Економічні науки/(7. Облік і аудит)

К.е.н. Даценко Г.В., Божок І.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Контроль формування собівартості продукції

В сучасних умовах виробництва продукції питання контролю за обліком витрат виробництва та калькулювання собівартості відносять до найважливіших у системі економічних досліджень, оскільки їх вирішення спрямоване на підвищення ефективності виробництва.  Економічний аналіз собівартості продукції є важливим інструментом управління витратами, який дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції. Собівартість продукції, як синтетичний показник, відображає всі сторони господарської діяльності підприємства. Від рівня собівартості продукції при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку [1].

Метою написання статті є розгляд основних аспектів контролю за формуванням собівартості продукції та правильного визначення фінансового результату.

Контроль за формуванням собівартості продукції, віднесенням витрат на виробництво – одна з найважливіших ділянок ревізійної роботи. Цьому питанню присвятили свою увагу такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як Покропивний С.Ф., Гринюк Н.А., Пластун А.Л., Ковальов В. В., Путятин Ю.А., Воронкова А.М., Козаченко А.В., та інші.

Собівартість продукції за своїм економічним змістом являє собою виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції, виконання робіт, чи надання послуг. Кінцева собівартість виготовленої продукції характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються: рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці, тощо.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат [2].

Підприємство може визначати собівартість за прямими витратами, пов’язаними з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямими матеріальними витратами; прямими витратами на оплату праці; амортизацією виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг; вартістю придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом продукції (товарів), виконанням робіт, наданням послуг; іншими прямими витратами, у тому числі витратами з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну) [3].

При застосуванні такого підходу витрати до складу собівартості продукції (робіт, послуг) включаються з урахуванням вимог податкового законодавства, а інформація про суму загальновиробничих витрат розкривається у Звіті про фінансові результати окремою статтею.

Собівартість продукції є вагомим показником оцінки якості роботи підприємства, від обґрунтованості її визначення залежать правильність, об’єктивність оцінки результатів фінансового-господарської діяльності. Тому для проведення якісного контролю за формуванням цього показника, необхідно:

1. установити наявні порушення щодо достовірності визначення витрат на виробництво та собівартості продукції, робіт і послуг, та дослідити відповідність методики їх облікового процесу, відповідно до вказаної у прийнятій підприємством обліковій політиці;

2. розробити заходи впливу щодо ліквідації виявлених порушень, а саме – внести відповідні корективи та призначити відповідальних осіб за їх виправлення, а також притягнути до відповідальності винних службових осіб, якщо були виявлені порушення [4].

Виходячи з поставленої мети та дослідивши основні аспекти по формуванню собівартості продукції, можна сказати, що вона не може не впливати на визначення фінансового результату. Враховуючи, що собівартість продукції відображає якісні показники та показники ефективності виробничого процесу, в умовах сучасних ринкових відносин, питанням контролю за формуванням, обліком витрат та собівартості продукції потрібно приділяти більше уваги. Для покращення свого фінансово-економічного стану підприємство повинно шукати шляхи зниження собівартості продукції та нові методики її обрахунку, здійснювати ефективний та правильний контролю за витратами на виробництво, згідно із загальноприйнятим законодавством, адже конкурентна можливість продукції товаровиробників залежить не лише від ступеня її відповідності споживчому попиту і якості, але й від величини продажної ціни, в складі якої значну частину складає собівартість.

Література:

1. Ткаченко  М. Формування  виробничої собівартості продукції, незавершеного виробництва, рентабельності та визначення ціни продажу / М. Ткаченко  // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - №8. - С. 20-36.

2. Орлов О., Рясних Є., Ларіонова К. Планування собівартості продукції / О. Орлов // Економіка України. - 2009. - №12. - С.39-48.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджена наказом Міністерства фінансів України
від 31 грудня 1999 р. N 318

4.  Остапенко Я.О. Облік витрат на виробництво та собівартість продукції в ринкових умовах / Я.О. Остапенко // Науковий вісник Національного університету ДПС України. – 2010. - № 2. – С. 121-126