Пліско О. В.

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

ДЕЯКІ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ МОНІТОРИНГУ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

Сучасні нормативні документи в галузі освіти передбачають здійснення ряд невідкладних заходів, спрямованих на підвищення якості шкільної освіти. Серед них чільне місце займає організація педагогічного моніторингу навчальних досягнень учнів.

Як з’ясовано, поняття «моніторинг» перекладається з латинської (monitor) й англійської (monitoring) мов як «стеження», «спостереження». У науковий обіг його було введено в 1972 р. для обговорення екологічних проблем. Пізніше цей термін був запозичений педагогічною наукою.

У сучасних педагогічних працях під моніторингом науковці мають на увазі: 1) систему організації збирання, збереження, опрацювання й подальшого поширення інформації про функціонування певної педагогічної системи, що забезпечує безперервне стеження за її станом та прогнозування подальшого розвитку (Д. Матрос, Н. Мельникова, Д. Полев); 2) теоретично обґрунтовані вимірювання й оцінювання результатів освіти, які дозволяють дати об’єктивні й достовірні дані про перебіг педагогічного процесу та його результати (М. Грабарь); 3) систему контрольних і діагностичних заходів, які забезпечують контроль динаміки засвоєння школярами освітнього матеріалу та коригування цього процесу (В. Кальней, С. Шишов).

Ученими також висловлюються різні думки щодо суті моніторингу навчальних досягнень учнів. Зокрема, цей моніторинг розглядається як:

1) система збирання та опрацювання інформації про процес засвоєння школярами навчального матеріалу під час вивчення предметних дисциплін, яка дає змогу робити висновки про досягнутий рівень його засвоєння в будь-який момент часу та прогнозувати подальший процес розвитку кожної особистості учнів та вимог до його організації в школі (О. Мітіна [2]);

2) визначення, наскільки результати навчальної діяльності школярів відповідають діючому в шкільній освіті Державному стандарту, а також оцінювання поточних результатів і загальної динаміки у сформованості в учнів визначених знань, вмінь, розвитку психічних процесів, вихованості ціннісних орієнтацій та особистісних якостей (О. Майоров [1]);

3) отримання об’єктивної й достовірної інформації про динаміку навчальних досягнень школярів, тобто визначення рівня засвоєння школярами досвіду пізнавальної діяльності, досвіду емоційно-ціннісних відношень та досвіду творчої діяльності (В. Мусіна [3]).

На основі аналізу різних ідей науковців зроблено висновок, що нашому баченню суті моніторингу навчальних досягнень учнів більшою мірою відповідає наукова позиція В. Мусіної. Тому трактування ключових понять саме цієї дослідниці було покладено в основу дослідження.

Як було встановлено під час проведення дослідження, грамотно організований моніторинг навчальних досягнень учнів є необхідною передумовою для ефективного здійснення освітнього процесу, причому цей моніторинг має комплексно охоплювати і рівень взаємодії «вчитель-учні», й рівень внутрішньошкільного управління. Також з’ясовано, що для контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів доцільно використовувати різні види моніторингу: вхідний, поточний та вихідний. Так, вхідний моніторинг дає вчителю змогу визначити початковий рівень сформованості в учнів знань, умінь, необхідних для вивчення нового матеріалу. Поточний моніторинг використовується з метою проведення діагностики проміжних результатів процесу оволодіння школярами новою інформацією й засвоєння необхідних умінь, що дозволяє, зіставивши їх із запланованими результатами, або переконатися в їх збігу, або знайти наявні відхилення та виявити причини їх появи. Вихідний моніторинг дозволяє встановити, чи відповідають навчальні досягнення учнів запланованим, на якому рівні засвоєні ними необхідні знання й уміння.

Зрозуміло, що проведення моніторингу передбачає дотримання чітко визначених до цієї процедур вимог, центральне місце серед яких займають вимоги до якості вимірювання. Провідними з них є такі: об’єктивність, надійність і валідність. Так, об’єктивність вимірювання проявляється в тому, що, по-перше, його результат зумовлений тільки самим предметом дослідження та не залежить від суб’єктивної точки зору дослідника, по-друге, використані показники мають уніфікований характер, що дозволяє забезпечити рівні можливості вимірювання для будь-якої людини, по-третє, передбачається зіставлення отриманих результатів цієї процедури. Під надійністю звичайно мають на увазі точність вимірювання. Визначення валідності необхідно для того, щоб встановити, чи дійсно досліджувалося те, що було заявлено. У науковій літературі схарактеризовані різні види валідності: змісту, відповідності критерію чи іншому вимірювачу, прогнозу тощо [4, с. 48-50].

Підсумовуючи, слід відзначити, що грамотно організований моніторинг навчальних досягнень учнів є необхідною передумовою для ефективного здійснення освітнього процесу. Причому такий моніторинг воднораз є і комплексним інформаційно-організаційним компонентом цього процесу, і основним чинником його вдосконалення. Також було установлено, що моніторинг навчальних досягнень учнів має комплексно здійснюватися як на рівні взаємодії «вчитель-учні», так і на рівні внутрішньошкільного управління.

Список літератури

1. Майоров А. Н. Мониторинг в образовании. Книга 1 / А. Н. Майоров. – Спб. : Изд-во «Образование-Культура», 1998. – 344 с.

2. Митина О. А. Мониторинг учебных достижений школьников как фактор повышения результативности естественнонаучного и математического образования : дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / О. А. Митина. – М., 2008. – 185 с.

3. Мусина В. Е. Педагогический мониторинг учебных достижений : дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / В. Е. Мусина. – Белгород, 2009. – 196 с.

4. Севрук А. И. Мониторинг качества преподавания в школе / А. И. Севрук, Е. А Юнина. – М. : Педагогическое общество России, 2003. – 144 с.