Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

 

Нечай Ю.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

 

Творчість та її основні поняття

 

Провівши аналіз цілого ряду філософської та психолого-педагогічної літератури, можна зробити висновок: творчість - це діяльність, що породжує щось якісне нове і що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчість специфічна для людини, оскільки завжди припускає творця - суб'єкта творчої діяльність.

У психології виділяють основні ознаки творчості (за А.Т.Шумиліним):

1)творчість - діяльність, що полягає у виробництві суттєво нового: предметів, способів діяльності, як матеріальних, так і духовних сус­пільних цінностей;

2)оригінальність - використовуються нестандартні способи, засоби;

3)створення нових корисних комбінацій з елементів існуючих пред­метів, способів, засобів шляхом комбінування;

4)органічний зв'язок з пізнанням і законами дійсності. Створюючи нові цінності, людина спирається на знання і водночас розширює їх. Акт творчості с одночасно І актом пізнання. Два основні шляхи і водночас функції пізнання - це розкриття існуючих закономірностей через відображення дійсності та у процесі перетворення дійсності, у творчості;

5)головним змістом творчості з постановки і розв'язання проблем, ви­никаючих як суперечності на шляху задоволення потреб людини;

6)творчість з формою розвитку суспільства, середовища, культури;

7)вищий вид діяльності, форма розвитку та родова сутність і ознака людини;

Традиційно вирізняють три види творчості - наукову, технічну, літературно-художню. В.О.Моляко пропонує ширшу класифікацію: наукову, технічну, літературну, музичну, образотворчу, ігрову, навчальну, побутову ("домашню"), військову, управлінську, ситуаційну, комунікативну творчість.

Наукова - виявляється у діяльності в певній сфері науки, спирається переважно на теоретичне мислення, яке мас свою специфіку залежно від наукової дисципліни.

Технічна передбачає створення нових машин, пристроїв, деталей, зміну їх функцій. Її різновидами є винахідництво, конструювання, архітектура, художнє конструювання приладів, раціоналізація технічних процесів.

Літературна, образотворча, музична творчість пов'язані відповідно з отриманням унікальних продуктів мистецтва (скульптур, романів, віршів, опер тощо) у кожній з цих галузей.

Ігрова спрямована на участь суб'єкта у грі, де вимагається винахід­ливість, нововведення, відгадка, здогадка, оригінальний результат.

До навчальної творчості належать усі види навчальної діяльності, коли засвоюються нові знання, розв'язуються нові задачі. Ця діяль­ність має організований характер у навчальних установах. У навчаль­ній творчості імітуються елементи всіх інших її видів.

Військова та управлінська творчість полягають у керівництві та управлінні колективами людей, їх діяльністю, прийняттям рішень. Управлінська творчість передбачає створення і виконання корисної роботи, а військова пов'язана з руйнуванням, знищенням, яке необхід­не для здобуття перемоги.

Побутова відіграє важливу роль в особистому житті людини, полягає у вихованні дітей, організації життя у сім'ї (розподіл бюджету, об­лаштування житла, приготування їжі тощо).

Ситуаційна передбачає розв'язання задач, що виникають і поза робо­тою, і поза сім'єю. Наприклад, як зорієнтуватись у незнайомому міс­ці, як відреагувати на порушення поведінки одним з перехожих, на раптову аварію тощо.

Комунікативна включає різні види спілкування людей між собою (ораторське мистецтво, педагогічне спілкування). Для спілкування на творчому рівні характерне ставлення до співрозмовника як до самостійної цінності, коли обидва учасники виступають один для одного самостійними цілями. Творчість пронизує всі рівні спілкува­ння: внутрішньо особистісний (внутрішній діалог), міжособистісний та над особистісний (залучення до культурних цінностей). Не всі кон­такти між людьми справедливо називати спілкуванням, яке по-справжньому розгортається лише у системі "суб'єкт-суб'єкт" і призводить до творення духовної спільності "Ми". Розрізняють твор­че, особистісне, ігрове спілкування, які мають різні джерела моти­вації. Відповідно першому властива найбільш повна і глибока моти­вація, джерелами якої є продукт, партнер, процес спілкування. Особистісне характеризується мотивацією на партнері та процесі, а ігрове - лише на процесі.

Процес творчості характеризується неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю.