Осадча О.В.

Дніпропетровский національний університет

Роль та місце курсу «Практикум перекладу наукової літератури» у формуванні комунікативних навичок студентів-біологів

У сучасному світі відбуваються інтенсивні процеси глобалізації інформаційних потоків і взаємодії культур, які призвели до різкого росту попиту на висококваліфікований переклад. Якісний переклад є неодмінною умовою функціонування інформаційного обміну і задоволення численних потреб науковця. Фахівець перебуває в процесі комунікації, у якому іноземна інформація грає практично таку ж роль, як і вітчизняна. Студенти відчувають потребу у знаннях основ перекладу фахової літератури, тому, якщо їм пропонуються курси за вибором, часто обирають курс «Практикум перекладу наукової літератури». Зараз на біологічному факультеті ДНУ сформовані 5 таких груп, до складу яких увійшли студенти 3 курсу.

Т.В. Юдіна, розглядаючи переклад в процесі міжкультурної комунікації, згадує про проблеми міжмовної або навіть міжкультурної трансформації інформації в системі окремих галузей наукових знань.

Специфіка перекладу матеріалів галузевих наук передбачає розмежування понять „мовна спільність” і „комунікативна спільність”. У багатьох ситуаціях ці поняття можуть бути рівнозначними, однак далеко не завжди. Члени однієї мовної спільності можуть відноситися до різних комунікативних спільностей. У той же час представники різних мовних спільностей можуть входити в єдину комуніктивну спільність. Комунікативна спільність – це група людей, у яких є потреба і необхідність обмінюватися інформацією. При цьому комунікативні спільності можуть бути перманентними. Стосовно перманентних комунікативних спільностей, ними можуть бути певні соціальні шари, іделогічні або релігійні угрупування, а також професійно орієнтовані групи. Існування подібних спільностей впливає і на мовні процеси.

Якщо у перекладача є підстави припускати, що коло реципієнтів оригіналу і перекладу належить до однієї комунікативної спільності, він може орієнтуватися на те, що обидві групи реципієнтів володіють тотожньою фоновою інформацією. Саме така ситуація існує при перекладі в сфері технічних або медичних знань. Тут відбувається заміна мовного коду в межах однієї і тієї ж комунікативної спільності. Перекладацька діяльність в області гуманітарних знань тісно пов’язана з проблемами інтерпретації та вимагає постійної координації різних культур наукової комунікації і встановлення співвідношення між відовідними культурними парадигмами.

Говорячи про комунікативний фон, варто мати на увазі, що він у значній мірі пов’язаний із соціальною поведінкою, а мовна компетенція, у свою чергу, є складовою частиною соціальної компетенції. Соціально-культурний фактор обумовлює систему образів, метафор і асоціативних зв’язків, що лежать в основі тієї чи іншої традиції подавання наукової інформації.

Кожному перекладачу як учаснику своєрідного мовленнєвого акту абсолютно необхідне володіння певною екстралінгвістичною інформацією. Відомий голандський мовознавець Е.М. Уленбек писав: „... знання мови-джерела і мови перекладу недостатньо. Перекладачеві також необхідно знати культуру народів, що говорять даними мовами”. Сказане вище відноситься до різних видів перекладу – як усного, так і письмового – і до перекладу текстів будь-якого жанру: художніх, суспільно-політичних і науково-технічних.

Успіх наукової комунікації в значній мірі залежить від специфіки предметно і культурно обумовлених форм організації текстів. У сфері наукової комунікації, особливо в суспільних науках, велике значення має формування і трансформація національних „стереотипів”, що істотно впливають на організацію тексту. Науково орієнтована комунікація як у письмовій, так і в усній формі базується в основному на породженні певних типів тексту і мовних структур. Однак ці мовні і текстові структури з погляду їх внутрішньої організації, загальної кількості кліше знаходяться під значним впливом культури, культурно-суспільної традиції і у багатьох випадках можуть розглядатися як продукт цієї традиції, як носії тієї чи іншої культури.

Саме ці моменти представляють істотні труднощі при перекладі з різних мов.

М.К. Грабовський, вивчаючи переклад, розглядав його як вибір того, що дійсно може залишитись від оригінального тексту в тексті перекладу, а що буде втрачено в процесі перекладу. Навряд чи варто заперечувати, що багато втрат при перекладі носять об’єктивний характер, що викладача сковують системні міжмовні розбіжності, асиметрія культурних реалій, стилістичні норми і т.п. Складності в сфері міжнародної взаємодії і кооперації в значній мірі обумовлюються труднощами в подоланні бар’єрів і розбіжностями, пов’язаними з особливостями ціннісних, понятійних і організаційних систем.

А.Л. Бурак у своїй статті, присвяченій деяким питанням перекладознавства, підіймає питання при механізм переключення з однієї мови на іншу, що являє собою здатність швидкої актуалізації двомовних асоціацій, тобто швидкого встановлення різнорівневих еквівалентних відповідностей між двома різними мовними системами. Спочатку у людини підсвідомо формується поняттєво-структурна парадигма, або матриця, навколишнього світу рідною мовою. Потім на цю матрицю накладається з деяким зсувом матриця мови, що вивчається. У міру підвіщення рівня володіння іноземною мовою ці матриці, або парадигми, поступово розходяться, „з’їзджають” одна з одної і на рівні рівноцінного володіння мовами являють собою автономні системи нейронних зв’язків у мозку людини для кожної з двох мов. Іноді ці системи перетинаються, з часом накладаються дна на одну, проте функціонують вони у незалежних режимах.

При перекладі уміння переключатися з однієї мови на іншу повинно реалізовуватися в короткий проміжок часу, тобто включати значні елементи автоматизму, а також здібності встановлювати швидкі асоціації між семантичними системами обох мов. Роль перекладу у взаїмодії культур і народів важко переоцінити, адже перекладач і є тією головною сполучною ланкою, що забезпечує міжкультурну комунікацію.