Педагогические науки / 2. Проблемы подготовки специалистов

Дубова В. В. Хмельницький національний університет

Невербальні компоненти комунікації як необхідна частина ділового етикету фахівця з міжнародних відносин

Успішне оволодіння комунікативними видами діяльності, досягнення високого рівня компетентності у взаємодії з іноземними партнерами вимагають від фахівця-міжнародника вміння досягати взаєморозуміння, налагоджувати контакти та вести переговори.

Врахування особливостей невербальних компонентів комунікації є необхідною вимогою до побудови комунікативної діяльності у ході міжнародної взаємодії.

У процесі міжкультурної комунікації взаємодія передбачає обмін інформацією, досвідом, уміннями та навичками носіїв різних культур. Взаємодія суб’єктів міжкультурної комунікації є основою формування спільності почуттів, думок, поглядів, досягнення взаєморозуміння та погодженості дій.

Невербальна поведінка людини поліфункціональна. Вона доповнює, підсилює, послаблює чи докорінно змінює значення, виражене вербальними засобами; свідчить про соціальний статус людини та про її належність до певної етнічно-культурної групи. Вона є індикатором емоційного стану людини, виявом її характеру, а також відображає ставлення мовця до співрозмовника чи до змісту бесіди, свідчить про наміри комуніканта. Невербаліка є показником рольових відносин співрозмовників, одним із чинників формування міжособистісних відносин.

У процесі вивчення можливостей невербальних засобів комунікації людина пізнає себе, підвищує культуру своєї поведінки, освоює етикет ділового спілкування, краще бачить образ свого співрозмовника, має уявлення про його оцінку ситуації та про його емоційно-психологічний стан. Це допомагає уникнути непорозумінь, подолати комунікативні бар’єри, підтримувати оптимальний рівень психологічної близькості між співрозмовниками, є чинником що формує їхні подальші взаємини.

Невербальна поведінка формується на основі безумовних рефлексів у процесі діяльності людини в певному соціокультурному середовищі. Низка невербальних знаків мають універсальне значення, інші ж обумовлені соціальним статусом та типом культури. Питання семантики невербальних засобів комунікації стають особливо значущими у процесі міжнаціонального спілкування. Невербальні засоби не є загальнолюдською мовою, а тому механістичне перенесення їхньої семантики з однієї культури в іншу ускладнює між культурну комунікацію. Часто однаковим жестам у різних культурах надається різне значення. Хрестоматійний приклад помилкового тлумачення при формальному збігу жестів – діаметральне протилежне значення рухів голови в українців і болгар. З іншого боку, деякі невербальні засоби, притаманні одній культурі не мають еквівалентів у іншій. Культурно обумовленими є також сила голосу, темп мовлення, активність жестикуляції. Наприклад, представники південно європейських країн голосно розмовляють і при цьому активно жестикулюють. Темп мовлення північноєвропейських народів значно повільніший ніж у південноєвропейських.

Невербальні засоби комунікації мають певні особливості. Ці засоби: декодуються у межах певного контексту й ситуації; неструктуровані, їх неможливо розкласти на окремі складники; неінтенціональні, спонтанні; засвоюються кожним носієм певної культури шляхом спостережень, копіювання невербальної поведінки інших людей; виникають під домінантним впливом правої півкулі головного мозку.

Невербаліка доповнює інформацію, отриману за допомогою вербальних засобів або суперечить їй. В останньому випадку невербаліка несе більш правдиву інформацію, тому що породжується підсвідомо і дуже часто не піддається свідомому контролю. Вербальна поведінка може пристосовуватись до вимог ситуації, тоді як невербальна є у цьому розумінні менш пластичною, а тому більш правдиво передає ставлення співрозмовників один до одного, до предмету та змісту розмови, також свідчить про справжній емоційно-психологічний стан мовців.

Невербальні компоненти несуть значну частину інформації, впливають на перебіг та результат комунікації. Вони створюють образ комунікантів та сприяють чи унеможливлюють подальше спілкування та відносини між співрозмовниками. Під час ділової бесіди за допомогою невербальних засобів слід підкреслювати свою відвертість, відкритість, важливість розмови, розуміння позиції співрозмовника, прихильність до нього. Для кожної людини важливо вміти розуміти невербальні сигнали. Слід зазначити, що читати їх необхідно в комплексі, адже іноді вони можуть бути спричиненими лише індивідуальними фізичними особливостями (підморгування як вияв нервового тику). Правильне розшифрування інформаційних сигналів, поданих невербальними засобами дає змогу правильно оцінити, зрозуміти співрозмовника, уникнути конфліктних ситуацій, непорозумінь, розчарованості.

Знання специфіки та правил використання невербальних засобів у межах певної культури – важлива умова успішності міжкультурної комунікації.

Література:

1. Ботвина Н. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування: навч. посіб. / Н. Ботвина. – К.: Арт.Ек, 2000. – 189 с.

2. Дубова В. В. Культура спілкування майбутніх фахівців з міжнародних відносин: навч. посібник / В. В. Дубова. – Хмельницький : ХНУ, 2010. – 278 с.