Економічні науки/2.Облік і аудит

Присяжнюк С.В.та Янківська Я.О.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ

Відмінності між вітчизняними та міжнародними підходами до обліку дебіторської заборгованості

В сучасних умовах глобалізації ринків збуту та поширення зовнішньоекономічних зв’язків зростає необхідність забезпечення єдиних підходів до визначення і обліку дебіторської заборгованості суб’єктів господарювання. Наукове дослідження кращих прикладів організації обліку в зарубіжних країнах дозволить у майбутньому практично застосовувати їх у нашій державі, забезпечити в ній належне функціонування бізнесу та підприємництва з урахуванням національного законодавства. Тому вивчення зарубіжного досвіду з цього питання має неабияке значення.

Метою написання даної статті є порівняльний аналіз дебіторської заборгованості за національними та міжнародними стандартами.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" національні стандарти бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним [1]. Але на відміну від національних Положень бухгалтерського обліку (ПБО), Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) не передбачають єдиного стандарту, що регулює порядок обліку і відображення у звітності дебіторської заборгованості. Питання щодо обліку дебіторської заборгованості регулюються декількома міжнародними стандартами, серед яких: МСБО 1 "Подання фінансових звітів", МСБО 32 "Фінансові інструменти: розкриття та подання", МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка"[2-4]. В Україні ж облік дебіторської заборгованості регулюється чітко визначеним нормативом – ПБО 10 «Дебіторська заборгованість», основні положення якого в певній мірі відрізняються від запропонованих у міжнародних стандартах.

Розглянемо відмінності в організації обліку дебіторської заборгованості між національними та міжнародними стандартами. За ПБО 10 дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [5].

За МСБО 32 дебіторська заборгованість визначається як фінансовий актив. Визначення дебіторської заборгованості не надається.

Визнання дебіторської заборгованості відбувається у випадках:

- визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума та з одночасним з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт,послуг (ПБО 10) [5];

- визнання фінансового активу відбувається тоді, коли організація стає стороною контракту (договори), при виникненні зобов'язання по фінансовому інструменту (МСБО 39)[4].

Оцінка дебіторської заборгованості:

- при зарахуванні на баланс дебіторська заборгованість за продукцію,товари, роботи, послуги оцінюється за первісною вартістю, а на дату балансу за чистою реалізаційною вартістю (ПБО 10) [5];

- під час первісного визнання фінансового активу слід оцінювати їх за собівартістю, яка є справедливою вартістю компенсації, наданої або отриманої за них. Після первісного визнання дебіторську заборгованість визнають за амортизованою собівартістю із застосуванням методу визначення за ефективною ставкою відсотка (МСБО 39)[4].

Види дебіторської заборгованості:

- згідно з визначеннями, наведеними в ПБ0 2 та ПБ0 10, дебіторська заборгованість поділяється на поточну та довгострокову [5,6];

- дебіторська заборгованість поділяється на ініційовану підприємством та не ініційовану за МСБО 39 [4].

Розрахунок величини резерву сумнівних боргів:

- величина резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, за питомою вагою безнадійної заборгованості в чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати або на основі класифікації дебіторської заборгованості (ПБО 10) [5];

- в міжнародних стандартах методи розрахунку величини резерву сумнівних боргів не передбачаються.

Відображення дебіторської заборгованості у звітності:

- національні стандарти - за чистою реалізаційною вартістю [5];

- міжнародні стандарти прямо не вимагають відображення дебіторської заборгованості в балансі за винятком резерву сумнівної заборгованості [4].

При порівнянні вітчизняної та міжнародної системи обліку можна зробити такі висновки: характерним для України є існування чітких норм ведення бухгалтерського обліку, які суворо регламентовані, недотримання яких зумовлює різні типи відповідальності (адміністративну, кримінальну тощо). А в міжнародній системі обліку, навпаки, зазначаються лише базові фундаментальні концепції ведення фінансового обліку, тому компанії, що ведуть бухгалтерський облік за міжнародними стандартами мають право самостійно обирати форми фінансової звітності, методи відображення в них інформації про певні об’єкти обліку, а також при встановленні відповідного рівня суттєвості, відображати у звітності лише всі суттєві дані бухгалтерського обліку. Отже, треба прискорювати приведення національних та міжнародних стандартів в єдину налагоджену систему для стимулювання зростання зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, між національними та міжнародними стандартами є вагомі відмінності, тому Україні слід удосконалювати систему обліку дебіторської заборгованості на основі міжнародної практики, проте обов’язково треба враховувати національні традиції і особливості ведення бухгалтерського обліку.

Література:

1.Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України : затв. Постановою ВР України від 16.07.99р. №996/ХІІ (із змін. і допов.).

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».

3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 «Подання фінансових звітів».

4. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 32 «»Фінансові інструменти : розкриття та подання».

5. Положення бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 р. за № 725/4018.

6. Положення бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 396/3689 .