К.е.н. Даценко Г.В., Семененко С.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Стан та проблеми державного внутрішнього фінансового контролю

Економічні тенденції й наслідки світової фінансової кризи показали необхідність удосконалення фінансово-бюджетної політики й формування відповідних механізмів державного фінансового контролю як вагомої складової фінансової системи країни. Проблеми формування і цільового використання бюджетних асигнувань завжди були актуальними для різних рівнів державної влади. Розв’язання цих проблем, насамперед, залежить від створення й ефективного функціонування системи державного фінансового контролю, невід’ємною частиною якого є організація дієвого внутрішнього контролю, що і визначає актуальність досліджуваного питання.

Питанням функціонування внутрішнього державного фінансового контролю присвячено різні праці як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників, зокрема, Н. Т. Білуха, Ф. Ф. Бутинець, Н. Г. Гаджієв, І.Б. Стефанюк, В.М. Федосов, Ю.М. Футуранська, І.Я. Чугунов та інші.

Метою даної статті є висвітлення проблем та визначення перспективних напрямів розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю.

Важливим інструментом державного управління, що надає можливість виконати відповідні завдання, пов’язані з діяльністю органів державного й комунального секторів, є державний внутрішній фінансовий контроль, який сприяє фінансово-економічній збалансованості в разі певного впливу на розвиток суспільства. У зв’язку з цим із метою вдосконалення системи державного управління, запровадження інноваційних досягнень із урахуванням інституційних змін необхідно проводити оцінку державного внутрішнього фінансового контролю для приведення його у відповідність до етапу соціально-економічного розвитку країни [4, c.3-4].

Перш ніж розглянути недоліки, що існують в системі державного внутрішнього фінансового контролю в Україні необхідно дати визначення самого поняття. Отже, відповідно до Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, державний внутрішній фінансовий контроль (ДВФК) - це система здійснення внутрішнього контролю, проведення внутрішнього аудиту, інспектування, провадження діяльності з їх гармонізації з метою забезпечення якісного управління ресурсами держави на основі принципів законності, економічності, ефективності, результативності та прозорості [1].

У розгляді даного питання важливу роль відіграє схвалення урядом 2005р. Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, але даний нормативний документ, не є досить досконалим.

Визначена в Концепції база державного внутрішнього фінансового контролю грунтується на вимогах ЄС до управління державними фінансами, що відповідає процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Державний внутрішній фінансовий контроль повинен забезпечити ефективне, результативне і прозоре управління державними фінансами та розглядається як сукупність трьох складових: внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту та їх гармонізації [4, c.4].

Державний фінансовий контроль у широкому розумінні передбачає контроль (нагляд) за фінансовими ресурсами держави, котрі охоплюють фінанси державного й приватного секторів економіки та населення. А головною ознакою ДВФК є здійснення контролю надходження й витрачання фінансових ресурсів держави з боку суб'єктів контролю, підпорядкованих, підзвітних та/або підконтрольних уряду [2, c.85-93].

Законодавство України не передбачає належного відшкодування втрачених державних коштів і такої ж відповідальності посадових осіб за порушення фінансової дисципліни. Система державного внутрішнього фінансового контролю в Україні не має достатнього наукового забезпечення в частині впровадження у практику сучасного вітчизняного й зарубіжного досвіду, розроблення та реалізації новітніх інформаційно-програмних проектів, задоволення потреб у підготовці кадрів і підвищенні їх кваліфікації. Ще однією проблемою є досягнення дієвості створюваної системи, яка залежить від якості здійснення зазначених заходів та відповідного перегляду й удосконалення концептуальних засад діяльності всіх інституцій.

Здійснення контролю процесу виконання бюджету, виходячи з принципу системності, передбачає контролювання надходження державних фінансових ресурсів та їх використання, тому аудит має проводитися не лише щодо використання коштів. Крім того, перехід бюджетного й казначейського обліку з касового методу виконання бюджету до методу нарахування доходів і витрат потребуватиме аудиту руху державних фінансових ресурсів та ефективності використання бюджетних коштів.

Враховуючи важливість заходів, здійснюваних Міністерством фінансів і ГоловКРУ України для реалізації Концепції, слід грунтовно підійти до перегляду завдань і функцій інституцій, які забезпечуватимуть реформування та подальше функціонування національної системи державного внутрішнього фінансового контролю. При цьому треба зауважити, що реформування системи відбувається поетапно та потребує не тільки зміни законодавства і прийняття нормативно-правових актів, а й проведення необхідної роз'яснювальної роботи, розробки дієвих методів управління державними ресурсами й майном. Для цього доцільно враховувати стан формування доходів державного й місцевих бюджетів, ефективність використання бюджетних ресурсів і державного майна.

При створенні сучасної системи державного внутрішнього фінансового контролю необхідно враховувати особливості державного управління, адміністративно-територіального устрою, а також загальні принципи і пріоритети економічної й фінансової політики [4, c.7-12].

Кінцевим результатом проведених заходів з реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю мають стати:

- формування дієвої системи державного внутрішнього фінансового контролю, яка б сприяла прийняттю ефективних управлінських рішень;

- адаптація вітчизняного законодавства до законодавства ЄС;

- удосконалення діяльності органів державного сектору;

- раціональне використання державних ресурсів;

- отримання обґрунтованої інформації про діяльність органів державного сектору [3, c.158].

Можна підсумувати, що роль ДВФК є досить вагомою, оскільки полягає в забезпеченні досягнення органами державної влади й державного управління мети соціально-економічного розвитку держави в частині використання суспільних ресурсів у найбільш економний, ефективний, результативний, законний і прозорий спосіб. Система ДВФК ще не є досконалою, тому при реформуванні необхідно звернути увагу на те, що не має достатнього наукового забезпечення в частині впровадження у практику сучасного вітчизняного й зарубіжного досвіду, необхідно проведення належної підготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації. Також законодавство не передбачає належного відшкодування втрачених державних коштів і такої ж відповідальності посадових осіб за порушення фінансової дисципліни. Врахування всіх вищезазначених факторів, пропозицій дасть змогу підвищити рівень діяльності органів державного сектору, що в свою чергу відобразиться позитивними тенденціями в загальній схемі управління державними ресурсами.

Література:

1. Про внесення змін до Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю та затвердження плану заходів щодо її реалізації на період до 2015 року : Розпорядження КМУ від 22 жовтня 2008 р. № 1347-р // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.rada.gov.ua.

2. Стефанюк І.Б. Методологічні засади функціонування системи державного внутрішнього фінансового контролю в Україні / І. Б. Стефанюк // Фінанси України. - 2011. - №6. - С.84-102.

3. Футоранська Ю.М. Передумови та шляхи реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю в Україні / Ю.М. Футоранська // Фінанси України. - 2007. - №9. - С.151-158.

4. Чугунов І.Я. Державний внутрішній фінансовий контроль: стратегія розвитку / І. Я. Чугунов, В. М. Федосов // Фінанси України. - 2009. - №4. - С.3-12.