Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Асистент Бондар Н.Д.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Сутність і зміст поняття “комунікативна компетенція майбутніх фахівців туристичної сфери”.

Останні роки XX та початок XXI століть ознаменувалися значними змінами у соціально-економічному розвитку України, у тому числі в її освітній сфері. Значно активізувалися міжнародні зв'язки нашої держави, посилився її авторитет у світовому і європейському просторі. При цьому все більшої актуальності набуває завдання удосконалення процесу формування комунікативних компетенцій, що є невід’ємним компонентом повноцінної професійної підготовки та передумовою продуктивної діяльності фахівців у галузі туризму.

Формування комунікативної компетенції майбутнього спеціаліста знаходиться в полі зору як зарубіжних (М. Халідей, Д. Хаймз, В.О. Коккота, Н. Хомський), так і вітчизняних дослідників (І.А. Воробйова, С.В. Козак, С.Ю. Ніколаєва). Незважаючи на значну кількість публікацій, присвячених розвитку комунікативної компетенції, а також появу ряду навчальних посібників, багато питань цієї проблеми ще не набули належного обґрунтування й однозначного розв’язання.

Спочатку розглянемо деякі наукові визначення поняття “компетенція”

У новому тлумачному словнику української мови поняття “компетенція” трактується як: а) добра обізнаність із чим-небудь, коло повноважень когось; б) коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи.

Словник іноземних слів Макмілена трактує поняття “компетенція” як: 1) здатність зробити щось прийнятим або ефективним методом; 2) особистісна класифікація умінь або знань; 3) уміння потрібні для виконання певної роботи або завдання.

За словником російської мови під редакцією С.І. Ожегова “компетенція” визначається як певне коло питань, у яких будь-хто добре обізнаний.

Відомі російські педагоги В. В. Краєвський і А. В. Хуторський розрізняють терміни „компетентність” і „компетенція”, пояснюючи, що „компетенція” в перекладі з латини „competentia” означає коло питань з яких людина добре обізнана, пізнала їх і має досвід. Компетентність у визначеній галузі – це поєднання відповідних знань і здібностей, що дають можливість обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній .

Отже, аналіз поняття “компетенція” дозволяє виділити її основні змістові характеристики.

Поняття “компетенція” розглядається як:

- сукупність, коло повноважень будь-якої установи або особистості;

- галузь, коло питань, у яких будь-хто добре обізнаний;

- коло питань, в яких особистість володіє знаннями, які необхідні для здійснення її діяльності.

Незаперечним є факт, що найбільш важливою професійно-значущою якістю компетентного фахівця сфери туризму є комунікативність, адже він працює у сфері “людина-людина”, яка передбачає здатність успішно функціонувати у системі міжособистісних стосунків.

Щодо поняття “комунікативна компетенція”, то німецькі вчені Б. Крафт і К. Менг пояснюють її як “специфічну систему різних видів уживаних значень”, лише частково усвідомлених індивідом, що є предметом осмислення, розмови й регулюють “інтеракційну діяльність мовленнєвого спілкування”.

За Г. Китайгородською, комунікативна компетенція - це здатність брати участь у реальному спілкуванні іноземною мовою. Подібного погляду дотримує В. Булгакова. Вона розглядає комунікативну компетенцію як здатність людини до спілкування в одному або деяких видах мовленнєвої діяльності, яка являє собою набуту у процесі природної комунікації або спеціально організованого навчання особливу якість мовної особистості.

У вузькому розумінні під комунікативністю (“комунікативною компетенцією”) розуміють здатність організовувати інформаційний процес між людьми як активними суб’єктами, з врахуванням стосунків між ними. Вона включає знання мов, способів взаємодії з оточуючими, навички роботи у групах, оволодіння різними соціальними ролями у колективі. Для засвоєння цієї компетенції у навчальному процесі фіксується необхідна і достатня кількість реальних об’єктів комунікації і способів роботи з ними.

Комунікативна компетенція є важливою якістю майбутнього фахівця взагалі, зокрема, й фахівця сфери туризму, а тому вважаємо за необхідне визначити шляхи її формування:

1. поглиблення знань про функціонально-стилістичну систему іноземної мови, засвоєння норм мовленнєвої поведінки в різних сферах і ситуаціях спілкування та вдосконалення вмінь і навичок спілкування в науковій та офіційно-діловій сферах, оволодіння різноманітними стратегіями і тактиками ефективної комунікації;

2. розвиток вмінь і навичок переконливо викладати свої думки, дискутувати, використовуючи різні способи аргументації, вести діалог із співрозмовниками, дотримуючись правил мовленнєвого етикету;

3. оволодіння вмінням сприймати, аналізувати, зіставляти мовні явища й факти, коментувати їх, оцінювати їх під кутом зору нормативності, відповідності ситуації спілкування.

Міжнародна комісія Ради Європи розглядає поняття „компетентність” як загальні (або ключові) уміння, базові уміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації, кроснавчальні уміння або навички ключові уявлення, опори або опорні знання.

Компетентності, на думку експертів РЄ, включають:

1. спроможність особистості сприймати та відповідати на індивідуальні й соціальні потреби;

2. комплекс відносин, цінностей, знань та навичок.

Ключова компетентність:

1. сприяє досягненню успіху в житті;

2. стимулює розвиток якості суспільних інститутів;

3. відповідає різноманітним сферам життя.

Згідно з визначенням Міжнародного департаменту стандартів для навчання та освіти, компетентність – це спроможність особистості кваліфіковано виконувати діяльність, завдання або роботу. Це поняття охоплює множину знань, навичок і відносин, які дають змогу особистості ефективно виконувати діяльність або певні функції, що підлягають під певні стандарти у тій чи тій фаховій сфері, зокрема у сфері туризму. Департамент пропонує виокремити в цьому понятті такі індикатори, як набуті знання, уміння, навички та навчальні досягнення.

Таким чином, усе вищесказане дозволяє зробити висновок, що більшість учених під компетентністю людини розуміють певним чином структуровані (організовані) набори знань, умінь, навичок і стосунків, які набуваються у процесі навчання. Вищезазначені складові комунікативної компетентності становлять комунікативний потенціал особистості, який визначає успішність її спілкування в різних сферах життєдіяльності.

Література:

1. Коккота В.А. Лингводидактическое тестирование/ В.А. Коккота – М.: Высшая школа, 1989. – 123 с.

2. Новий тлумачний словник української мови: у 3 т. [уклад. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко]. – К.: Аконіт, 2003.

Т.1. – 2003. – 926 с.

3. Ніколаєва С.Ю., Гринюк Г.А. Сучасні технології навчання іншомовного спілкування. / C.Ю. Ніколаєва, Г.А. Гринюк. – К.: Ленвіт, 2003. – 96 с.

4. Ожегов С.И. Словарь русского языка./ С.И. Ожегов – М.: Русский язык, 1984. – 798 с.

5. Chomsky N. Language and mind. / N. Chomsky. – N.Y.: 1968. – 164 p.

6. Halliday M. Explorations in the Functions of Language./ M. Halliday. – N.Y.: 1973. – 150 p.

7. Hymes D.H. On communicative competence./ D.H. Hymes. – Philadelphia: 1971. – 213 p.

8. Macmillan English Dictionary for advanced Learners: International Student Edition. Macmillan Publishers Limited, 2007. – 1749 p.