Радківська О.В., Ніщенко Н.Г.

Вінницький національний аграрний університет

Сучасний розвиток аудиту в Україні

Створення системи аудиту є істотним надбанням сус­пільно-господарської та соціально-політичної практики в період становлення України як суверенної держави. Воно є результатом спільних зусиль влади і біз­несу на шляху реформування економіки, розбу­дови громадського суспільства. За цей період в Україні в основному створено аналогічну країнам з розвиненою економікою систему аудиту. Структура, забез­печення та функціонування цієї системи продовжують удосконалюватися в міру підвищення ролі аудиту в забезпеченні самоконтрольованості громадського сус­пільства та сектора економіки. [4].

Суттєвий внесок у вивчення проблем аудиту, питань його методики і організації зробили зарубіжні та вітчизняні вчені: Р.Адамс, Е.Аренс, Д.Лоббек, Д. Робертсон, Ю.Данилевський, В. Суйц, Ф. Бутинець, Я. Гончарук, Г. Давидов, Н. Дорош, Ю. Піча, Б. Усач. Вивченню проблемних аспектів і методів їх вирішення щодо діяльності аудиторів та формування аудиторських висновків присвячено низку праць зарубіжних та вітчизняних науковців, зокрема М.Д Білика,, М.Т. Білухи, М.І. Бондаря, Л.П. Кулаковської, О.А. Петрик та інших.

Аудит в Україні фактично відбувся як професія й окремий вид інтелектуального бізнесу. Подальший його розвиток обумовлений ринковим спрямуванням економіки країни, необхідністю незалежного об'єктивного контролю господарської діяльності підприємств і професійного підтвердження достовірності їх фінансової звітності в інтересах власників, користувачів.

Отже, на сьогодні можна стверджувати, що аудит в Україні склався як професійна діяльність і в нього є історична перспектива. Аргументація такого висновку обумовлена інтеграцією національної економіки в світовий економічний простір, а також наявністю в країні іноземного капіталу, який обслуговується аудиторськими фірмами. Аудиторська діяльність безпосередньо пов'язана з можливістю залучення інвестицій в національну економіку.

Разом з надбаннями в сфері аудиту існує ще багато питань, вивчення яких є актуальним і представляє практичний інтерес з позицій перспектив подальшого розвитку аудиторської діяльності та побудови в державі національної системи аудиту, яка б відповідала світовим стандартам. [3].

Україна переживає нелегкий етап розвитку своєї економіки. Аудит є однією з основних форм економічного контролю, головною функцією якого є об'єктивність оцінки облікової та звітної інформації про фінансово-господарську діяльність юридичних осіб, та базується на взаємній зацікавленості держави, адміністрації підприємства та їхніх власників. Існує проблема низької якості аудиторських послуг, їх автоматизації, недостовірності інформації, наданої аудиторськими висновками. [1].

Перехід України до ринкових відносин зумовив необхідність створення нових економічних інститутів, що регулюють взаємовідносини різних суб'єктів підприємницької діяльності. Серед них чільне місце посідає інститут аудиторства, якому у квітні 2010 р. виповнилося 17 років. З історичної точки зору - незначний термін. Але, незважаючи на це, в Україні проведена значна робота, спрямована на ста­новлення інституту аудиторства. Так, ВРУ прийнято Закон "Про аудиторську діяльність" (від 22 квітня 1993 р.), із змінами і доповненнями, Аудиторською палатою України введено Міжнародні стандарти аудиту (МСА), визначено порядок проведення атестації фахівців на право здійснення аудиту і за­несення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності, визначено суб'єкти господарювання, які підлягають обов'язковому аудиту. [2].

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність», аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, П(С)БО або інших правил згідно із вимогами користувачів

Офіційним регулятором вітчизняного аудиту є Аудиторська палата України, яка створюється і функціонує як незалежний самостійний орган і є юридичною особою, що вирішує важливі питання у сфері методологічного й організаційного управління аудитом в Україні. Отже, можна стверджувати, що вітчизняний аудит пройшов певний шлях свого становлення і розвитку, в результаті чого накопичений відповідний досвід практичного аудиту і професійного підтвердження достовірності фінансової звітності, що надається користувачам і зацікавленим сторонам. Однак аудит в нашій державі має нетривалу історію, тому разом з певними надбаннями в сфері аудиторської діяльності залишаються досить велике коло проблем, пов'язаних з використанням і подальшим розвитком аудиту. [3].

Основні аспекти перспективи розвитку аудиту вбачаються в орієнтації на аудит ефектив­ності, його детальне вивчення та впровадження. Значне місце у визначенні пріоритетів українсько­го аудиту мають питання внутрішнього та зовнішнього аудиту, їх ефективна кооперація. [5]

На шляху становлення, розвитку та функціонування сучасного аудиту в Україні постає багато проблемних питань, що негативно позначаються як на результатах діяльності підприємства, так і на економічній ситуації держави загалом. Комплексне та системне подолання цих недоліків сприятиме підвищенню авторитетності вітчизняного аудитора на міжнародному рівні та забезпечить високу якість аудиторських послуг.

Література:

1.     Гуцаленко Л.В., Пришляк Н.В. Аудит в Україні: розвиток, проблеми та шляхи їх вирішення. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua.

2.     Десятнюк О.М., Кулик Р.Р. Формування концепції аудиту: проблематика та методологічні аспекти. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua.

3.     Калінська Т.А. Сучасний стан та проблеми вітчизняного аудиту // Бізнес-навігатор. – 2010. - №3. – С. 1-5.

4.     Максименко Н.Г. Проблеми розвитку аудиторської діяльності в Україні // Аграрний вісник Причорномор’я. – 2009. - №46. – 1-4.

5.     Олійник О.С. Напрями розвитку аудиту в Україні як перспективної форми фінансового контролю//Управління розвитком.–2011.-№2.–С.77-78