Економічні науки / 7.Облік і аудит

Таранюк К.М.

Науковий керівник к.е.н. Даценко Г.В.

інницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Контроль за витратами на ремонт та поліпшення основних засобів

Перехід до ринкової системи господарювання неможливий без вирішення питання підвищення ефективності використання основних засобів і виробничих потужностей. В процесі експлуатації основні засоби зношуються, зменшується ефективність їх використання, зменшується ефективність їх використання, тому підприємству потрібно постійно контролювати витрачання грошових коштів для відновлення працездатності або поліпшення основних засобів з ціллю збільшення майбутніх економічних вигод, що обумовлює актуальність теми.

Проблеми контролю витрат на ремонт та поліпшення основних засобів є предметом пильної уваги таких вчених, як Очеретько Л. М., Шубіна Н. С., Кучірка М. В, Акімова Н. С., Ізмайлова О. О. та ін.

Метою даної роботи є розробка заходів контролю щодо удосконалення обліку витрат на ремонт та поліпшення основних засобів підприємства в сучасних економічних умовах в Україні.

Завданнями даної наукової роботи виступають:

- визначення суті поняття «поліпшення» основних засобів у різних нормативних документах, а також щодо класифікації видів поліпшення основних засобів;

- дослідження основних напрямів щодо документального оформлення операцій з ремонту та поліпшення основних засобів;

- дослідження рахунків для відображення в обліку витрат на ремонт та поліпшення основних засобів.

Термін «поліпшення основних засобів» з’явився в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Разом з тим змістовного трактування зазначеного поняття в законі не наведено. У цьому законодавчому акті зазначено, що до поліпшення слід відносити поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів. Виходячи з перелічених у податковому законодавстві видів поліпшення основних фондів, постає потреба у чіткому визначенні самого поняття «поліпшення основних засобів». Адже воно застосовується також в інших нормативних документах з регулювання обліку.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» первісна вартість основних засобів повинна збільшуватись на суму витрат, які пов’язані з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта. Хоча в бухгалтерському обліку чітко визначено, що до поліпшення основних засобів належать модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція, але, як і в податковому обліку, визначення поняття «поліпшення основних засобів» відсутнє [2, c. 33].

Порівняльний аналіз національних стандартів бухгалтерського обліку та податкового законодавства України виявив, що крім відсутності чіткого визначення поняття «поліпшення основних засобів», є ще й розбіжності у переліку видів такого поліпшення, що ускладнює обліковий процес.

Для розв’язання цієї проблеми є доцільним ініціювати зміни до вище перелічених нормативно-правових актів з бухгалтерського та податкового обліку, навівши у них єдину класифікацію видів поліпшення основних засобів. До цієї класифікації рекомендується включати: модернізацію; технічне переозброєння; модифікацію; технічне обслуговування; добудову (надбудову); заміну окремих частин обладнання; упровадження ефективнішого технологічного процесу; технічний огляд; дообладнання; реконструкцію.

Контроль за документальним оформленням операцій з ремонту та поліпшення основних засобів є також досить важливим. Капітальні та поточні ремонти основних засобів повинні проводитися лише на підставі затверджених у встановленому порядку планів, кошторисно-технічної рекомендації, відомостей дефектів та інших встановлених документів.

З метою систематизації інформації потрібно відкрити Картку аналітичного обліку витрат на ремонт основних засобів за об’єктами. Застосування такої картки надасть можливість контролювати фактичні витрати та порівняти їх з витратами за кошторисом, що сприяє покращенню інформативності, контролю та аналізу за спрямованістю та обґрунтованістю витрат на ремонти.

Кошторисно-технічна документація повинна складатися на підставі актів технічного огляду об’єктів, що підлягають ремонту, і встановленими обсягами робіт за діючими цінами, нормами, тарифами, розрахунками, прейскурантами.

Первинний облік поліпшення основних засобів за окремими видами рекомендується вести за формою ОЗ -2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів», змінивши її назву на «Акт приймання-здачі відремонтованих та поліпшених об’єктів». Її слід складати після завершення поліпшення основних засобів [3, c.266].

Підприємства усіх форм власності й видів діяльності до 2000 р. здійснювали облік на рахунку «Ремонт основних засобів» із застосуванням субрахунків: «Поточний ремонт» та «Капітальний ремонт». У діючому Плані рахунків не передбачений подібний рахунок. Тому,  застосування окремого рахунку з метою обліку витрат на ремонти надасть підприємству можливість підвищити контрольну функцію обліку.

Вимоги, яким повинен відповідати рахунок, зумовлюють таку його економічну характеристику: це рахунок активний, калькуляційний, відноситься до 2 класу рахунків. Тому, можна з цією метою ввести рахунок 29 «Ремонт основних засобів» та відкрити до нього субрахунки 291 «Капітальний ремонт основних засобів», 292  «Поточний ремонт основних засобів».

Модернізацію основних засобів, або інші покращення, що призводять до збільшення майбутніх вигід від використання активів треба відображати у першому класі рахунків, бо вони збільшують вартість основних засобів, найбільш за все з цією метою підходить рахунок 15 «Капітальні інвестиції», до якого треба відкрити субрахунок 156 «Капітальні витрати на поліпшення основних засобів».

З метою оподаткування до цього субрахунку можна відкрити такі субрахунки третього порядку для окремого ведення обліку виробничих і невиробничих основних засобів:

- 1561 «Капітальні витрати на поліпшення основних засобів виробничого призначення»;

-1562 «Капітальні витрати на поліпшення основних засобів невиробничого призначення» [1, c. 53-54].

Субрахунки третього порядку можна вводити з метою раціональної організації синтетичного та аналітичного обліку витрат підприємства. Це дасть змогу чітко деталізувати синтетичний облік з метою отримання більшого обсягу інформації для контролю та аналізу господарської діяльності.

Таким чином, в результаті дослідження були дані рекомендації щодо застосування єдиної класифікації видів поліпшення основних засобів, покращення документального оформлення витрат на ремонт та поліпшення основних засобів, а також удосконалення обліку витрат на ремонт та поліпшення основних засобів, що пов’язане із впровадженням нових рахунків та субрахунків. Застосування цих заходів сприяє покращенню інформативності, контролю та аналізу за спрямованістю та обґрунтованістю витрат на ремонти та поліпшення основних засобів.

Література:

1. Акімова Н. С. Удосконалення обліку ремонтів основних засобів торгового підприємства // Вісник КТУ. – 2010. - № 9. – С. 52-54.

2. Ізмайлова О.О. Облік витрат з поліпшення основних засобів на промислових підприємствах // Вісник КТУ. – 2010. - вип. 25. – С. 31-34.

3. Очеретько Л. М., Шубіна Н. С. Особливості обліку витрат на ремонт основних засобів // Економічний простір. - 2011. - № 48/2.- С. 264-268.