Горбан І.П.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

СТРАТЕГІЧНІ УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ У ФОРМУВАННІ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

В статті розглядаються питання прийняття стратегічних управлінських рішень у формуванні амортизаційної політики підприємства для стимулювання оновлення основних засобів. Встановлено взаємозв’язок між способами оновлення основних засобів, стратегіями довгострокового розвитку підприємства та встановлення підприємством розміру необхідних амортизаційних відрахувань, розглянуто переваги основні переваги Податкового Кодексу України в аспекті правового регулювання амортизаційної політики підприємств

The questions of acceptance of strategic administrative decisions in forming of depreciation policy of enterprise for stimulation of update of the fixed assets are examined in the article. Between the methods of update of the fixed assets, strategies of long-term development of enterprise and size of necessary depreciation decrees is set the intercommunication, advantages are considered basic advantages of Internal revenue Code of Ukraine in the aspect of the legal adjusting of depreciation policy of enterprises.

Ключові слова: амортизаційна політика, амортизація, Податковий кодекс України, методи амортизації.

На підприємстві повсякчас відбуваються зміни, характерні для різних етапів його розвитку – зростання, стагнації, спаду, зокрема: зміна розмірів підприємства (від малого до великого чи навпаки), функціонування (на місцевому, національному чи міжнародному ринку), а також перетворення потенціалу підприємства (інтелектуального, управлінського, фінансового, технологічного тощо). Такі перетворення негативно впливають на діяльність підприємства або покращують її, якщо й не відразу, то в найближчій перспективі. Позитивні зміни можуть поступово сприяти переходу підприємства на новий, вищий стратегічний рівень, що зумовить необхідність і доцільність змін у контексті вдосконалення стратегічного управління. Аналіз є одним із головних елементів стратегічного управління і має велике значення для організації діяльності підприємства, а також його розвитку.

Амортизація завжди булла дискусійною категорією і її дослідження ніколи не втрачало актуальності. Проблематику сутності та реформування амортизаційної політики підприємств відображено в працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених економістів, серед них: А. Армуцці, Л. Бабич, Н. Бабяк, В. Баранов, П. Безруких, В. Бойко, М. Борисенко, В. Будавей, Ф. Бутинець, М. Ван-Бред, В. Козак, О. Кузьмін, М. Крупка, Л. Лозовський, П. Павлов, Д. Палтерович, М. Пушкар, Ю. Стадницький, А. Чухно, С. Шульман, І. Яремко та інші.[1-5]

Основна мета дослідження полягає у розробці пропозицій щодо створення умов більш повної реалізації відтворювальної функції амортизації, механізму стратегічного управління амортизаційною політикою підприємства в ринкових умовах. Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: визначити роль амортизаційної політики у відтворенні основних засобів; обґрунтувати і запропонувати комплексний підхід до формування амортизаційної політики підприємств; розглянути механізм стратегічного управління амортизаційною політикою підприємства, в тому числі у виборі найбільш ефективних форм відтворення основних засобів.

Амортизаційна політика є складовою частиною системи зовнішнього керування відтворення зношених основних фондів підприємства. Вона визначає рівень індивідуалізації й можливість внутрішньої варіативності амортизаційної політики окремого підприємства впродовж багатьох років амортизаційна політика залишається найслабкішою ланкою економічної політики усіх без винятку урядів незалежної України, оскільки сформована ними амортизаційна система не виконує своєї головної функції – не створює зацікавленості підприємців до оновлення основних фондів, впровадження наукових розробок та новітніх технологій у виробництво. В теперішній час відсутня цілеспрямована державна амортизаційна політика, не розроблена концепція відновлення, ефективного накопичення і використання фінансових ресурсів. Як наслідок, на рівні підприємств система амортизації розглядається як другорядна у розв’язанні задач відтворювального характеру, оновлення фінансових ресурсів [3].

Питання амортизації займають важливе місце в теорії і практиці відтворення основних фондів. При аналізі інвестицій амортизація є ключовою статтею прогнозованих грошових потоків. За її допомоги здійснюється оцінка активу протягом періоду його використання. З огляду на це амортизацію основних засобів можна охарактеризувати таким чином:

- амортизація основних засобів – це досить тривалий процес перенесення частини вартості основних засобів на виробничі витрати;

- амортизація часто є однією з самих великих статей витрат в бюджеті інвестицій;

- сума амортизації зменшує податкові зобов’язання суб’єктів господарювання;

- внаслідок того, що амортизація є не грошовими витратами і ніякі кошти не виходять за межі підприємства, суб’єкт господарювання отримує можливість використовувати ці кошти.

Тому вибір амортизаційної політики підприємства потребує стратегічного підходу, адже амортизаційний процес займає тривалий період, впливає на численні економічні показники і піддається впливу факторів зовнішнього середовища.

Зокрема законодавчо встановлена регулярна переоцінка основних засобів за ринковою вартістю; використання в податковому обліку методів нарахування, передбачених бухгалтерським обліком; встановлення однакового порядку формування вартості, що амортизується у бухгалтерському і податковому обліку; контроль використання амортизаційних відрахувань; стимулювання оновлення засобів праці тощо [2].

Основними елементами амортизаційної політики підприємства є:

- порядок оцінки і переоцінки основних засобів;

- визначення строків корисного використання;

- вибір способів нарахування амортизації;

- забезпечення цільового використання амортизаційних відрахувань;

- вибір найбільш ефективних форм відтворення основних засобів;

- удосконалення структури засобів праці.

Аналіз діючих сьогодні систем амортизації основних засобів вказує на необхідність переходу до амортизаційної політики, що стимулює оновлення основного капіталу.

Виходячи з цього, на нашу думку, в процесі формування амортизаційної політики необхідно встановити взаємозв’язок між способами оновлення основного капіталу та стратегією довгострокового розвитку підприємства, що дозволяє на практиці ухвалювати певні управлінські рішення, в тому числі стосовно амортизації основних засобів як джерела фінансування капітальних вкладень мають свою специфіку.

Варто відзначити основні переваги Податкового Кодексу України в аспекті правового регулювання амортизаційної політики підприємств: частково враховано реальні економічні тенденції; податкове законодавство певною мірою узгоджено з П (С) БО; структуровано об'єкти амортизації відповідно до економічного змісту; визначено мінімальні терміни корисного використання об'єктів основних за собівартістю; спрощено податковий облік [1].

До недоліків, які притаманні чинному Податковому Кодексу України

варто віднести: суперечність трактувань певних категорій та окремих положень; вузькість трактування категорії "амортизація"; чітке визначення методів амортизації для певних груп основних засобів; відсутність регламентації процедури акумулювання амортизаційних нарахувань для створення амортизаційного фонду [1].

Список використаної літератури:

1. Податковий кодекс України від 02.12.10 р., № 2755-VI з змінами, внесеними згідно із Законом № 2856-VI (2856-17) від 23.12.2010.

2. Закон України від 28.12.94 р., № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97 р., № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями.

3. Бабич Л.М. Актуальні проблеми амортизаційної політики в контексті податкового реформування / Л.М. Бабич // Теорії мікро-макроекономіки : зб. наук. праць проф. викл. складу і аспірантів // Знання України, 2003. – С. 162-167.

4. Стадницький Ю. Амортизаційна політика в Україні: історія розвитку, існуючий стан та шляхи удосконалення / Ю. Стадницький, Т.Саган // Економіст. – 2002. – № 12. – С. 34-38.