Экономические науки/2. Учет и аудит

К. е. н. Даценко Г.В., Бородій Л.Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Методика контролю дебіторської заборгованості підприємства

Від початку формування ринкових відносин в Україні і донині існує чимало актуальних нерозв’язаних питань, пов’язаних з обліком дебіторської заборгованості. Це обумовлює постійне оновлення, вдосконалення та вироблення нових шляхів з організації та методики контролю розрахунків з дебіторами. Для прийняття управлінських рішень важливе значення має повнота і об’єктивність інформації, пов’язаної з дебіторською заборгованістю. Вирішення багатьох проблемних питань дозволить значно вдосконалити організацію та методику обліку розрахунків із дебіторами.

Вагомий внесок у розвиток теорії та практики контролю за дебіторською заборгованістю зробили такі вітчизняні і зарубіжні вчені: О. Біла, О. І. Бланк, Є. Брігхем, А. Золотарьов, В. Ковальов, М. Козоріз, Р.Сорока, Є. Стоянова, М. Туган-Барановський та ін. Методологічними питаннями контролю та ревізії були присвячені роботи наступних вчених: Бардаша С. В., Белова Н. Г., Бутинця Ф. Ф., Жила В. Г., Нападовської Л. В., Петренка Н. I.

Метою написання цієї статті є комплексне дослідження організаційних та методичних підходів щодо проведення контролю дебіторської заборгованості , які забезпечать вирішення важливих завдань, що мають істотне значення для керування фінансово-господарською діяльністю підприємств.

Методологічні засади формування та обліку інформації про дебіторську заборгованості, а також вимоги щодо її розкриття у фінансовій звітності визначено в П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". Згідно з П(С)БО 10, дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємства на певну дату [1].

Контроль за дебіторською заборгованістю представляє собою частину загальної політики контролю підприємства, направленої на розширення обсягу реалізації продукції і полягає в оптимізації загального розміру цієї заборгованості і забезпеченні своєчасного її повернення[3].

Об’єктами контролю є стан розрахункових взаємовідносин, що виникають в процесі звичайної та надзвичайної діяльності (тобто розрахунки з постачальниками, покупцями, різними дебіторами, підзвітними особами тощо).

Джерелами інформації при контролі за дебіторською заборгованостю є: нормативні документи по аудиту, річна та квартальна звітність, головна книга, касова книга, регістри синтетичного та аналітичного обліку, первинні документи за період.

Завдання, що стоять перед ревізором при здійсненні контролю за дебіторською заборгованістю наступні:

- оцінювати систему контролю за дебіторською заборгованістю, для чого необхідно визначити сильні та слабкі сторони контролю, що впливають на проведення щорічних ревізійний процес процедур;

- виявити дані, які можна використовувати при щорічних перевірках;

- скласти програму та методику проведення контролю дебіторської заборгованості;

- здійснии ревізію дебіторської заборгованості;

- скласти висновки, за даними ревізії та розробити рекомендації [4].

Методи контролю, які застосовуються при контролі за дебіторською заборгованістю:

- нормативно-правове регулювання, тобто визначення законності заборгованості, правомірності господарських операцій, в результаті яких вона виникла;

- методи документального контролю, перевірка документального підтвердження сум заборгованості, перевірка регістрів синтетичного та аналітичного обліку у співставленні з даними первинних документів, розрахунково-обчислювальні перевірки та ін.;

- методи фактичного контролю, тобто інвентаризація дебіторської заборгованості [2].

Послідовність здійснення контролю за дебіторською заборгованістю підприємства:

На першому етапі проводиться розрахунок гранично допустимої величини дебіторської заборгованості, тобто такої величини дебіторської заборгованості, яка не веде до погіршення фінансового стану підприємства. Обов’язковій ревізії підлягають всі розрахункові документи, які відносяться до дебіторської заборгованості, яка перевищує гранично допустимий рівень.

На другому етапі контролю за дебіторською заборгованістю проводиться її аналіз за видами заборгованості, строками виникнення, величиною та дебіторами. Під час проведення аналізу визначаються такі показники: рівень дебіторської заборгованості і його динаміка за періоди, середній період інкасації дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, тривалість одного обороту дебіторської заборгованості в днях, коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості, середній вік простроченої, сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості, коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості, величина ефекту або коефіцієнт ефективності від вкладення оборотного капіталу в дебіторську заборгованість.

Наступним етапом є визначення оптимального розміру дебіторської заборгованості підприємства та вжиття заходів щодо наближення поточного розміру дебіторської заборгованості до оптимального. Рівень дебіторської заборгованості буде вважатися таким, що наближається до оптимального, якщо операційний прибуток від інвестування коштів у дебіторську заборгованість буде перевищувати витрати і втрати від такого інвестування [4].

На нашу думку потрібно використовувати такі методи та засоби контролю, які б давали змогу зменшити рівень дебіторської заборгованості. Контроль ні заходи повинні здійснюватися починаючи з відвантаження продукції, проходження розрахункових документів, їх оплати до надходження виручки від реалізації продукції на розрахунковий рахунок підприємства. Такий контроль здійснюється в рамках загального контролю на підприємстві. Особливу увагу слід приділяти найбільш крупним і сумнівним видам дебіторської заборгованості по товарному кредиту, а також середньому розміру товарного кредиту, а потім останнім видам дебіторської заборгованості, що не роблять серйозного впливу на фінансові результати діяльності підприємства.

Таким чином, з метою оцінки стану дебіторської заборгованості слід проводити контроль в розрізі розміру заборгованості окремих дебіторів за термінами виникнення боргів.

Також потрібно внести зміни до нормативної бази, якою користується ревізор при перевірці дебіторської заборгованості. Передусім необхідно внести зміни у П(С)БО10 «Дебіторська заборгованість», в яких чітко були б розмежовані поняття довгострокової та короткострокової дебіторської заборгованостей.

Створення ефективної системи контролю за якістю обліку розрахунків з дебіторами вимагає розробки чіткої та досконалої класифікації дебіторської заборгованості, розробки способів її оцінки та документів аналітичного обліку. Це, відповідно, дозволить накопичувати інформацію про розрахунки з дебіторами з різними рівнями деталізації і узагальнення.

Література :

1. П(С)БО № 10 "Дебіторська заборгованість" затверджене наказом міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237.

2. Дерій В.А. Контроль і ревізія дебіторської заборгованості/В.А. Дерій // Економіка: проблеми теорії і практики -2009.-№12.- С.23-27

3. Дропа Я. Б. Організація контролю за дебіторською заборгованістю /Я. Б. Дропа / Вісник Львівського університету. Серія економічна. – 2010. – №34. – С. 438-446

4. Іванілов О.С., Смачило В.В., Дубровська Є.В. Механізм управління дебіторською заборгованістю підприємства// Актуальні проблеми економіки. - №1. – 2008. – с. 156-163.