Брезденюк А. М., Ніщенко Н. Г.

Вінницький національний аграрний університет

Формування аудиторського висновку

Складання аудиторського висновку є одним із найвідповідальніших моментів аудиту оскільки підбиваються підсумки виконаних аудиторських процедур узагальнюються виявлені помилки, визначається їх сукупний вплив на фінансову звітність і висловлюється думка аудитора щодо її достовірності ,повноти,відповідності чинному законодавству .

Аудиторський звіт і висновок – це «продукт» праці аудитора. Законодавством встановлено,що при здійсненні аудиту фінансової звітності аудитор повинен надавати своєму клієнтову аудиторський висновок. Висловленням своєї незалежної думки аудитор забезпечує впевненість користувачів інформації в тому, що звітність є достовірною.

Метою статті є розгляд теоретичних підходів до розуміння сутності структури аудиторського висновку та його видів залежно від обставини, які виникають при проведенні аудиту.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірної фінансової звітності,повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності[3].

Аудиторський висновок складається з метою донесення думки аудитора про перевірену ним звітність до її зовнішніх користувачів, власників, адміністрації підприємства. Основною вимогою до аудиторського висновку є його зрозумілість i доступність сприйняття усім користувачам.

Тому структура аудиторського висновку й формулювання, які використовуються в ньому повинні бути типовими. Основні елементи аудиторського висновку визначено пунктами 17 – 57 МСА 700. Вважають, що аудиторський висновок може бути складений у вільній формі, але обов'язково повинен містити такі елементи: заголовок; адресат; вступний параграф; відповідальність управлінського персоналу за фінансові звіти; відповідальність аудитора; параграф, у якому висловлено думку аудитора про фінансову звітність; інші обов’язки стосовно надання висновку; підпис аудитора; дату видачі аудиторського висновку; адресу аудитора (аудиторської фірми). У стислому вигляді визначено призначення i суть зазначених елементів аудиторського висновку.

Відповідальність аудитора. Ця частина аудиторського висновку повинна подавати інформацію про виконання аудитором усіх потрібних процедур у процесі перевірки за умов, що склалися.

Аудиторський висновок повинен містити вказівку на те, що аудиторську перевірку було сплановано i проведено з метою забезпечення достатньої впевненості в тому, що фінансова звітність не містить суттєвих викривлень. Обов'язково у висновку слід навести основні види робіт (напрями перевірки), які були виконані аудитором: визначення відповідності фінансової звітності основним принципам обліку, встановленим обліковою політикою підприємства, або загальноприйнятим принципам обліку; аналіз (шляхом тестування) аудиторських доказів, які дають змогу підтвердити зазначені у звітності суми i показники, та наведені пояснення до них; дослідження суттєвих облікових оцінок, зроблених керівництвом під час підготовки фінансової звітності; оцінка надійності систем бухгалтерського обліку i внутрішнього контролю підприємства,можливості виникнення помилок i їх суттєвого впливу на звітність; здійснення вибіркового контролю; оцінка загального подання фінансової звітності. [2]

Аудиторський висновок може бути:безумовно-позитивним, умовно- позитивним,негативним або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.

1. Безумовно- позитивний висновок - надана інформація дає дійсне і повне уявлення про склад активів і пасивів,господарська діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства.

2.Умовно – позитивний висновок (є фундаментальна непевність). При цьому висновку аудитор не може висловити свою думку щодо вказаних моментів ,але вони мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан.

3.Умовно- позитивний висновок(є фундаментальна незгода). Система обліку відповідає законодавчим і нормативним умовам. Фінансова звітність складена на підставі фінансових даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

4. Негативний висновок. Аудитором встановлені порушення. Допущенні порушення викривляють реальний стан справ у цілому. Система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам.

5. Відмова від надання висновку. У зв’язку з неможливістю перевірити факти аудитор не може висловити думку щодо вказаних моментів. Представлені моменти суттєво впливають на дійсний стан у цілому.[6]

В Україні, визначено,що після закінчення ,аудиторської перевірки аудиторський висновок підписує керівник аудиторської фірми й аудитор, який проводив аудит, із зазначенням номерів їх аудиторських сертифікатів. Також у вітчизняній практиці аудиторський висновок закріплюється печаткою аудиторської фірми або особистою печаткою аудитора. Аудиторський висновок повинен мати дату його підписання, після якої у цей висновок не може бути внесено жодних змін, не обумовлених із підприємством .

Документальне оформлення аудиту вважається однією із найважливіших умов його кваліфікованого проведення. Кінцевим результатом проведеної аудиторської перевірки є думка аудитора,що висловлюється на основі отриманих аудиторських доказів в вигляді аудиторського висновку. Слід зазначити, що в аудиторському висновку висловлюється думка лише стосовно фінансових звітів або їх компонентів. До аудиторського висновку за бажанням замовника може додаватись аудиторський звіт, в якому аудитор описує всі проведені процедури відповідно до плану аудиторських послуг, вказує помилки та надає рекомендації щодо їх усунення. На законодавчому рівні лише аудиторський висновок має чітко окреслену структуру та зміст, аудиторський звіт складається аудиторами у довільній формі.

Таким чином, аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів. Він складається з метою донесення думки аудитора про перевірену ним звітність до її зовнішніх користувачів, власників, адміністрації підприємства. Тому структура аудиторського висновку і формулювання які використовуються в ньому,повинні бути одноманітними, типовими.

Список використаної літератури

1. Дорош Н. І. Аудит: теорія і практика: навч. посіб. для студентів/ Надія Іванівна Дорош. – К., 2006.- 495с.

2. Миронова О. А. Аудит: теория и методология : учеб. пособ. для студентов / О. Миронова, М. Азарская. – [3-е изд. ]. – М., 2007. – 248с.

3. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики/ пер. с англ. О.В. Селезньов, О.Л. Ольховікова, О.В. Гик та ін.].- К., 2007.- 1172с. – (Аудиторська палата України).

4. Петрик О. Аналітична оцінка розвитку нормативного регулювання аудиторської діяльності в Україні/ О. Петрик // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - № 12. - С. 47-52.

5. Савченко В.Я. Аудит: навч. посіб. для студентів/ В.Я. Савченко. - К., 2002.- 322с.