Райчєва Тетяна Дмитрівна.

Аспірант кафедри сімейного та естетичного виховання Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського.

Роль цінностей і ціннісних орієнтацій у розвитку особистості

В умовах демократизації, реформування системи освіти на принципах гуманізації та гуманітаризації, загострення проблеми національної самосвідомості суспільства активізується проблема духовності та зокрема переосмислення цінностей та ціннісних орієнтацій як особистості, так і суспільства в цілому. Так, у Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті зазначено, що головною метою української системи є створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування покоління, здатного створювати й розвивати цінності громадянського суспільства. Тому одним із пріоритетних напрямів розвитку освіти є формування загальнолюдських цінностей майбутніх фахівців. Вітчизняними та зарубіжними педагогами й психологами з цією метою розроблено концепцію ціннісного виховання, ціннісного навчання і ціннісного розвитку.

У філософії накопичено значний досвід трактування поняття цінностей. Так, В. Тугарінов у своєму дослідженні говорить, що цінність мають ті явища природи та суспільства, які корисні, потрібні людям історично визначеного суспільства чи класу в якості дійсності, цілі, ідеалу [6]. З даного визначення випливає, що цінністю може бути не тільки те, що існує, але й те, що ще необхідно здійснити, за що потрібно боротися.

У свою чергу, В. Ядов звертає увагу на виховний аспект теорії цінностей, підкреслюючи, що виховання передбачає усвідомлення вихованцем конкретних явищ як цінностей так і не цінностей, відповідне ставлення до сукупності цінностей, і що ціннісні орієнтації провідну роль у побудові довготривалих програм поведінки.

С. Рубінштейн відносив людей, явища матеріальної та духовної до розряду цінностей. Він писав: «Цінності походять від співвідношення світу і людини, виражають те, що в світі, включаючи і те, що створює людина у процесі історії, все те, що є значущим для людини» [5, с. 36].

К. Роджерс, аналізуючи проблеми цінностей, приходить до чотирьох припущень: 1) ціннісний процес як частина життя людини має органічну основу, базується на довірі людини до мудрості цілісного Я, я не якоїсь його частки; 2) ефективність цього процесу прямо пропорційна відкритості людини своєму внутрішньому досвіду; 3) чим більша відкритість людей їх внутрішньому досвіду, тим більше є спільність їх цінностей; 4) загальні для всіх людей цінності гуманістичні та конструктивні. К. Роджерс вважає, що універсальні цінності дійсно існують, однак вони знаходяться у самій людині, тому їх не можна дати, а можна лише створити умови для їх.

Таким чином, цінність як аксіологічна категорія має багаторівневу структуру. Загальним є той факт, що цінності відображають світ людини, її культуру. Цінності можуть існувати як суб`активні, що відображаються у свідомості людини. Діалектика даної аксіологічної категорії показує, що в історії розвитку суспільства вищою цінністю стає людина як особистість, як самоціль суспільного розвитку.

Як і категорія «цінності», поняття «ціннісні орієнтації» також не має єдиного визначення. Звернемо увагу на те, що розробка концепту «ціннісні орієнтації» пов`язана з діяльнісним аспектом цінностей. Так, в «Українському педагогічному словникові» С. Гончаренка, ціннісні орієнтації трактуються як «вибіркова, відносно стійка система спрямованості інтересів і потреб особистості, зорієнтована на певний аспект соціальних цінностей. Ціннісні орієнтації форсується в процесі соціального розвитку індивіда, його участі в трудовому житті. Виховання людини можна розглядати як керування становленням або зміною ціннісних орієнтацій»[2, с. 357].

Ціннісні орієнтації - важлива складова структури особистості, яка має у своїй основі мотиваційний, когнітивний, емоційний та оціночний компоненти. За своєю природою вони гнучкі, вільно обираються, а тому, відповідно, всесторонньо враховують індивідуальні інтереси та потреби людини, зв'язок між особистістю та суспільством, інститутами соціалізації, культурою, цінностями.

На прикладі сучасної України бачимо всі наслідки кризи цінностей. На зміну тоталітарній державі з чітко прописаними орієнтирами та цінностями прийшов перехідний період, у якому насправді демократичні цінності тільки декларуються, а цінується здатність змінити протягом короткого періоду докорінним способом свої переконання, спрямованість на себе на власні потреби, байдужість до цінностей більш високого кшталту - суспільного, альтруїстичного. Суспільство розколоте на групи, угрупування, частини, єдиний ідеологічний напрямок не визначений і не прописаний, від чого цінності суспільства лихоманить та кидає від одного протилежного полюсу до іншого. Руйнування старої системи цінностей без заміни на нову породжує безліч соціальних проблем: криза моральності, соціальна нестабільність, падіння цінності людського життя й багато чого іншого. І це мабуть чи не єдиний шлях для посттоталітарної держави - тривала хвороба з одужанням, або тільки згадки в історичних підручниках. Зокрема, ті самі ознаки знаходимо в роботах Д.О. Леонтьева, присвячених сучасному російському суспільству: "У наявності ціннісний нігілізм, цинізм, метання від одних цінностей до інших, екзистенційний вакуум і багато інших симптомів соціальної патології, яка виникла на Ґрунті зламу ціннісної основи, смислового голодування й вивихнення світогляду" [3]

Сьогоднішнє українське суспільство В.О. Васютинський характеризує як таке, яке послуговується цінностями ліберальними або соціальними «перші більшою мірою орієнтовані на сумлінну працю та співпрацю, рівність, справедливість, колективізм, соціальний захист тощо. У других насамперед реферується право на власність, приватна ініціатива, менеджерські здібності, індивідуалізм, відкритість, конкуренція». Отже, очевидними є розбіжність і належність до різних полюсів, що за законом філософії, - боротьби протилежностей, має стати основою для розвитку. В. О. Васютинський вважає, що чим розвиненішим ставатиме суспільство, тим менше розбіжностей, антагонізму буде залишатись між цими ціннісними площинами. [1, с. 42]

Ціннісні орієнтації проявляються і розкриваються через оцінювання себе, інших, життєвих обставин, через уміння структурувати життєві ситуації, приймати рішення в конфліктних ситуаціях та знаходити вихід у проблемних. Вони визначають загальну лінію поведінки в умовах екзистенційного та морального вибору через уміння задавати і змінювати домінанти власної життєдіяльності.

Спираючись на тлумачення феноменів «цінність», «ціннісні орієнтації», а також цінностей, затверджених законодавством України про освіту, уточнімо поняття «ціннісні орієнтації».

Ціннісні орієнтації ми розглядаємо як елементи внутрішньої, мотиваційної структури особистості, до яких відносяться: спрямованість, мета індивіда та механізм індивідуальної взаємодії.

Література

1. Васютинський В. О. Ціннісно-орієнтаційні площини сучасного українського суспільства / Проблеми загальної та педагогічної психології: 36. наук, праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. - К., 2006. - Т. 8. - Вип. 6 - С 40-45.

2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – К.: «Либідь», 1997.- 376 с.

3. Леонтьев Д. А. Психология смысла (природа, строение и динамика смысловой реальности). - М.: Смысл, 2003. - 487 с.

4. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. Т.2./С.  Л. Рубинштейн. – М.: Педагогика, 1989. – 434 с.

5. Тугаринов В. П. О ценностях жизни и культуры. – Л.:ЛГУ, 1960. – 150 с.