К.е.н. Піскунова Н.В.

Магістр Петрова І.П.

Донецький національний університет, Україна

Облікова політика підприємства як об’єкт аудиторської перевірки

Облікова політика є основною складання фінансової звітності та елементом, який повинен бути вивчений аудитором при аудиті фінансової звітності, а також може виступати як окремий об'єкт для аудиторської перевірки. Враховуючи наявність альтернативних варіантів щодо її формування, для аудитора важливо визначитися з наступними питаннями: що потрібно розуміти під обліковою політикою, якими повинні бути критерії її оцінки, що повинно бути необхідним об'єктом перевірки при здійсненні аудиту фінансової звітності, яким чином оцінка облікової політики може вплинути на остаточні висновки аудитора.

Облікова політика як сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності (п.З П(С)Б01 «Загальні вимоги до фінансової звітності») є тим об'єктом дослідження, який перебуває постійно в полі зору науковців та практиків, які займаються проблемами обліку. Питанням організації і методики аудиту присвячено багато досліджень провідних вчених України, зокрема, Білухи М. Т., Валуєва Б. І., Голова С. Ф., Завгороднього С. Я., Зубілевича С. Я., Кужельного М. В., Кузьмінського А. М., Редька О. Ю., Рудницького В. С, Савченка В. Я., Сопка В. В., Усача Б. Ф. та інших. Але проблеми аудиту облікової політики залишаються недостатньо висвітленими, що є логічним, адже і єдиного підходу щодо рівнів її формування, складу елементів тощо не існує. Складність ситуації посилюється тим, що в міжнародних стандартах аудиту відсутній окремий стандарт присвячений проблемам аудиту облікової політики. Міжнародні стандарти аудиту (МСА) не містять чітких регламентованих вимог, а більшість рішень віддають на розсуд аудиторам, тому постійне дослідження та удосконалення методики аудиту фінансової звітності є питанням важливим та безперечно актуальним.

Метою дослідження є спроба узагальнити суть аудиту облікової політики як важливого елементу організації обліку.

При аудиті фінансової звітності перевірка облікової політики повинна розглядатися в таких аспектах. По-перше, наказ про облікову політику є джерелом отримання інформації про суб'єкт, який підлягає аудиту. Г. Давидов [4, C. 138] вважає, що це вимагає від аудитора розуміння вибору і застосування облікової політики суб'єкта господарювання, визначення, чи є ця політика відповідною для його бізнесу, чи відповідає вона застосованій концептуальній основі фінансової звітності та обліковій політиці, які застосовуються у відповідній галузі. По-друге, у примітках до фінансової звітності у відповідності із п. 25 П)С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» обов'язково слід розкривати облікову політику підприємства, а тому аудитор повинен визначити належність розкриття суб'єктом господарювання конкретних питань щодо облікової політики. Отже, достовірною треба вважати фінансову звітність підприємства, яка відповідає концептуальній основі фінансової звітності та обліковій політиці підприємства, положення якої не суперечать вимогам нормативних та законодавчих документів, розкриті, розтлумачені та обґрунтовані в примітках до фінансової звітності. Н. Шалімова [4, C. 137] вважає, що значення має не стільки те, який метод обліку був обраний (завжди існує декілька можливих варіантів), якщо він відповідає вимогам стандартів бухгалтерського обліку та іншим нормативним документам, а поінформованість користувача звітності про методологію обліку, яка застосовувалася у звітному періоді.

Таким чином, мета аудиту облікової політики підприємства — це встановлення її відповідності чинним нормативним та законодавчим датам, а також характеру і масштабу діяльності підприємства.

Джерелами інформації і одночасно об’єктом є всі внутрішньофірмові документи, що охоплюють питання організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Завдання аудиту облікової політики: встановити наявність наказу (розпорядження) керівника про прийняття облікової політики на підприємстві; визначити відповідність прийнятої облікової політики вимогам законодавства та П(С)БО; вивчити порядок дотримання під час розроблення Наказу про облікову політику припущень і вимог, встановлених нормативними документами; дослідити повноту розкриття вибраних при формуванні облікової політики способів ведення бухгалтерського обліку, що істотно впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності; перевірити наявність посадових інструкцій, наявність та ефективність затвердженої системи документообігу, вибір форми ведення бухгалтерського обліку, встановлений порядок проведення інвентаризації майна та зобов'язань, затверджений робочий план рахунків бухгалтерського обліку; проаналізувати та оцінити загальні та конкретні елементи облікової політики [5, C. 472].

Слід зазначити, що з метою дотримання зіставності даних при веденні бухгалтерського обліку підприємство повинно забезпечити незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна. Зміна положень облікової політики на наступний звітний рік повинна бути відображена у Примітках до фінансової звітності і можлива лише у випадках, передбачених затвердженим Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і змін у фінансових звітах».

Недотримання підприємством вимог щодо законодавчої регламентації облікової політики, навіть при несуттєвому впливі на фінансові результати діяльності підприємства, і достовірності фінансової звітності може привести до негативних наслідків з боку уповноважених державних контролюючих органів.

Наступним важливим елементом методики аудиту облікової політики є виокремлення відповідних напрямків перевірки. Як зазначалося раніше, це питання в економічній літературі досліджено недостатньо [3, C.262–266; 1, C.19–31]. Найцікавішими є пропозиції Б. Валуєва [1, C.128–130], який вважає доцільним згідно з інтересами системи управління проводити аудит облікової політики підприємства за такими напрямами: перевірка впровадження функцій обліку в центрі прийняття рішень; з’ясування делегування повноважень і відповідальності; перевірка взаємозв’язку обліку з іншими функціями; перевірка взаємозв’язку між оперативними і бухгалтерськими видами обліку; з’ясування рівня оперативності облікової інформації; з’ясування достовірності інформації.

На думку Л.М. Полякової результати аналізу за вищенаведеними напрямками аудиту облікової політики не повній мірі охоплюють питання організації і методики облікових робіт. Тому аудитору доцільно досліджувати облікову політику підприємства за такими напрямами [5, C. 473]:

1. Перевірка дотримання порядку оформлення наказу про облікову політику: чи наявні на підприємстві необхідні внутрішні документи, положення, інструкції, які затверджуються одночасно з обліковою політикою.

2. З’ясування, наскільки ефективний облік на підприємстві, що перевіряється, як вирішені питання на складних ділянках облікової роботи. Встановлення, наскільки звільнений обліковий персонал від виконання невластивих йому облікових функцій, які раціональні прийоми застосовуються для запобігання дублюванню даних.

3. Перевірка, чи є облік дієвим, оперативним, чи використовуються облікові дані для безпосередньої та швидкої допомоги керівництву, адміністративно-управлінському та інженерно-технічному персоналу у вирішенні завдань, поставлених перед ним. Чи своєчасно надаються необхідні довідки, пояснення, матеріали для аналізу, обґрунтовані рекомендації, розрахунки тощо.

4. Встановлення, як організована облікова робота на підприємстві: чи встановлений твердий графік, що передбачає терміни виконання всього комплексу облікових робіт не тільки працівниками бухгалтерії, але й обліково-зобов'язаними особами; чи правильно розподілені обов'язки між всіма обліковими працівниками відповідно до посад та кваліфікації, чи розроблені для них посадові інструкції, що визначають їх обов'язки та відповідальність за доручену ділянку роботи.

5. З’ясування, які форми документації застосовуються на підприємстві, як використовуються типові форми первинного обліку, чи не виготовляє підприємство спеціальних форм при можливості і доцільності застосування типових. Які є недоліки в застосуванні на підприємстві спеціальних форм, чи дотримуються правил користування бланками суворої звітності, чи не випускаються зайві примірники документів.

6. Перевірка, чи забезпечена на підприємстві єдність та порівнянність облікових і планових показників, а також чи дотримуються одноманітності в методах їх розрахунку, необхідної для контролю виконання плану та встановлення їх динаміки.

Аудитору необхідно уважно підходити до аналізу положень Наказу про облікову політику. Слід звернути увагу на положення, щодо яких у аудитора виникають певні сумніви, класифікувати їх відносно потреб користувачів фінансової звітності та аудиторського висновку.

За наслідками перевірки облікової політики аудитором складається аудиторський висновок, у якому фіксуються виявлені недоліки, обґрунтовуються можливі негативні наслідки і даються конкретні пропозиції щодо їх усунення в подальшій діяльності підприємства, що перевіряється. Аудитору в більшості випадків рекомендується виконання не самостійної оцінки, а оцінки саме дій, процедур управлінського персоналу, що, безперечно, підкреслює важливість широкого тлумачення сутності та змісту облікової політики.

Вивчення аудитором правових засад функціонування господарського суб’єкта здійснюється з одночасною перевіркою дотримання принципу незмінності методології відображення окремих господарських операцій і оцінки майна в обліку, тобто облікової політики. Це дає змогу швидко визначити особливості обліку цього суб'єкта, скласти точний план перевірки з врахуванням специфіки діяльності стану підприємства.

Таким чином, облікова політика є важливим об’єктом аудиторської перевірки. Аудит облікової політики повинен розглядатися в двох аспектах. По-перше, перевірка Наказу про облікову політику, який є основою організації обліково-аналітичної системи на підприємстві. По-друге, встановлення відповідності облікової політики підприємства нормативним законодавчим документам.

Література

1.Аудит: Практ. пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельний, Е. Петрик и др.; Под ред. А. Кузьминского. – К.: Учетинформ, 1996. – 283 с.

2.Аудит: Застосування міжнародних стандартів в аудиторській практиці України. Навчальний посібник. - К.: ТО В «ІАМЦАУ «Статус» - 2005. -172с.

3.Бондаренко Н.О. Аудит суб'єктів підприємницької діяльності: Навч. Посібник/ Н.О. Бондаренко, В.Д. Понікаров, С.М. Попова. – К.: Центр навч. літ-ри, 2004. – 300 с.

4.Давидов Г., Шалімова Н. Облікова політика підприємства як об’єкт аудиторської перевірки/ Г. Давидов, Н. Шалімова// Вісник ТНЕУ. – 2007. - №3. – С. 132-139.

5.Полякова Л.М., Билень З.В. Методика аудиту установчих документів та облікової політики підприємства /Л.М. Полякова, З,В. Билень// Вісник ТНЕУ. – 2009. - №3. – С. 468-474.