Экономические науки / 7.Учет и аудит

Яковишина Н.А., Боцвін О.С., Шмунь Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Особливості здійснення державних закупівель з урахуванням тендерних процедур

Економічна політика держави є складовою загальної державної політики, яка реалізується в певних напрямах. Проаналізувавши світовий досвід, можна констатувати, що без активної регулюючої ролі держави не може бути ефективної соціально орієнтованої економіки та повноцінних товарних ринків. Одним із методів державного регулювання економіки є функціонування системи державних закупівель. Їм відводиться роль перспективного та важливого макроекономічного регулятора, за допомогою якого може здійснюватися стабілізаційна політика в країні.

У наукових працях розглядаються складні та багатоаспектні питання державних закупівель, що свідчить про високу актуальність і проблемність цього напряму. Такі науковці-економісти як Дж. Гелбрейт, Дж. Стігліц, В. Морозов, В. Смиричинський, Н. Ткаченко, І. Луніна, В. Зятковський, П.Германчук, О.Шатковський, О.Ворона приділяли значну увагу теоретичним аспектам державних закупівель, формуванню організаційної системи та значенню в економіці країни, а також проблемам, які виникають у сфері функціонування державних закупівель [4, c.57].

Водночас, питання щодо аналізу тендерних пропозицій у системі державних закупівель в сучасних умовах потребують подальшого дослідження для досягнення ефективності використання бюджетних коштів.

Метою статті є дослідження особливостей здійснення державних закупівель, визначення тендерних пропозицій та удосконалення системи їх оцінки, а також оптимізація тендерних процедур.

Державна закупівля – придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому у Законі України «Про здійснення державних закупівель», яким вони регулюються [1].

До суб’єктів державних закупівель відносять органи державної влади та місцевого самоврядування, установи чи організації, визначені законодавством України, а також підприємства, установи чи організації, створені в установленому порядку органами державної влади. Таким чином до суб’єктів державних закупівель можна віднести розпорядників бюджетних коштів усіх рівнів [5, c.51].

Щороку держава закуповує товарів і послуг на мільярди гривень. Закупівля товарів і послуг за бюджетні кошти здійснюється для виконання державою покладених на неї функцій: національної оборони, утримання доріг і земель загальнодержавного призначення, забезпечення освіти та охорони здоров’я тощо. Іншими словами, державними закупівлями є суми грошей, витрачені на товари та послуги, що безкоштовно надаються населенню.

Структура й обсяг закупівель продукції для державних потреб визначається державними замовниками, враховуючи обсяги фінансування за винятком витрат, не пов’язаних із видатками на закупівлю продукції. Система державних закупівель в Україні здійснюється на трьох ієрархічних рівнях: державному (національному); регіональному (обласному); місцевому (муніципальному).

Державні закупівлі повинні здійснюватися на таких принципах:

- максимальна економія та ефективність;

- добросовісна конкуренція;

- відкритість та прозорість;

- об’єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій;

- запобігання проявам корупції;

- вільний доступ та відкритість інформації з питань закупівель [5, c.49].

Державні закупівлі здійснюються шляхом проведення тендерів, тобто торгів, під час яких конкурс для продавців оголошує замовник, який і визначає технічні та економічні характеристики товарів, робіт і послуг. Від того, як здійснюються державні закупівлі, залежить економічний стан держави.

Особливістю відносин у сфері державних закупівель є істотне коливання кількості та масштабів торгів із року в рік, що пояснюється, по-перше, частими змінами тендерного законодавства в частині його безпосереднього об’єкта, по-друге, перманентними змінами повноважень контролюючих органів, по-третє, циклічністю розвитку економіки в цілому і державних витрат зокрема.

Міжнародна практика конкурсних торгів свідчить, що використання конкурентних механізмів при здійсненні закупівель сприяє заощадженню до 20% запланованих на закупівлю коштів, дає змогу зробити процедуру витрат бюджетних коштів максимально гласною та відкритою, підвищуючи довіру громадськості до державного сектора [3, c.37].

Для досягнення максимальної ефективності використання коштів державні закупівлі повинні здійснюватись з огляду на інтереси бізнесу, а також відповідати правовим нормам. У зв’язку з цим мають виконуватись певні обов’язкові передумови. З метою створення незалежних умов для захисту вітчизняного ринку замовник має віддавати перевагу тендерній пропозиції, наданій вітчизняним виробником, шляхом застосування преференційної поправки до його ціни.

Оцінка тендерних пропозицій завжди є обов’язковим розділом тендерної документації та важливим етапом під час проведення торгів; вона регламентована Законом України «Про здійснення державних закупівель». Під час проведення тендеру використовують два методи визначення переможця: ціновий та якісний вибір. При закупівлі стандартних товарів (робіт, послуг), ціна має становити не менше 70 % цінового критерію.

У разі закупівлі товарів (робіт, послуг), які мають складний або спеціалізований характер (наукові дослідження чи розробки, дослідно- конструкторські роботи тощо), крім найменшої ціни слід зважати також на інші критерії; зокрема, наявність сервісного обслуговування, витрати на транспортування та страхування, відповідність технічним, специфікаціям, строк доставки обладнання чи надання послуги, експлуатаційні витрати, ефективність роботи обладнання. Для зручності оцінки об’єкта державних закупівель нецінові фактори бажано виражати в грошовому еквіваленті [4, c.60].

Наведений перелік не є обов’язковим і вичерпним, тобто замовник вправі сам обирати ті критерії, за якими буде проведено конкурс та здійснено оцінку пропозицій. Частку нецінових критеріїв він визначає самостійно, з огляду на їхню пріоритетність і важливість, однак, вихідною базою залишаються пріоритети держави.

Саме тому для проведення оцінки тендерних пропозицій слід використовувати не тільки цінові котирування, а й додаткові, зокрема:

- кваліфікаційні дані, репутація, надійність, професійна компетентність постачальника (виконавця) та персоналу;

- ціна та співвідношення між ціною та якістю;

- якість, відповідність стандартам та іншим нормативним документам, проектній документації;

- основні та особливі умови поставки, строк поставки (виконання), графік платежів та умови розрахунків;

- функціональні характеристики обладнання, його надійність;

- після продажне гарантійне та технічне обслуговування обладнання;

- безпека та вплив на довкілля, екологічна чистота тощо.

Надзвичайно ускладнюється процедура визначення оптимальної пропозиції, адже слід зважати на всі наведені вимоги. Отже, доцільно використовувати змішані балові підходи до оцінки тендерних пропозицій, з метою виявлення оптимальної [3, c.39].

Однією із проблем у сфері державних закупівель є відсутність системного підходу до їх регулювання. З одного боку, діяльність держави у цій сфері повинна стимулювати підвищення соціально-економічного розвитку країни, забезпечувати економічне зростання, підтримувати національну безпеку країни, а з іншого – сприяти розвитку досконалого конкурентного середовища, реалізації завдань подальшої ринкової трансформації, інтеграції у світовий економічний простір. Виявлення та ліквідація проблем має стати пріоритетним завданням при вдосконаленні антимонопольного законодавства та, зокрема, системи державних закупівель.

Таким чином, одним із найперспективніших шляхів реалізації концепції раціонального та ефективного використання бюджетних коштів є широко впровадження у сферу закупівель товарів, робіт і послуг для державних потреб єдиної структурованої системи, заснованої на засадах конкуренції, прозорості, недискримінації та децентралізації.

Крім того, обов’язковими завданнями системи державних закупівель мають бути:

- оптимізація тендерних процедур;

- удосконалення системи оцінки тендерних пропозицій;

- посилення контролю за дотриманням законодавства у сфері державних закупівель, що сприятиме врегулюванню актуальних питань та розв’язанню проблем, які склались на сьогодні у сфері державних закупівель.

Список використаних джерел:

1.Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 № 2289-VI // Голос України– 2010 – № 118 (30.06.2010).

2. Іордонов В. Державні закупівлі: вивчаємо нові правила гри // Головбух – 2011 - №33 – C.12-16.

3.Мельников О.С. Проблеми організації державних закупівель та шляхи їхнього вирішення // Справочник економиста. – 2011. – № 2. – С. 36-40.

4.Міняйло О. Тендерні пропозиції в системі державних закупівель // Вісник КНТЕУ – 2010 – №5 – C.56-63.

5. Міняйло О. Організаційно –е економічні засади здійснення держаних закупівель // Вісник КНТЕУ – 2009 – №2 – C.46-52.