Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Якубівський А.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Методика навчання учнів проектуванню виробів з конструкційних матеріалів

У традиційних методиках трудового навчання питання щодо проектно-технологічної діяльності практично не розглядалось. Але, розробляючи експериментальну методику, ми спирались на основні загально-дидактичні принципи і положення, які було обґрунтовано і докладно розглянуто у чисельних публікаціях та посібниках відомих методистів та науковців (В.М. Мадзігон, М.В. Матяш, В.К. Сидоренко, В.Д. Симоненко, Г.В. Терещук, Д.О. Тхоржевський та ін.). Розглянемо більш докладно, на які дидактичні положення та принципи повинен спиратись учитель трудового навчання у процесі організації проектно-технологічної діяльності.

Як відомо, якою б ефективною не була організація процесу проектно-технологічної діяльності, завжди впровадження нового супроводжується труднощами, різними бар’єрами та перешкодам.

Проведене нами дослідження і досвід учителів-практиків свідчить, що, дійсно, організація проектно-технологічної діяльності викликає у вчителів певні труднощі. Це пов'язано з низкою істотних причин, на які хотілося б звернути увагу.

Не всі учні в силу їхніх індивідуальних особливостей, рівня інтелектуального розвитку можуть в повному обсязі засвоїти теоретичний матеріал, що пропонується програмою. Особливо це стосується дітей 5-7 класів, які не завжди чітко розуміють суть проектної діяльності. Це пов’язано в першу чергу з тим, що учні цього віку мають більш конкретне мислення, ніж учні старших класів. В нашому випадку необхідно, насамперед, познайомити їх з термінологією і змістом проектування — це може зіграти велику роль у наступній навчальній діяльності в старших класах. Варто вважати успішним результатом, коли учень у 5-7-х класах засвоює і досить упевнено використовує прийоми проектування щодо вирішення конкретних завдань.

Виконання творчих проектів учнями 5-9 класів має забезпечити залучення дітей до творчої діяльності. Такий підхід є новим, оскільки до теперішнього часу одним з головних недоліків трудового навчання як шкільного предмету було те, що діти виконували інструкції учителя. Методика формування умінь і навичок була побудована головним чином на демонстрації прийомів. Якщо раніше учитель виконував креслення майбутнього виробу на дошці і в ході вступного інструктування пояснював зміст завдання, поетапно демонстрував технологію виготовлення виробу, то сьогодні мова йде про те, щоб учень самостійно опрацював проблему і на основі цього запропонував її розв’язок. Разом з тим, вперше школяр зустрічається із задачами, у яких немає єдиного правильного розв’язку. Сьогодні для учителя на перший план виходить завдання навчити учня мислити. Для учнів 5-7 класів це особливо важко, вони неспроможні дивитись у перспективу. Для них потрібні завдання невеликого обсягу, щоб результат роботи можна було побачити в межах одного уроку. Лише тоді можна сподіватись, що учень його виконає і буде розуміти сутність процесу проектування.

Інший шлях навчання учнів процесу проектування – ознайомлення з способами проектування. Для учнів 5-7 класів достатній спосіб проектування, коли із запропонованих відомих конструкцій виробу учень вибирає якусь одну конструкцію, яка на його думку має найбільше переваг порівняно з іншими – це технологічність, надійність, економічність, екологічність тощо, і лише вносить певні корективи у конструкцію виробу, тобто удосконалює її зі своєї точки зору, можливо вносить запозичений елемент, позитивну сторону конструкції з інших запропонованих варіантів. Учень може змінити тільки один елемент конструкції – це вже і буде елементарне проектування.

Існує також інший спосіб проектування виробів. Матеріально-технічне забезпечення більшості сучасних шкільних майстерень не достатнє, має місце відсутності конструкційних матеріалів та інструментів. В такому випадку учні самі знаходять матеріал з якого згодом будуть виготовляти вироби. Тому учні починають свою роботу з визначенням теми проекту, підбору матеріалів і інструментів, а далі здійснюють пошук варіантів конструкцій. Проектування та створення власного оптимального варіанту здійснюється відповідно до запропонованих варіантів та знайдених конструкційних матеріалів. Учні змінюють конструкцію виробу відповідно до наявних матеріалів, інструментів та можливостей здійснення тієї чи іншої технологічної операції, технології обробки.

Зрозуміло, що школярів може лякати проектування, яке по суті дуже нагадує відоме “піди туди – не знаю куди, знайди те – не знаю що”. При виконанні проектів учні вперше знайомляться з ймовірностями задач, коли критерій правильності не пов’язаний з певним еталоном, а визначається відсутністю внутрішнього протиріччя і відповідністю функції мети.

Після обговорення, засвоєння і виконання учнями технологічних операцій з метою виготовлення об’єкта, вчителю слід визначити та колективно обговорити основні витрати, які необхідно здійснити в процесі виготовлення виробу, а саме матеріалів (фанери, оздоблювальних матеріалів тощо) та затрати часу. В той же час, учні мають колективно обговорити та кожен учень висловитись щодо проведення нескладного екологічного аналізу виробу та процесу праці, їх вплив на здоров’я людини та оточуюче середовище.