою виникнення екологічного аудиту в Україні стало усвідомлення глобальних екологічних проблем і визнання пріоритетності їх вирішення поряд із економічними й соціальними проблемами, а його розвиток є важливим кроком для інтеграції національних та міжнародних інтересів в умовах сучасного соціально-економічного розвитку [3].

Системне та фундаментальне дослідження питань екологічного аудиту в Україні вивчали такі провідні вчені як Літвак С.М., Шевчук В.С., Саталкін Ю.А., Борисова В.А., Навроцький В.С., Стрільник Л.М. та інші. Проте їх праці лише означили існування проблеми, яка потребує конкретизації, подальшого дослідження та практичного застосування.

В Україні даний вид аудиту лише починає розвиватися. Базою для його впровадження і подальшого розвитку стали ратифікація на державному рівні міжнародних стандартів екологічного менеджменту та аудиту серії ISO 14000 у 1998 р. та прийняття Закону України «Про екологічний аудит» № 1862-IV від 24 серпня 2004 р., згідно якому екологічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту[1]. Даний Закон докорінно змінив відношення до відповідного виду діяльності, це стосується зокрема підвищення правового статусу еколого-аудиторської діяльності та введення його в правову дію України.

До основних завдань у сфері екологічного аудиту можна віднести: обґрунтування екологічної стратегії політики підприємства; визначення пріоритетів при плануванні природоохоронної діяльності підприємства, виявлення додаткових можливостей її здійснення, перевірка дотримання природоохоронного законодавства; зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із забрудненням довкілля[4].

Екологічний аудит дозволяє посилити управління охороною навколишнього природного середовища, підвищити ефективність державного екологічного менеджменту. Тому держава повинна бути зацікавлена у впровадженні екологічного аудиту і створенні відповідних умов для його функціонування. Потенційний ефект від участі у системі екологічного аудиту визначається у розрізі таких переваг: розширення ринків збуту для екологічно чистих товарів; зменшення витрат на виробництво шляхом використання кращих технологій та підвищення екологічної ефективності технологічного процесу; зменшення витрат на утилізацію відходів шляхом зменшення їх обсягів; зменшення витрат на сировину та енергетичні ресурси шляхом ефективнішого їх використання; зниження ймовірності ризику судової тяжби і виплати екологічних платежів, штрафів; покращення взаємостосунків з структурами влади і громадськості; забезпечення тривалого існування підприємства за рахунок участі у системі екологічного аудиту; покращення іміджу підприємства за рахунок впровадження екологічного контролінгу.

Впровадження екологічного аудиту в Україні стримується недосконалістю, а подекуди – відсутністю законодавства. Тому першочерговими завданнями в напрямі розвитку екологічного аудиту в Україні є формування відповідної нормативно-правової бази, введення реєстрів учасників, організація підготовки екологічних аудиторів, затвердження тарифів еколого-аудиторської діяльності, організація робіт щодо міжнародного визнання екологічних аудиторів України та інших країн [2].

Отже, на сьогодні розвиток екологічного аудиту займає лише стадію організації, але поки що залишається поза увагою сам процес здійснення екологічного аудиту в Україні.

Таким чином, можна зробити висновок, що для подальшого розвитку екологічного аудиту в Україні треба негайно вирішити питання щодо подолання «прогалини» у нормативно-правовому забезпеченні функціонування такого аудиту. Ця проблема потребує глибоких методичних та організаційних розробок та їх практичного втілення.

Література:

1. Закон України «Про екологічний аудит» №1862-IV від 24.06.2004 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, №45, ст.500.

2. Шевчук В.С. Аудит та сучасні проблеми // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - № 5.

3. Екологічний менеджмент і аудит: Навчальний посібник. //С.М. Літвак. – К.: Професіонал, 2008р.

4. Борисова В.А. екологічний аудит як механізм регулювання впливу на довкілля // Держава та регіони, 2007. - №10.